УДК 336.6

О.П. Кіріченко, асп.

Кіровоградський національний технічний університет

Основні завдання та напрями вдосконалення організації праці на машинобудівному підприємстві

У статті розкрито зміст та завдання організації праці на машинобудівному підприємстві, розглянуто основний зміст її структурних елементів та запропоновано напрями її удосконалення організація праці, організація праці на машинобудівному підприємстві

Постановка проблеми. Від підвищення результативності діяльності працівників значною мірою залежить успіх економічних реформ, які відбуваються на машинобудівних підприємствах. Підвищення рівня організації праці на дільницях, у підрозділах, підприємстві в цілому є одним із заходів покращення результативності діяльності працівників. Як показує багаторічна практика, недосконала організація праці неодмінно призводить до зниження кінцевих результатів діяльності машинобудівного підприємства. Беручи до уваги усе вище сказане, вдосконалення організації праці на машинобудівних підприємствах є актуальною проблемою в сучасних умовах господарювання. Оскільки організація праці на машинобудівному підприємстві, є особливо складним і затратним процесом, вона має велике значення для підвищення ефективності виробництва, а тому потребує чіткого регламентування, системного забезпечення і постійного контролю з боку керівництва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання, пов'язані з розвитком організації праці, знайшли відображення в роботах зарубіжних вчених: А. Маршала, Г. Форда [7], Ф. Гілберта, Ф. Тейлора [5] та ін.

У сучасних наукових публікаціях із даної проблеми значна увага приділяється розвитку організації праці в Україні як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Серед вітчизняних авторів, які займаються проблемами удосконалення організації праці, слід відмітити Д.П. Богиню, O.A. Грішнову [1], А.М. Колота, Л.М. Фільштейна [6]. Основна увага в працях цих учених зосереджена на теоретичних дослідженнях організації праці.

Проте до теперішнього часу залишаються відкритими питання визначення наукових напрямів покращення організації праці в умовах ринкових трансформацій, визначення шляхів підвищення її рівня.

Постановка завдання. У зв'язку з цим, основним завданням статті є розкриття змісту та значення сутності організації праці в умовах ринкових трансформацій, що відбуваються в українській економіці і визначення основних напрямів удосконалення організації праці на машинобудівному підприємстві.

Виклад основного матеріалу дослідження. На сьогоднішній день є чимало трактовок визначення поняття "організація праці".

Наприклад, O.A. Грішнова вважає, що організація праці повинна розглядатися з двох боків: по-перше, як стан системи, що складається з конкретних взаємопов'язаних елементів і відповідає цілям виробництва; по-друге, як систематична діяльність людей по впровадженню нововведень у існуючу організацію праці для приведення її у відповідність до досягнутого рівня розвитку науки, техніки і технології [1, с. 336].

Інший погляд на визначення організації праці можна знайти у дослідженнях Л.М.

Фільштейна. Він трактує це поняття так: організація праці - це складний технічний, технологічний, організаційний, соціальний процес. Від нього залежить стан організації виробництва, його кінцеві результати, ефективність і задоволення працівників своєю працею [6, с. 74].

Але найбільш ґрунтовними визначеннями організації праці, на нашу думку, є визначення В.М. Данюка [2, с. 35]:

- організація праці - це процес економічно й соціально обгрунтованого поєднання в оптимальних пропорціях робочої сили, знарядь і предметів праці та створення умов для їх ефективного використання і досягнення мети виробництва;

- організація праці на рівні підприємства - це приведення трудової діяльності людей до системи, що забезпечує досягнення максимально можливого корисного ефекту з урахуванням конкретних умов цієї діяльності та рівня відповідальності.

Необхідне уточнення поняття "організація праці", в сучасних умовах функціонування економіки, являє собою складний процес раціонального поєднання робочої сили з предметами та засобами праці, що забезпечує ефективне їх використання і досягнення якісних результатів при відповідних умовах виробництва.

Організація праці на машинобудівних підприємствах здійснюється в конкретних формах, різноманітність яких залежить від таких основних факторів, які зображені на рисунку 1.

Змінення і вдосконалення організації праці залежить від зміни вище наведених чинників. Розвиток науково-технічного прогресу призводить до удосконалення засобів виробництва і, відповідно, методів управління персоналом. Тому організація праці повинна постійно вдосконалюватися, використовувати набутий досвід і сучасні технології.

Важливим фактором є система організації виробництва, яка включає в себе оптимізацію і координацію всіх матеріальних і трудових ресурсів у просторі та часі. Тобто система організації виробництва виступає засобом організації праці на машинобудівному підприємстві. Такі психофізіологічні фактори, як збереження в процесі праці здоров'я людини, підвищення культури та естетики праці, позитивно впливають на покращення організації праці на машинобудівному підприємстві. Вагомими факторами впливу на організацію праці є умови зовнішнього і внутрішнього середовища. До внутрішніх умов відносять освітленість, виробничий шум, вібрацію, забруднення повітря та інші чинники, нормування яких призводить до покращення організації праці на машинобудівному підприємстві. До зовнішніх умов середовища належить нестабільність економіки, зміни у законодавчій базі, від яких залежать теоретичні основи організації праці.

Основними завданнями організації праці, що вирішуються в масштабах народного господарства та на конкретному робочому місці є:

У масштабах народного господарства:

- запобігання економічних і соціальних втрат;

- забезпечення якнайповнішого використання людських ресурсів суспільства;

- регулювання співвідношення чисельності зайнятих в галузях матеріального виробництва і невиробничій сфері;

- перерозподіл працівників між галузями і раціональне розміщення ресурсів між регіонами країни.

На конкретному робочому місці:

- встановлення оптимальних меж і критеріїв розподілу та кооперування праці, впровадження методів подолання монотонності і підвищення змістовності праці;

- організація, раціональне оснащення і планування робочих місць;

- впровадження раціональних форм і методів матеріального і морального стимулювання;

- раціоналізація трудового процесу, впровадження нових прийомів і методів

праці;

- створення належних умов праці для збереження здоров'я і