УДК 338.5 663.1.332

Ю.В.Кернасюк, ст. наук, співроб.

Кіровоградський інститут АПВ НААН України

Вплив традиційної і біоенергетичної технології використання гною на економічну ефективність виробництва м'яса великої рогатої худоби

В статті наведено результати досліджень оцінки впливу традиційної та біоенергетичної технології використання гною в сільському господарстві на економічну ефективність виробництва м'яса великої рогатої худоби. На основі системного підходу визначено економічний ефект та доведено перевагу комплексної технології біоенергетичної утилізації гною порівняно із традиційним його використанням в якості органічного добрива. Запропоновано пропозиції щодо внесення змін в методику бухгалтерському обліку та калькулювання витрат на побічну продукцію (гній).

собівартість, ефективність, гній, біогаз, ефлюент, добрива, м'ясо великої рогатої худоби

Уставлені підходи щодо пошуку шляхів підвищення економічної ефективності виробництва м'яса великої рогатої худоби не дозволяють вирішити цю проблему в повній мірі. Адже в умовах СОТ та монополізму переробної промисловості галузь об'єктивно не може сподіватися на суттєву державну підтримку та високі закупівельні ціни, а відтак має розраховувати також і на власні внутрішні резерви підвищення конкурентоспроможності і ефективності.

Одним із таких резервів є побічна продукція - гній, раціональне використання якої за певних умов може забезпечити надходження додаткового доходу та підвищення економічної ефективності виробництва м'яса великої рогатої худоби.

Проблема полягає у виборі підходів до справедливої вартісної її оцінки та переходу на сучасні технології біоенергетичної утилізації, які забезпечують ефективне перетворення органічних відходів у біогаз і якісні біодобрива.

Згідно діючої методики калькулювання собівартості сільськогосподарської продукції гній оцінюють за вартістю підстилки та нормативно-розрахунковими витратами, які складаються з амортизації й поточного ремонту пристроїв для його видалення з тваринницьких приміщень, витрат на вивезення і зберігання та ін.

У той же час такі вчені, як Б.С.Гузар, Н.І.Загребельна, Л.Л.Головко, В.М. Петров, А.В. Токар та ін. [1-2] пропонують оцінювати гній за вартістю поживних речовин, які в ньому містяться, прирівнявши їх до мінеральних добрив за ринковою ціною, що на їх думку, має суттєво вплинути на зниження собівартості продукції тваринництва.

В.І. Жила, С.С. Доценко, В.І. Іоненко також займалися дослідженням енергетичних та техніко-економічних показників сучасних технологій виробництва органо-мінеральних добрив з відходів сільського господарства [3].

Однак, запропоновані даними науковцями методичні підходи не дозволяють комплексно вивчити вплив різних варіантів використання побічної продукції (гною) на економічну ефективність виробництва м'яса великої рогатої худоби і тому потребують відповідного удосконалення, в т. ч. із врахуванням питання оцінки результативності його біоенергетичної переробки за технологією анаеробного зброджування.

Мета нашого дослідження - системна оцінка вагомості впливу традиційної і біоенергетичної технології використання гною на економічну ефективність виробництва м'яса великої рогатої худоби із врахуванням загальноприйнятого підходу калькулювання біодобрив.

Усі вищезазначені аспекти і визначили актуальність даного дослідження в контексті пошуку перспективних шляхів виходу галузі із кризи, стабілізації чисельності поголів'я тварин та зниження збитковості виробництва м'яса великої рогатої худоби за рахунок використання внутрішніх резервів підвищення економічної ефективності.

У сільському господарстві гній - це не лише цінне органічне добриво, але й побічна продукція тваринництва, вартість якої впливає на собівартість виробництва молока, м'яса великої рогатої худоби, свиней та ін. видів, а отже і на конкурентоспроможність та прибутковість зазначених галузей.

Традиційно питання вивчення ефективності використання гною та оцінки його впливу на рослинництво і тваринництво розглядалися окремо одне від одного.

„Найбільш розповсюдженим методом утилізації гною є використання його для покращення родючості ґрунтів. Зумовлено це тим, що в сухій речовині гною міститься значна кількість азоту (1,9-6,5 %), калію (1,0-2,9 %), фосфору (0,2-2,7 %) і органічної речовини (70-85 %). За еталон органічного добрива прийнята тонна безпідстилкового гною, після переробки якого (до часу внесення у ґрунт) у ньому міститься 35-40 % сухої речовини, 0,05 азоту, 0,25 фосфору і 0,6 % калію. Крім цього, гній є джерелом гумусу - основного фактора родючості ґрунтів. У середньому 1 т гною дає 40-50 кг гумусу" [4, с. 469].

З появою в Україні сучасних промислових технологій біоенергетичної утилізації гною виникла потреба у більш поглибленому дослідження їх впливу на економічну ефективність розвитку тваринництва.

„Одним із найбільш перспективних методів утилізації відходів агропромислового комплексу (рослинництва, тваринництва) є їх біоконверсія в енергоносій біогаз шляхом мікробіологічної ферментації" [4, с. 475].

Для об'єктивної оцінки необхідно порівняти різні варіанти використання гною, і таким чином, визначити їх ефективність.

У нашому дослідженні економічну ефективність традиційної та біоенергетичної технології використання гною встановлювали шляхом порівняння трьох варіантів:

а) гній оцінювали за вартістю підстилки та нормативно-розрахунковими витратами на видалення з тваринницьких приміщень та його зберігання;

б) гній оцінювали за вартістю поживних речовин, які в ньому містяться, прирівнявши їх до мінеральних добрив за ринковою ціною.

в) масу твердих і рідких біодобрив, що перебродили, оцінювали за вартістю поживних речовин, які в ній присутні, прирівнявши їх до мінеральних добрив за ринковою ціною.

При проведені розрахунків та вартісного аналізу вмісту поживних речовин в органічних добривах застосовано загальноприйняту методику їх оцінювання із визначенням загального азоту, фосфору і калію в кг/тонну і м3 (гною, ефлюенту), і в перерахунку на грн. за ринковою вартістю мінеральних добрив.

Ефлюент - це рідкі (фугат) і тверді (шлам) продукти переробки біовідходів в метантенкі біогазової установки. Метантенк (ферментер, біореактор) - резервуар, де відбувається метанове бродіння органічної речовини біовідходів [5]

Усі розрахунки виконано із врахуванням нормативно-довідкової інформації [6-7] про хімічний склад поживних