УДК 339.321

О.М. Любченко, докторант

Рада по вивченню продуктивних сил України

Наукові підходи до визначення сутності соціально- економічного потенціалу регіону

В даній статті поглиблено понятійно-категоріальний апарат регіональної економіки через дослідження економічної сутності поняття «соціально-економічний потенціал регіону». Автором систематизовано існуючі підходи до визначення змісту даного поняття і сформовано власний підхід, який дає змогу трактувати соціально-економічний потенціал з одного боку, як досягнутий рівень соціально-економічного розвитку, з іншого боку - з огляду на можливості його подальшого нарощення при наявності певних ресурсів й умов.

регіон, потенціал, соціально-економічний потенціал, соціально-економічний розвиток

В умовах тривалого економічного спаду, що спостерігався в Україні в 90-х роках XX століття для більшості регіонів стає все більш актуальним завдання визначення внутрішніх резервів економічного розвитку. В економічній науці його вирішення пов'язане в першу чергу з розробкою нових ринкових підходів до визначення сутності, структури й методів оцінки соціально-економічного потенціалу регіону.

Останнє десятиріччя XX століття характеризувалося інтенсивним формуванням єдиного взаємопов'язаного економічного простору. Відійшла в минуле його біополярність, протистояння капіталістичного і соціалістичного блоків країни. Суспільне життя все більше виходить за національні кордони, транснаціоналізується, простежується тенденція до об'єднання зусиль провідних держав світу з колективного регулювання світогосподарських процесів, пом'якшення негативних наслідків економічних потрясінь, вирішення загальнолюдських глобальних проблем. Разом із тим, поглиблюється неоднорідність суспільного розвитку, набирають сили процеси регіоналізації, які традиційно виступають як прояви диференційованості сучасної цивілізації. Суспільний поділ праці і його просторова форма - територіальний поділ об'єктивно зумовлюють різного роду і різних рівнів регіональні утворення, які відіграють помітну роль у прискоренні розвитку сучасного комплексу внутрішньонаціональних і міжнародних зв'язків [1, С.123].

Поява в останні роки досить великої кількості різного роду досліджень у сфері регіональної економіки свідчить про те, що інтерес до регіонального розвитку, до соціально-економічного районування територій характерний не тільки для розвинених країн, але й країн, що розвиваються. Були цікаві й успішні розробки в цій області й у колишньому СРСР. Однак найбільші досягнення у вивченні регіональної економіки Європи й СПІА. В Україні протягом років реформування було також накопичено досвід процесів регіоналізації, однак варто зазначити, що нині він є недостатнім для забезпечення стійкого регіонального розвитку на довгостроковій основі. Водночас, враховуючи пріоритетність та нагальність зазначеної проблематики, активізуватися дослідження, пов'язані з регіональним розвитком, результати яких представлено в численних наукових працях провідних вчених-сучасників: С. І. Бандура, М. П. Бутка, В. М. Гейця, Б. М. Данилишина, М. І. Долішнього, С. І. Дорогунцова, 3. С. Варналія, В. І. Куценко, Я. Б. Олійника, А. В. Степаненка, М. І. Фащевського, Л.Г. Чернюк та інших.

Наукові підходи до дослідження соціально-економічного потенціалу потребують визначення теоретико-методологічних засад його формування та ефективного використання, що і є метою даної статті.

Морфологічний аналіз показує, що саме поняття «потенціал» походить від латинського слова «potential», що в перекладі означає - сила, міць. Потенціал розглядається як сукупність усіх наявних засобів, можливостей, продуктивних сил, що можуть бути використані в певній сфері. Таким чином, потенціал - не те, що виявлено, а те, що є в прихованому вигляді й може бути виявлене за певних умов.

Великий тлумачний словник визначає потенціал як «засоби, запаси, джерела, що є в наявності й здатні бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення певної мети, здійснення плану, вирішення будь-яких завдань; можливості окремої особи, суспільства, держави в певній сфері» [2, С.245].

Під потенціалом взагалі розуміються можливості, спроможності, приховані, нереалізовані резерви досліджуваного об'єкта, які при зміні навколишніх умов можуть перейти з можливостей в реальність. Наявність потенціалу в будь-якого об'єкта обов'язково передбачає безліч варіантів його використання. Сам по собі потенціал без визначення мети його використання існувати не може, оскільки, говорячи про будь- який потенціал, завжди визначається те, для чого властиво й необхідні резерви та можливості, а саме - для досягнення певного кінцевого результату. Так, наприклад, визначення виробничого потенціалу і його відокремлення від інших видів системи економічних потенціалів слід розпочати зі специфіки його використання, тобто формування матеріальної бази виробництва, що бере участь у створенні продуктів виробництва.

Поняття «економічний потенціал» господарства (економічної системи) широко використовується в літературі й на практиці. Однак його зміст трактується неоднозначно в різних джерелах, що приводить до множинності оцінок економічного потенціалу однієї й тієї ж економічної системи.

За соціалістичної системи господарювання при визначенні економічного потенціалу панував виробничий підхід, основна увага концентрувалась на спроможності економічної системи виробляти відповідні обсяги продукції. Зокрема, під економічним потенціалом регіону розуміється сукупна здатність економіки регіону, її галузей, підприємств, господарств здійснювати виробничо-економічну діяльність, випускати продукцію, товари, послуги, задовольняти запити населення, суспільні потреби, забезпечувати розвиток виробництва й споживання. Економічний потенціал регіону визначається природними ресурсами регіону, засобами виробництва, трудовим і науково-технічним потенціалом, накопиченим у регіоні обсягом національного багатства [З, С.502]. Основними елементами економічного потенціалу визначалися трудові ресурси, якість їх підготовки, обсяг виробничих потужностей промисловості і будівельних організацій, виробничі можливості сільського і лісового господарства, довжину транспортних магістралей і наявність транспортних засобів, розвиток галузей соціальної інфраструктури, досягнення науки і техніки, ресурси розвіданих корисних копалин.

Економічний потенціал регіону є сукупним відображенням матеріальної бази регіону, що враховує обсяг розташованого в межах даної територіальної одиниці майна, вираженого в кількісних показниках, а також якісні характеристики, що