запропонованого для всенародного обговорення, взагалі не було розділу, присвяченого оподаткуванню нерухомості. Як відомо, лише після наполегливих рекомендацій Президента України та після громадських обговорень в останньому варіанті проекту Податкового кодексу, а саме в розділі XII Місцеві податки і збори, статтею 265 передбачено «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» [28, 400].
Нині, в умовах прийняття та запровадження в дію Податкового кодексу, важливо визначити головний акцент в оподаткуванні нерухомого майна - позиціонувати його як податок на розкіш, тобто оподатковувати надлишок житла чи розглядати його як податок, через механізм справляння якого кожен власник нерухомості внесе свою частку в суспільне життя залежно від розміру та вартості власного нерухомого майна, яке йому належить. Судячи із презентованих урядом положень Податкового кодексу, для оподаткування нерухомості було обрано саме податок на розкіш, який, отже, не стосується 90% населення країни [26, 3]. При цьому дуже однобоко визначено межі поняття зазначеної «розкоші» у вигляді надлишку квадратних метрів житлової нерухомості, понад законодавчо встановлені пільгові розміри житлової нерухомості для квартир та житлових
будинків. Тобто, інша нерухомість, яка перебуває у власності фізичних осіб (у т.ч. дачі, садові будинки, гаражі, інші приміщення та споруди) залишається поза оподаткуванням. Це підтверджує той факт, що сьогодні діюча вітчизняна податкова система не готова підходити до оподаткування нерухомості іншим чином. Зараз в українській податковій сфері актуалізувалися проблеми 1863 року, коли на момент запровадження державного податку на нерухоме майно констатувалась відсутність справедливої бази для оподаткування - доходності будинків, або капітальної вартості (цінності) нерухомого майна.
Зважаючи на окреслену вище ситуацію, зауважимо, що навіть після прийняття Податкового кодексу найбільш дискусійним буде залишатися питання щодо визначення бази оподаткування, адже надлишок житла може визначатися двома способами: шляхом нормування неоподатковуваного розміру площі в натуральній величині або ж нормуванням неоподатковуваного вартісного показника з урахуванням вартості об'єкта нерухомості. У зв'язку з цим необхідно з'ясувати, які функції буде виконувати запроваджений податок. Якщо встановлений податок презентувати як такий, що функціонує лише для поповнення бюджету шляхом грошових надходжень, то базою оподаткування можуть бути квадратні метри об'єкта нерухомості, за кількістю яких неможливо визначити його вартість та особливості місця розташування такого об'єкта нерухомості. Як відомо, саме цей фактор прямо пов'язаний з ринковою вартістю і має значний діапазон у різних регіонах країни.
Значно складніший шлях визначення бази оподаткування залежно від справедливої вартості об'єкта нерухомості із застосуванням відсоткової ставки. Станом на сьогоднішній день ми можемо констатувати той факт, що запровадити податок на нерухомість в Україні, використовуючи базу оподаткування, визначеної на підставі її вартості, ми не маємо можливості. Для цього необхідно створити єдиний кадастр житлової й нежитлової нерухомості та провести відповідну підготовчу роботу.
З урахуванням зазначеного можна стверджувати, вітчизняний історичний досвід переконує в тому, що оподаткування нерухомості повинне здійснюватися на підставі визначення вартості об'єкта нерухомості. Саме такий спосіб найбільш справедливий та об'єктивний, адже він уможливлює виконання благородної регулюючої функції системи податків. У зв'язку з тим, що оподаткування нерухомого майна в Україні тривалий час не практикувалося, на відмінну від Російської Федерації, де спостерігався майже безперервний історичний розвиток зазначеного податку з його постійним удосконаленням, то, звичайно, цю справу необхідно починати з нульової позначки, якою, фактично, й стануть квадратні метри законодавчо встановленого надлишку житлової площі. Але перспектива в удосконаленні механізму справляння такого податку залишається, адже акценти в оподаткуванні завжди можна змінити, зважаючи на вимоги часу та використовуючи позитивний власний, а також іноземний досвід.
Безперечно, податок на нерухомість - це глобальний податок, відсутність якого в системі оподаткування України можна вважати найнезрозумілішим нонсенсом сьогодення.
Список літератури
1. Янжул И.И. Основные начала финансовой науки: Учение о государственных доходах. /[Под ред. А.Н. Козырина] / Иван Иванович Янжул. - М.: «Статут», 2002. - 555 с.
2. Сміт А. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй / [Наук. ред. С.Литвин]. / Адам Сміт. - К: Port Royal, 2001. - 594 с.
3. Лебедев В.А. Местные налоги. / Василий Александрович Лебедев - СПб.: Типо-Литография А.М.Вольфа, 1886. - 155 с.
4. Акты царствования Екатерины II: Учрежденная для управления губерний и Жалованныя грамоты дворянству и городам / [Под ред. Г.Н Шмелева] - М.: Издание московских женских высших курсов, 1907. - 160 с.
5. Содовский Г. Городской оценочный сбор / Густав Содовский. - СПб.: Тип. «Экономия», 1910. - Т.1.
- 102 с.
6. О городских повинностях по Санктпетербургской столице. // Полное собрание законов Российской империи (далее - ПСЗ). - Собрание 1-е. - Т.28. - №21131 - 19 января 1804 г. - С. 26-28.
7. О доходах и расходах Санкт-Петербургской столицы. // ПСЗ. - Собрание 1-е.- Т.37. - №28220 - 7 апреля 1820 г. - С. 141-154.
8. Роспись о доходах и расходах Губернского города Симбирска. // ПСЗ. - Собрание 2. - Т.6. - Отделение 2. - Приложение к №4802. - 1831г. Сентябрь 17. - С. 2-3.
9. Роспись о доходах и расходах Губернского города Киева. // ПСЗ. - Собрание 2. - Т.6. - Отд.2. - Приложение к №4803. - 17 сентября 1831 г. - С. 7-9.
10. Расписание о доходах и расходах Губернского города Херсона. // ПСЗ. - Собрание 2. - Т.8. -