УДК 339.654

O.B. Колодич, аспірант

Черкаський державний технологічний університет

Зміст і форми взаємодії виробничої й соціальної інфраструктур у регіоні

Дана стаття присвячена визначенню сутності та економічного змісту виробничої та соціальної інфраструктур, встановленню їх ролі у формуванні конкурентоздатної, адекватної вимогам часу і ринку, регіональної економіки. Автором визначено системні та функціональні взаємозв'язки і взаємозалежності соціальної та виробничої інфраструктур, доведено, що лише їх гармонійне поєднання дає змогу досягти синергетичного ефекту функціонування всього національного господарства країни, інфраструктура, виробнича інфраструктура, соціальна інфраструктура, регіон

Інфраструктура як поняття економічної науки являє собою комплекс галузей господарювання, що обслуговують всі види економічних відносин, і створюють умови для нормального життєзабезпечення фірм, держави, домогосподарств, населення. Таке поняття інфраструктури утвердилося в науковій думці та економіці й застосовується вже чимало років. За цей період вчені неодноразово прагнули так розкрити сутність інфраструктури, щоб показати, що це - особливі економічні відносини, що виражають певні процеси. Традиційно інфраструктура представлена в науці як система галузей, фірм, що забезпечують функціонування чогось основного для цієї інфраструктури. Тому розглядають не тільки промислову, соціальну інфраструктури, але й більш локальні види інфраструктури (наприклад, банківська інфраструктура, ринкова інфраструктура, біржова інфраструктура, інвестиційна інфраструктура та ін.). Навіть просте перерахування різних підходів до видів інфраструктури вже показує, що це дуже складне економічне явище і його слід спеціально й докладно вивчати.

Враховуючи те, що тривалий час інфраструктура є об'єктом наукового дослідження, сформувалася досить значна теоретична база вивчення проблем її формування та ефективного функціонування за різними видами, зокрема поняття ринкової інфраструктури розглядали А. Гальчинський, П. Єщенко, Т. Климко, Т. Алімова, М. Батуріна та інші; дослідження теоретичних аспектів виробничої інфраструктури та особливостей управління нею знайшли відображення в працях П. Борщевського, Л. Дейнеко, М. Комарова, Т. Сидорченко та інших; особливості розвитку соціальної інфраструктури та її впливу на економічний розвиток відображено в працях В. Куценко, І. Костирка, М. Орлатого, Я. Остафійчука тощо. Разом із тим, на регіональному рівні проблеми формування і розвиток інфраструктури висвітлені недостатньо, що зумовлює актуальність і визначає значимість даного дослідження.

Метою даної статті є визначення сутності та змісту понять «соціальна інфраструктура» та «виробнича інфраструктура», визначено їх функціональні взаємозв'язки, що дають змогу забезпечити гармонійний розвиток національної економіки.

Інфраструктуру, на наш погляд, необхідно вивчати з позицій інституціональної теорії. Тільки так можна реально визначити склад різних видів інфраструктур, їх динаміку, призначення в економіці і функції, які виконують різні види інфраструктури. Однак при цьому виникає небезпека підміни інфраструктури сукупністю інститутів, що існують в економіці й обслуговують її. Тому ми спочатку визначимося із самим поняттям «інфраструктура». Так, К. Макконел і С. Брю вважають, що інфраструктура являє собою організації «для всієї економіки: це капітальні спорудження, використання яких громадянами й фірмами зазвичай забезпечується державою (автомагістралі, мости, міські транспортні системи, водоочисні споруди, міські системи водопостачання, аеропорти), для фірми - це служби й споруди, необхідні для виробництва продукції, створення яких власними силами обійшлося б їй занадто дорого й тому забезпечується державою або іншими фірмами (водопостачання, електроенергія, утилізація виробничих відходів, перевезення вантажів, науково- дослідні роботи, фінансове й банківське обслуговування)» [1, С.124]. Як бачимо, ці вчені, по-перше, вважають, що інфраструктура економіки формується державою, утримується на державні кошти й обслуговує загальнодержавні потреби, потреби фірм і населення. По-друге, інфраструктуру визначають як ряд організацій, що обслуговують потреби названих вище суб'єктів. Такий підхід звужує й обмежує зміст інфраструктури.

Інші вчені інакше підходять до визначення змісту інфраструктури. Дослідження інфраструктури обмежуються промисловою інфраструктурою й вважається, що інфраструктура - це «мережа агентів з постачання, комунікації, навички, засоби навчання, канали розподілу, спеціалізовані фінансові послуги та ін., що сприяють розвитку промисловості». Цей підхід орієнтований на теорію організації, на теорію контрактів. Тут застосовується інституціональний підхід до розуміння інфраструктури, хоча далеко не повний. Ми вважаємо, що позитивні моменти як у першому, так і в другому визначенні змісту інфраструктури є. Але загальними недоліками такого розуміння сутності інфраструктури як економічного явища є:

утилітарне розуміння інфраструктури, яка призначена для виконання в економіці певних практичних функцій;

зміст характеристики інфраструктури не включає в себе ті відносини, які виражені категорією «інфраструктура»;

такі характеристики інфраструктури не дозволяють використовувати їх при прогнозуванні її ролі в економіці, при визначенні частки самої інфраструктури;

виходить деякою мірою закритий перелік того, що формує інфраструктуру, хоча реалії показують, що це явище відкритого складу.

У вітчизняній економічній науці встановилося донедавна розуміння змісту інфраструктури як сукупності елементів, різних інститутів, що забезпечують функціонування сфер відтворення, напрямів господарювання, видів діяльності. При цьому елементи, що є самі по собі інфраструктурою, можуть мати свою власну інфраструктуру. Ми вважаємо, що підхід до інфраструктури як до «дерева елементів», які взаємозалежні і взаємодіють між собою, цікавий і може забезпечити формування принципово нового підходу при розумінні дефініції розглянутої категорії.

Ряд авторів вважають, що інфраструктура може розглядатися з позицій додаткових накладних витрат, які виникають при створенні та використанні її елементів. Інші автори підходять до розуміння сутності інфраструктури як до комплексу умов, які необхідні для нормального функціонування складових частин економіки.

Багато авторів, зокрема, таких як і Дж. Стіглер, характеризують інфраструктуру як інформаційні інститути й інформаційні технології [2]. Це широке поняття має право на