На відміну від П(С)БО №7 Закон про оподаткування прибутку підприємств жорстко регламентує порядок нарахування амортизації і не допускає можливості якого- небудь вибору. Основні фонди, що підлягають амортизації, згідно із Законом поділено на чотири групи залежно від цільового призначення та виконуваних функцій. Згідно податкового методу нарахування амортизації сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного з розрахункових кварталів, що входять до цього звітного періоду. Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки

визначається шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Виходячи з даних, наведених в таблиці, сума амортизаційних відрахувань в 2007 році відповідно до 2006 року зменшилась на 19,2 тис. грн., а в 2006 році відповідно до 2005 року на 135,79 тис. грн. Зменшення амортизаційних відрахувань веде до зменшення витрат на виробництво продукції, а отже, за фіксованого рівня цін збільшує прибуток. Однак розміри збільшення амортизаційних відрахувань і зменшення прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, не збігаються, бо кошти, які спрямовуються на амортизацію основних фондів, не оподатковуються, на відміну від прибутку, а навпаки, ще й зменшують прибуток до оподаткування. Тому для підприємств вигідніше збільшувати суму амортизаційних відрахувань як основного джерела фінансування технічного розвитку підприємств в умовах ринкової економіки, що забезпечують їм пом'якшення податкового режиму.

Порівняємо суми амортизаційних відрахувань нараховані за прямолінійним та податковим методами в 2005 - 2007 роках на підприємстві (рис. 1)

Як свідчать дані рис. 1, в 2005 році сума амортизаційних відрахувань, нарахованих прямолінійним методом, склала 633,6 тис. грн., а податковим - 390,19 тис. грн., в 2006 році прямолінійним методом - 331,6 тис. грн., а в 2007 році відповідно 246,1 тис. грн. та 235,2 тис. грн..

Слід зазначити, що за умови оподаткування підприємства згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств" існуючий порядок нарахування амортизаційних відрахувань порівняно з прямолінійним дає змогу знизити платежі з податку на прибуток на початку строку функціонування основного засобу. Сума коштів, заощаджена завдяки перенесенню сплати суми податку на прибуток на наступні податкові періоди, може бути інвестована і приносити дохід, який наростатиме в наступні роки. Оскільки прямолінійним методом амортизаційні відрахування більші ніж за податковим, це призводить до збільшення прибутку як об'єкту оподаткування.

Висновки. Отже, сучасна амортизаційна політика, як окремих підприємств, так і держави в цілому, є недосконалою та неефективною. Недосконалість амортизаційної політики держави полягає в тому, що відповідно до чинних законодавчих актів підприємства формують власну амортизаційну політику, але на сьогоднішній день законодавча база держави є нестабільною. Тобто через це підприємства фактично позбавлені можливості обирати для себе найоптимальніші варіанти такої політики. Ефективність такої політики залежить від правильності визначення термінів експлуатації окремих активів, а також від вибору підприємством методу нарахування амортизації відповідно до умов його функціонування. Вважаємо, що амортизаційна політика підприємств повинна складатися із сукупності способів та методів управління процесами нарахування й використання амортизаційних відрахувань.

При цьому держава повинна здійснювати контроль за цільовим використанням сум нарахованої амортизації, тому що річні амортизаційні відрахування представляють собою досить вагоме джерело фінансових ресурсів як окремого підприємства, так і держави в цілому. Також державні органи повинні обов'язково проводити аналіз

наслідків амортизаційної політики підприємств при формуванні державної амортизаційної політики для виявлення недоліків попередньої політики, а при находженні своєчасно і оперативно їх усувати.

З метою поліпшення ситуації у сфері амортизаційної політики необхідно: відновити амортизаційний фонд (чи створити певний інвестиційний рахунок), який повинен мати цільове призначення - оновлення основних фондів; створити такі умови для підприємств, щоб вони були реально заінтересовані в оновленні основних фондів за рахунок коштів власних амортизаційних фондів; встановлювати норми амортизаційних відрахувань, виходячи з оптимальних строків корисного використання об'єктів основних фондів.

Список літератури

1. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: учебный курс / И.А. Бланк . - [2-е изд.]. - К .: Эльга, Ника- Центр, 2004. - 656 с.

2. Бондар О.В. Проблеми формування амортизаційної політики в ринкових умовах господарювання / О.В. Бондар // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 1. - С. 38-42.

3. Городянська Л.В. Особливості нарахування і використання амортизації в обліково-аналітичній та податковій системах / Л.В. Городянська // Актуальні проблеми економіки . - 2006. - № 2. - С. 101-112

4. Надворняк Я.М. Порівняльний аналіз методів нарахування амортизації як джерела відтворення основних засобів / Я.М. Надворняк // Економіка АПК. - 2008. - № 11. - С. 84-89.

5. Орлов П. Про використання в Україні різних систем амортизації / П. Орлов, С. Орлов // Економіка України. - 2005. - № 5. - С. 38-44.

6. Чумаченко М. Ще раз про амортизацію як важливе джерело інвестиційної діяльності підприємства / М. Чумаченко // Бухгалтерський облік і аудит. - 2004. - № 11. - С. 3-7.

Н. Ищенко

Особенности формирования амортизационной политики предприятия

В статье рассмотрены особенности формирования амортизационной политики предприятия. Определены факторы, влияющие на