Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК 338

УДК 338.512

М.І. Гордієнко, доц., канд. техн. наук, А.В. Дегтяренко, асп.

Сумський національний аграрний університет

CVP-аналіз в аграрному виробництві: проблеми впровадження та переваги застосування

В статті обґрунтована доцільність застосування практики CVP-аналізу на сільськогосподарських підприємствах. Здійснено оцінку фактичного стану рентабельності та пов'язаного з цим витратного управління. Запропоновано заходи, необхідні для впровадження CVP-аналізу. Викладені універсальні підходи визначення тенденцій змін операційного важеля. Надано актуальні пояснення щодо управлінського впливу на постійні та змінні операційні витрати. витрати, важіль, прибуток, рентабельність, розподіл

Вступ Реалії сьогодення в сільськогосподарському секторі дають право стверджувати, що рівень витрат від операційної діяльності є ключовим чинником розвитку будь - якого аграрного підприємства. Ефективне функціонування господарств залежить не тільки від зовнішньої цінової кон'юнктури, а й від здатності керівництва своєчасно реагувати на постійно змінні умови господарського середовища. Розширення виробництва на основі зростання інвестицій та підвищення обсягів довгострокових кредитів призводить до збільшення виробничих витрат господарств в абсолютному виразі. В результаті навіть цілком платоспроможне агропідприємство може отримати неочікувані збитки. Тому необхідність розгляду новітніх методик управління витратами та пов'язаних з ними показників рентабельності є очевидною.

Постановка проблеми Головною метою діяльності будь-якого підприємства є вихід на прибуткове виробництво. В сільському господарстві через його залежність від природно - біологічних факторів ця задача ще більше ускладнюється. Тому внутрішнє управління операційними витратами потребує докорінно нових прийомів, заснованих на CVP-аналізі. В агропромисловому виробництві нашої держави цей метод не має практичного впровадження, що пов'язано з нерозумінням основних його принципів і засад та недосконалістю облікового законодавства. Практика зарубіжних країн показує цінність застосування CVP-аналізу в системі управління витратами. Розподіл витрат на постійні та змінні дозволяє максимально деталізувати усі нюанси комерційної політики підприємства й виробити ефективні управлінські рішення щодо нормування, прогнозування та контролю витрат у виробничому циклі кожної конкретної групи чи навіть виду культур і тварин.

Завдання Детальне дослідження сутності методики CVP-аналізу в даній статті потребує вирішення наступних завдань:

- проаналізувати фактичний стан рентабельності на прикладі дослідної вибірки сільськогосподарських підприємств

- надати пояснення щодо показників, які застосовуються в CVP-аналізі;

- запропонувати зміни в системі управлінського обліку, необхідні для впровадження CVP-аналізу;

- визначити сутнісні характеристики постійних та змінних витрат;

- виявити універсальні тенденції змін операційного важеля.

Аналіз останніх досліджень і публікацій Коробов М.Я. узагальнює ціль будь- якого аналізу: «... виявленням шляхів подальшого підвищення прибутковості при забезпечені безпечного рівня ліквідності» [3, С. 17]. З цього приводу серед вчених [2, 4, 6] існує думка, що витратне управління операційною діяльністю повинно ґрунтуватись на засадах СУР-аналізу. Складність застосування даного методу по відношенню до аграрних підприємств, як з рештою і до всіх економічних суб'єктів, полягає в тому [5, 7], що ключовим принципом управління в СУР-аналізі є розподіл усіх операційних витрат на постійні (ПОВ) та змінні (ЗОВ). Але ні сучасна система бухгалтерського обліку, ні, тим паче фінансова звітність не можуть надати достатньо деталізованих даних аби можна було здійснити такий розподіл. Потрібна докорінна перебудова всієї системи економічної інформації. Однак, будь -яке господарство за наявності волі керівництва на радикальні зміни в силах пристосувати внутрішній управлінський облік до базових умов СУР-аналізу.

Основні результати досліджень До розгляду взята вибірка аграрних підприємств Сумської області поділена на три групи відповідно до певних значень ключового параметра на кінець 2007 року.

Перша група підприємств має нестійкій фінансовий стан - КЗВК Є [0;0,4); друга група має нормальну стійкість - КЗВК Є [0,4;0,8); третя група має абсолютну фінансову стійкість - КЗВК Є [0,8; +да). Кожна група господарств в свою чергу поділена на три підгрупи відповідно до аграрної підгалузі - рослинництво (Р), тваринництво (Т), змішана (З). Таким чином, літера означає сільськогосподарську підгалузь, а цифра - фінансову стійкість. Всі розрахунки надалі зроблені, як середні по кожній підгрупі, вхідні значення взяті за станом на кінець 2007 року [1]. (табл. 1)

З таблиці видно, що групування господарств за ступенем зміцнення фінансової стійкості не відповідає фактичному рівню окупності їх витрат. Звідси і відсутність прямих тенденцій розвитку, які, здавалось би повинні бути зростаючими разом із підвищенням КЗВК, і великі відхилення серед підприємств кожної групи різних сільськогосподарських підгалузей. Причина цього криється не стільки в класичній дилемі фінансового менеджменту - «ліквідність або рентабельність, скільки в засиллі посередницьких структур на аграрному ринку. Через їх цінову дискримінацію одні підприємства, не маючи достатнього обсягу оборотних засобів, жертвують рентабельністю і спрямовують рештки ліквідних активів на покриття зобов'язань, інші, навпаки, погіршують розрахункову дисципліну, щоб вийти на окупне виробництво, треті знаходять між цими двома варіантами середину і лише ті, які спромоглися обійти перекупників, виходять на позитивний фінансовий стан.

Вагомим кроком на шляху фінансової стабілізації за всіх описаних обставин може стати впровадження практики CVP-аналізу у витратне управління, але для цього потрібно здійснити наступні підготовчі заходи:

- кожен витратний рахунок розбити на дві частини: у першій показувати ПОВ, а в другій - ЗОВ.

Потребу у подібному кроці можна пояснити на прикладі витрат на заробітну плату. У багатьох господарствах діють одразу декілька систем оплати праці, основаних як на погодинній, так і на відрядній формах. При чому обидві форми часто застосовуються по відношенню до одного й того самого робітника чи управлінця. Але,


Сторінки: 1 2 3