пропорційно ринковій вартості метану (газоподібного палива) і діоксиду вуглецю СО2 із подальшим їх поділом на кількість метану в м3 або кг (якщо це стиснений газ).
Для прикладу розраховано собівартість виробництва біогазу і біодобрив, що отримують на установках із різною потужністю на основі розробленої нами моделі утилізації гною, яка передбачає один цикл його переробки (рис. 2).
Lci iivji V vjivjvnvpi v ii;iT.xivji у и;иіюсіи,іі г> vivvjj.cipvj.i5i
Додатковий дохід від утилізації в середньому 20 тонн гною/добу складає 544,2 тис. грн., що у 2,5 рази більше порівняно із традиційною технологією його використання. При визначенні нормативної собівартості виробництва біогазу і біодобрив вартість гною було взято із розрахунку 20,1 грн. за 1 тонну. В загальній частці витрат на утилізацію його вартість становить 14,0-22,8 % в залежності від обсягу переробки.
У розрахунках використано обладнання компанії ТОВ „Зорг Україна" для переробки гною обсягом від 20 до 100 тонн за добу та виробництва біогазу, твердих і рідких органічних біодобрив.
За нашими даними на установці потужністю від 20 до 100 тонн/добу собівартість біогазу зменшується на 38,7 %, твердих біодобрив - на 22,1%.
При визначенні ціни та розрахунку економічної ефективності виробництва біогазу і біодобрив можна використати два методологічні підходи. Перший - враховувати нормативне значення норми прибутку на рівні 10 %, що на наш погляд, має забезпечити отримання доходу, достатнього для розширеного відтворення капіталу, або ж оцінювати вартість біогазу за ринковою ціною звичайного природного газу, а ціну твердих і рідких біодобрив за формулою: нормативна собівартість + 50 % прибутку. Норматив прибутку на рівні 50 % встановлено з метою прискорення окупності обладнання і він може корегуватися.
У табл. 1 наведено показники роботи типової біогазової установки виробництва ТОВ „Зорг Україна" та собівартість продуктів біоенергетичної переробки гною.
При утилізації гною обсягом від 20 до 100 тонн за добу собівартість виробництва 1000 м біогазу зменшується із 838,8 до 514,0 грн., 1 тонни твердих з органічних біодобрив, відповідно із 100,7 до 60,5 грн., 1 м рідких - із 125,8 до 71,7 грн.
У результаті проведених розрахунків встановлено, що на установках із потужністю переробки гною від 20 до 100 тонн/добу загальний річний прибуток від продажу біогазу та органічних біодобрив за першим методом оцінки збільшується із 544,2 тис. грн. до 1,1 млн. грн., тоді як окупність обладнання залишається на сталому рівні - 10 років (табл. 2).
За другим методом при переробці 20 тонн гною/добу загальний прибуток від продажу біогазу та біодобрив складе близько 441,5 тис. грн. (період окупності 12,3 роки), а при потужності установки 100 тонн/добу - 2207,5 тис. грн. (5 років).
Висновки і перспективи подальших досліджень. За результатами проведених розрахунків встановлено, що при біоенергетичній переробці гною обсягом від 20 до 100 тонн за добу собівартість виробництва 1000 м біогазу зменшується із 838,8 до 514,0 грн., 1 тонни твердих органічних біодобрив, відповідно із 100,7 до 60,5 грн., 1 м рідких - із 125,8 до 71,7 грн.
При визначенні економічної ефективності виробництва біогазу і біодобрив нами використано два методологічні підходи. За першим варіантом враховувалося нормативне значення норми прибутку на рівні 10 %, що на наш погляд, має забезпечити отримання доходу, достатнього для розширеного відтворення капіталу, а за другим - вартість біогазу оцінювалась за ринковою ціною звичайного природного газу, а ціна твердих і рідких біодобрив за формулою: нормативна собівартість + 50 % прибутку. Окупність обладнання за першим варіантом при встановленні рівномірної норми прибутку склала сталу величину - 10 років, за другим варіювала від 12,3 до 5 років.
Раціональна біоенергетична утилізація органічних відходів тваринництва вирішує ряд складних проблем аграрного виробництва. Передусім, це зменшення забруднення навколишнього середовища небезпечними речовинами, в т. ч. рідкими та твердими відходами діяльності тваринницьких ферм, обмеження емісії метану в атмосферу.
Економічна складова полягає в можливості одержання додаткових грошових доходів, що сприятиме загальному підвищенню ефективності тваринництва, зменшення рівня збитковості виробництва яловичини та інших видів продукції.
Перспективним напрямком подальших досліджень є удосконалення даної методики калькулювання витрат та визначення економічної ефективності біоенергетичної утилізації гною з урахуванням оцінки усіх циклів його переробки на основі розробленої нами комплексної моделі.
Список літератури
1. Матвеев Ю., Гелетуха Г. Біогазова станція. Український досвід / Ю. Матвеев, Г. Гелетуха // Зелена енергетика. - 2004. - № 1. - С. 4-6.
2. Хажмурадов М.А. Установка та технологія по утилізації біогазу / М.А. Хажмурадов // Наука та інновації. - 2006. - № 4. - С. 19.
3. Лісничий В.М., Цаплін Ю.О. Сучасний стан та перспективи розвитку отримання біогазу в Україні: матеріали Четвертої міжнародної конференції [„Енергія із біомаси"], (Київ, 22-24 вересня 2008 р.) / ІТТФ НАНУ. - К.: 2008, С. 299-300.
4. Визначення біогазового потенціалу Одеської області / С.Є. Романчук // Вісн. Одес. держ. екол. унту. - 2006. - Вип. 3. - С.47-51.
5. Кучерук П., Матвеев Ю., Плугатар О. Экономические аспекты развития биогазовых технологий в Украине / П. Кучерук, Ю. Матвеев, О. Плугатар // Коммунальное хозяйство. - 2007. - № 5. - С. 30-31.
6. Козин С. Перспективы использования биотоплива в экономике АПК / С. Козин // АПК: экономика, управление. - 2007. - № 12. - С. 69.
7. Смирнов О.П. Перспективы