УДК 336.226.211 C.B. Орлик, асп.

Кіровоградський національний технічний університет

Оподаткування нерухомого майна (історичний аспкт)

У статті проаналізовано історичний досвід оподаткування нерухомого майна в Російській імперії, у тому числі й в українських губерніях. Звернуто увагу на особливості оподаткування в Радянський період. Визначено проблемні питання сьогодення в оподаткуванні нерухомого майна.

оподаткування, нерухомість, нерухоме майно, оціночний збір, оціночні комісії, податок на нерухоме майно, Російська імперія, українські губернії

У сучасних умовах необхідності реформування податкової системи України важливого значення набуває звернення до історичного досвіду податкових реформ та її складових. Ще наприкінці XIX ст. відомий фінансист, академік Імператорської Академії наук І.Янжул указував на особливе значення історичних досліджень для формування науково обґрунтованої фінансової політики. «Лишь благодаря сравнительному изучению истории финансов получается возможность оценивать действительные достоинства, слабые и хорошие стороны не только отдельных частей, но и целых финансовых систем, существующих в различных странах. Какие формы налогов лучше всего установить и почему? В каком направлении должна развиваться их совокупность и в каком нет? Отчего известный налог является в одном месте целесообразным, а в другом дурным?» [1, 51].

В Україні протягом останніх десятиріч тривало активне накопичення капіталу у вигляді нерухомості, а тому закономірно з'явилася необхідність його оподаткування. При цьому виникла й дилема: яким чином позиціонувати цей платіж, як податок на розкіш, чи як звичайний податок, сплативши який, власники майна будуть брати участь у суспільному житті територіальної громади, і яким повинен бути оптимальний механізм оподаткування нерухомості? Відповідь на ці та інші важливі питання можна знайти, скориставшись вітчизняним історичним досвідом розвитку оподаткування, в якому необхідно виокремити раціональне зерно для успішного запровадження податку на нерухомість.

На економічній значущості податку на нерухоме майно свого часу наголошував А. Сміт у праці «Дослідження про природу та причини добробуту націй». Деталізація елементів податкового механізму справляння податку на будівлі, після першого видання цієї книги в 1776 році, дала можливість запровадити такий податок в Англії. Крім того, автор «Дослідження...» звернув увагу й на те, що зазначений податок повинен, і при тому значною мірою, «за загальним правилом, лягати найбільшим тягарем на багатих і в такій нерівномірності немає, мабуть, нічого надто несправедливого. Зовсім не є несправедливим, аби багаті брали участь у державних видатках не тільки пропорційно своєму доходові, а й дещо більшою часткою». Саме нерухомість розглядалася А. Смітом як предмет розкоші для її заможних власників і посилювала акцент на їх особливому статусі: «Предмети розкоші й марноти спричиняють головний видаток багатих, а розкішний будинок ще прикрашає й виставляє в найвигіднішому світлі всі інші предмети розкоші та марнотні прикраси, якими вони володіють». [2, 516].

Як відомо, в багатьох теоріях оподаткування і навіть в законодавствах країн Європи XVIII століття податок на нерухоме майно розглядався здебільшого як місцевий податок, «истинный субъект местных налогов есть только владелец недвижимой собственности в местности» [3, 68]. Це пояснювалося тим, що «владельцы недвижимой собственности теснее связаны с местностью, чем не владельцы, уже самим фактом владения... и местные интересы, и нужды должны бать ближе сердце собственников, чем прочего, более или менее случайного населения» [3, 68].

Що стосується історії оподаткування нерухомості в Російській імперії, до складу якої входили й українські губернії, то тут не можна не звернути увагу на особливе значення податку на нерухоме майно, який був запроваджений спочатку як суто міський збір, а починаючи з другої половини 1863 року, як державний податок, що справлявся паралельно з міським оціночним збором. Відразу після запровадження справляння оціночного збору в окремих містах Російської імперії він складав значну питому вагу в загальних доходах міських бюджетів:

Проблеми історії оподаткування нерухомого майна в Російській імперії майже не досліджувалися. Виняток складають окремі праці дореволюційних науковців, сучасників досліджуваної епохи, - М. Алексеєнка, В. Лебедева, Г. Содовського, В. Твердохлєбова та ін. В історико-економічних дослідженнях, що присвячені історії податкової політики, ця проблематика переважно згадується лише побіжно у роботах К.Правілової, І.Пєтухова, В.Орлика, В.Пушкарьової, В.Захарова та ін. Мета даної статті - окреслення основних етапів еволюції оподаткування нерухомого майна в на теренах України наприкінці XVIII - XX ст. та дослідження можливостей використання історичного досвіду під час введення податку на нерухоме майно в сучасній Україні.

Законодавче підґрунтя оподаткування нерухомого майна в Російській імперії було закладене ще за часів правління Катерини II у «Грамоті на права й привілеї міст Російської імперії» від 21 квітня 1785 року. В ній законодавець звернув увагу на власників нерухомості міста шляхом запису їх у відповідні розділи «обивательської» книги за певну плату, питання встановлення і порядок стягнення якої були віддані на «волю общества градского» [4, 133].

Перші спроби оподаткування міської нерухомості у Російській імперії мали місце ще 1798 р. Відомий дожовтневий дослідник оподаткування нерухомості Г. Содовський указував, що в деяких містах "мы встречаем нечто вроде подоходного налога на недвижимое имущество. Налог этот взимался с отдаваемых в наем лавок и других строений и составлял 10% доходов от лавок 5% доходов от зданий вообще» [5, 1].

На початку запровадження справляння оціночного збору в окремих містах Російської імперії він складав значну питому вагу в загальних доходах міських бюджетів.

З часом питома вага