в управлінській практиці приділялася значна увага вибору та реалізації найбільш економічно обгрунтованих варіантів рішень з усіх можливих альтернатив. Саме такий підхід до вирішення управлінських завдань характеризує суть ефективного менеджменту. Наявність декількох способів вирішення поставлених завдань забезпечує доцільність порівняння альтернатив для вибору кращої з них, що обумовлює необхідність використання об'єктивних критеріїв оцінки варіантів рішення. В залежності від умов прийняття рішення та поставленої мети у якості таких критеріїв застосовують різні економічні показники діяльності підприємства, в сукупності яких важливе значення має рівень рентабельності - узагальнюючий індикатор, що характеризує ефективність виробництва та продажу продукції.
У процесі проведення факторного аналізу рівня рентабельності можуть застосовуватися детерміновані та стохастичні моделі, базові підходи щодо теоретико- методологічного обгрунтування яких висвітлюються у наукових працях Андрейчикова A.B., Баканова М.І., Бутинця Ф.Ф., Ізмайлової К.В., Савицької Г.В., Шеремета А.Д. [1- 6] та інших. Разом з тим, недостатньо уваги приділяється оцінці практичної значимості результатів такого аналізу. Особливо це стосується галузей діяльності, які спеціалізуються на виробництві продукції, що має соціально важливе значення. До переліку таких галузей належить тваринництво, - сфера господарювання, у якій виробництво значної кількості видів продукції на сьогоднішній день залишається збитковим. Можливості суб'єктів господарювання щодо подальшого підвищення ціни продажу є обмеженими. З огляду на це, перед виробниками постає риторичне запитання: «що вигідніше: дорожче продати чи здешевити виробництво?».
Вагомий внесок у розробку економічно обгрунтованого підходу щодо моделювання альтернативних варіантів вирішення даної проблеми здійснив Семиусов П.М. [7]. На нашу думку, запропонована вченим методика факторного аналізу рентабельності має прикладне значення, а тому потребує подальшого практичного апробування.
©А.М. Лисенко, Ю.В. Кернасюк. 2009
Метою даної статті є здійснення факторного аналізу рентабельності (збитковості) виробництва продукції тваринництва в сільськогосподарських підприємствах Кіровоградської області, моделювання альтернативних варіантів рішень на основі обґрунтування отриманих результатів відповідних економічних розрахунків.
Як зазначалося вище, узагальнюючим показником, що використовується для оцінки ефективності виробництва та продажу продукції, є рівень рентабельності (збитковості) - співвідношення фінансового результату від реалізації до собівартості реалізації, виражене у відсотках. При цьому слід враховувати, що середня ціна продажу та собівартість реалізації одиниці продукції здійснюють вплив на динаміку змін рівня рентабельності в протилежних напрямках. Розрахунок впливу зазначених факторів на зміну результативного показника базується на розробці відповідних математичних моделей та використанні прийомів детермінованого факторного аналізу, в сукупності яких важливе місце належить способу абсолютних різниць (табл. 1).
Вихідні дані для проведення факторного аналізу рентабельності виробництва та здійснення варіантних розрахунків представлені в табл. 2.
Протягом 2005 - 2007 рр. обсяг реалізації молока зменшився на 21,3%, вовни - на 23%. Обсяги продажу інших видів продукції збільшилися. У той же час, за всіма видами продукції спостерігалося підвищення собівартості реалізації одиниці продукції, проте середня ціна продажу яловичини зменшилася на 4,3%, свинини - на 37,3%, вовни - на 32,9%. Виробництво яловичини, свинини та вовни залишається збитковим. В таких умовах факторний аналіз рентабельності (збитковості) виробництва та розробка на цій основі альтернативних варіантів рішень набувають особливої актуальності.
У процесі аналізу впливу основних чинників на формування та динаміку змін рівня рентабельності виробництва за видами продукції отримано наступні результати (табл. 3).
Таблиця 3 - Результати розрахунку впливу основних факторів на формування та динаміку змін рівня рентабельності (збитковості) виробництва за видами продукції
В 2005 р. від продажу молока сільськогосподарські підприємства області отримали збиток, проте у 2007 р. рівень рентабельності виробництва становив 6,2%. За рахунок зростання одиничної собівартості рентабельність виробництва молока у звітному році порівняно з базовим показником зменшилася на 23,4%. Підвищення середньої ціни реалізації на 44,9% спричинило зростання рівня рентабельності на 32,9%. В цілому за рахунок сумарного впливу факторів рівень рентабельності виробництва молока збільшився на 9,5% (- 23,4% + 32,9%).
За рахунок зростання одиничної собівартості збитковість виробництва яловичини у звітному році порівняно з базовим збільшилася на 15,6%. Зниження середньої ціни реалізації на 4,3% спричинило підвищення рівня збитковості на 2,4%. За рахунок сумарного впливу факторів рівень збитковості виробництва яловичини збільшився на 18% (-15,6% - 2,4%).
Як показали розрахунки, під впливом зростання одиничної собівартості збитковість виробництва свинини у звітному році порівняно з базовим показником рентабельності збільшилася на 6,1%. Зниження середньої ціни продажу на 37,3% спричинило підвищення рівня збитковості (зменшення рентабельності) на 36,8%.
Абсолютна зміна рівня рентабельності виробництва яєць та сумарний вплив факторів на його зміну за період становить - 1,3%.
Виробництво вовни є збитковим. При цьому вплив зміни одиничної собівартості на абсолютну зміну рівня збитковості становив - 9,0%, а вплив зміни середньої ціни реалізації - - 11,3%.
З метою обгрунтування альтернативних варіантів рішень на основі урахування результатів детермінованого факторного аналізу рівня рентабельності (збитковості) продукції здійснюємо наступні розрахунки.
Якби вдалося у 2007 р. утримати собівартість реалізації 1ц молока та яловичини на рівні 2005 р., а середня ціна продажу збільшилася (варіант 1), або відбулося б зниження собівартості (на відсоток, рівновеликий темпу зміни цін), а ціна реалізації залишилася на рівні 2005 р. (варіант 2), ефективність виробництва та продажу продукції скотарства характеризувалася б наступними показниками (табл. 4).
В II варіанті порівняно з І спостерігається збільшення прибутку від реалізації молока на суму 445,71 тис. грн. та зменшення сукупних витрат на 13570,43 тис. грн.
При порівнянні отриманих результатів розрахунку по яловичині, у II варіанті спостерігається