Менеджери банку мають керуватися рекомендованими термінами розміщення вільних ресурсів, якщо вони хочуть захистити банк від ризику втрати ліквідності, а також від валютного і процентного ризику. Якщо ж терміни інвестування залучених ресурсів порушуються через потреби клієнтів або через прагнення отримати більший процентний дохід, трансформуючи коротші ресурси в довші, то особи, що відповідають за управління активами і пасивами банку, мають усвідомлювати, що в моменти утворення негативного прогнозованого обсягу вільних ресурсів банк піддаватиметься не тільки ризику втрати ліквідності, якщо до даного моменту він не зможе залучити необхідного для виконання зобов'язань обсягу ресурсів, але і процентному, а у разі утворення розривів за однією з валют за наявності надлишку ліквідності за іншими, і валютному ризику. Якщо допустимі системою стратегічних лімітів позиції щодо процентного і валютного ризиків у цей момент часу будуть перевищені, менеджери мають вжити застережливих заходів щодо хеджування відкритих позицій банку,

укладаючи відповідні термінові контракти, або залучаючи ресурси у відповідній валюті і відповідній тривалості у нинішній момент управління. Верхньою допустимою межею розриву ліквідності можна вважати рівень відкритих на банк кредитних лімітів з боку інших контрагентів фінансового ринку. Решту браку ліквідності банк зможе поповнити тільки за рахунок роздрібних ресурсів, на залучення яких потрібно, як правило, значно більший час, ніж для отримання міжбанківського кредиту. У деяких випадках економічно доцільним може виявитися не уникнення конкретного ризику, а мінімізація фінансових втрат від його реалізації. У даному випадку може допомогти страхування.

Оскільки стабільна зміна обсягів банківського бізнесу визначається не стільки разовим залученням крупних депозитів, які після закінчення терміну закінчення договору можуть зникнути з банку, тому що з'являться більш високодоходні напрями розміщення вільних фінансових ресурсів, скільки приростом або відтоком основних депозитів, велика частина яких є депозитами до запитання, тому приріст стабільних залишків на поточних рахунках потрібно прогнозувати дуже обережно: тенденції минулого можуть суттєво змінитися в поточному періоді у зв'язку з вичерпанням можливостей освоєного сегменту ринку, зростанням конкуренції з боку інших кредитних установ, загальноекономічною ситуацією. Зменшення ж обсягу стабільних залишків на рахунках до запитання необхідно планувати обов'язково.

Для прогнозу ліквідності рекомендуємо використовувати метод пасивної еволюції. Він дає можливість побудови різних сценаріїв зміни грошових потоків, які мають враховувати всі розроблені у процесі стратегічного планування ситуації: економічну стабілізацію, що супроводжується додатковим припливом ресурсів, які потребують свого розміщення; стандартну, яка визначається тенденціями минулих періодів, і кризову, коли дострокове вилучення депозитів, що оцінюються банком як стабільні, призведе до проблем із ліквідністю. Визначати надлишок ліквідності ми порадили б, після того, як буде спрогнозований обсяг ліквідних активів і виходячи з принципу їх балансування з нестабільними пасивами.

У разі використання сценарного прогнозування воно дозволяє знизити невизначеність, тому що відповідно до вимог до сценарного простору, багато сценаріїв вибираються таким чином, що вбирають в себе всю невизначеність. На цьому етапі враховується волантильність депозитної політики, вплив зовнішніх чинників, попередня динаміка, тенденції розвитку. У результаті зниження невизначеності вхідні параметри моделі стають рафінованими. Як наслідок, зростає точність моделі. Під час побудови моделі під конкретний сценарій враховуються саме ті чинники, які мають найбільше значення для моделі. Таким чином, цей підхід дозволяє вирішити ряд проблем, зокрема досягається велика точність моделі депозитної політики банку, оскільки модель враховує особливості навколишнього середовища і вплив різних чинників, а також досягається можливість оцінки різних ситуацій за декількома шляхами розвитку.

Таким чином, підсумовуючи все вищесказане, визначимо основні рекомендації і напрями, що стосуються підвищення ефективності проведення депозитної політики банку:*

розвиток депозитних операцій з населенням на основі упровадження нової техніки і технології банківського обслуговування фізичних осіб;*

забезпечення високої стійкості залучених банком коштів;*

активне використання процентної політики як методу стимулювання розміщення коштів на різні види депозитів;*

розширення обсягу термінових депозитів шляхом використання коштів спеціального призначення, які знаходяться на рахунках підприємств;*

розширення практики залучення коштів клієнтів на ощадні вклади, тому що вони є найбільш стійкою частиною мобілізованих банком ресурсів.

Використання в практичній діяльності розглянутих напрямів вдосконалення операцій, що стосуються формування ресурсної бази банків, могло б значною мірою розширити їх можливості у сфері мобілізації ресурсів і їх ефективного розміщення. Подальше збільшення ролі депозитних операцій банків, їх розвиток і зростання до рівня світових стандартів здійснюватиметься в міру створення у нашій країні всіх необхідних умов, властивих ринковій економіці.

Список літератури

1. Бицька Н. Кошти населення у формуванні ресурсної бази банків // Вісник Національного банка Украины. - 2004. - №12. - С.26.

2. Вожжов А.П. Формування ресурсов комерцшних банків // Фшанси Украши. - 2003. - №1. - С. 116129.

3. Гладких Д. Структура банківських кредитів і залучених коштів як дзеркало економічного здоров'я держави // Вісник НБУ.-2005.-№11.-С.26-31.

4. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика/Долан Эдвин Дж. - М.: Экономика, 1994. - 375 с.

5. Дзюблюк О. Ринок банківських послуг: теоретичні аспекти організації і стратегії розвитку в Україні //