Економічна енциклопедія визначає економічний потенціал як комплексну характеристику рівня економічної могутності нації, наявних ресурсів і можливостей забезпечувати розширене відтворення, суспільні потреби й соціально-економічний прогрес суспільства [5, С.178].

Економічний потенціал - це багатогранна й складна макроекономічна категорія, у той же час недостатньо досліджена, його не слід вважати остаточно сформованим, про що свідчать різні точки зору. Найважливішим фактором, крім оцінки окремих ресурсів, є «якість» самої системи, що їх об'єднує.

Так, А. А. Задоя [6, С.55] справедливо зауважував, що при оцінці економічного потенціалу основний акцент робиться на продуктивні сили, залишаючи осторонь виробничі відносини. У його трактуванні народногосподарський потенціал включало й організаційний аспект.

Надалі поняття «економічний потенціал» було розширено, до його складу зараховували сучасну систему машин та інші знаряддя праці, весь науковий та виробничий потенціал, розвідані та ті, що добуваються, запаси сировини і енергії, трудові ресурси і виробничий досвід [7, С.76].

З посиленням соціальних аспектів в економічних дослідженнях та орієнтацією на формування соціально орієнтованої моделі економічного розвитку ринкового типу, наголошувалося на необхідності якомога повнішого задоволення матеріальних і духовних потреб людини як головної мети економічної діяльності, в науковій літературі почали вживати термін «соціально-економічний потенціал».

Під соціально-економічним потенціалом в економічній науці зазвичай розуміється сукупна характеристика ресурсних можливостей у тій чи іншій сфері господарювання. Часто в економічній літературі поняття «економічний потенціал» та «соціально-економічний потенціал» трактуються однаково.

У словнику-довіднику «Регіональна економіка» автори О.Д. Богорад, О.М. Невелєв, В.М. Падалка, М.В. Підмогильний визначають економічний потенціал регіону, ототожнюючи його з соціально-економічним потенціалом, як сукупність галузей народного господарства регіону виробляти продукцію, здійснювати капітальне будівництво, перевезення вантажів, надавати послуги населенню [8, С.72-73].

Шніпер Р.І. визначає соціально-економічний потенціал як «сукупність елементів національного багатства, які задіяні в регіональному відтворювальному процесі» [9, С.49].

Одним з найважливіших джерел розвитку й функціонування суспільства є його соціальний потенціал. Під соціальним потенціалом у широкому сенсі розуміється вся сукупність соціальних факторів, від яких залежить зростання матеріальних і духовних джерел суспільного розвитку та ступінь їх використання.

Відповідно соціальний потенціал поєднує:

- виробничі й всі суспільні відносини, форми господарства й господарювання як рушійну силу розвитку виробництва й суспільства в цілому;

- накопичене суспільне матеріальне багатство, яке використовується з метою збереження досягнутого рівня й подальшого зростання добробуту населення, поліпшення умов його життя, удосконалювання системи життєдіяльності;

- накопичене соціально-культурне багатство, у тому числі рівень знань як інтелектуальне джерело суспільного прогресу й задоволення духовних потреб людей;

- соціальне середовище й соціальна поведінка людей, у тому числі їх ставлення до праці, цільові орієнтації й т.д..

У реальній дійсності економічний і соціальний потенціали не тільки взаємозалежні, але й невіддільні один від одного. їх спільність визначається тією обставиною, що людина є головною продуктивною силою й носієм соціальних відносин, соціальних факторів розвитку. Тому різниця між економічним і соціальним потенціалом в певній мірі умовна. Так, виробничі відносини є стороною самого виробництва, а умови праці, будучи істотною характеристикою рівня розвитку продуктивних сил, у той же час представляють один з найважливіших соціальних факторів, що визначають ставлення до праці і його стимули тощо. Узяті в єдності економічний і соціальний потенціали разом з екологічним потенціалом утворюють сукупний потенціал суспільства. У рамках цієї єдності економічний потенціал є базою нарощування соціальних можливостей суспільства. Соціальний же потенціал представляє рушійну силу розвитку й використання виробничих можливостей. Екологічний потенціал формує загальні передумови розвитку виробничого й соціального потенціалу, їх розширеного відтворення. Проте відповідність між економічним і соціальним потенціалами не досягається автоматично. Справа в тому, що соціальні й економічні форми виникають, змінюються й зникають не самі по собі, а в результаті свідомої діяльності людей. їх недостатня відповідність характеру виробництва, потребам і можливостям розвитку й необхідність зміни можуть усвідомлюватися не відразу. Між економічним і соціальним потенціалом не виключені протиріччя. Отримані виробничі результати можуть використовуватися по-різному, різні форми господарювання й стимулювання здійснюють неоднаковий вплив на соціальну поведінку людей і на виробництво в цілому. Не тільки склад, але й організація соціального потенціалу впливає на ступінь використання можливостей, закладених у продуктивних силах, науково-технічному прогресі, підвищенні рівня реального суспільного виробництва й споживання тощо.

У них перехрещуються й поєднуються різні структурні рівні й елементи виробничого, соціального й екологічного потенціалу і їх комплексних форм, включаючи потенціали різних виробничих структур, ресурсний, демографічний, інфраструктурний, територіальний, регіональний тощо.

Під соціальним потенціалом зазвичай розуміють сукупність матеріальних і духовних цінностей, якими володіє суспільство. Однак було б надмірним спрощенням зводити даний соціальний феномен тільки до сукупності цінностей. Соціальний потенціал характеризує також і здатність тієї чи іншої спільноти забезпечувати розширене відтворення людини як особистості і як продуктивної сили. Тому реалізація соціального потенціалу - це проблема, актуальна для всіх етапів суспільного розвитку.

Розробка комплексних планів соціально-економічного розвитку як регіонів, так і окремих населених пунктів неможлива без ретельної оцінки наявних трудових, духовних і соціально-політичних потенціалів. Але проблема соціального потенціалу не знайшла поки належного розгляду на базі конкретних соціологічних досліджень стосовно окремого регіону.

Під соціально-економічним потенціалом в економічній науці, як правило, розуміється сукупна характеристика ресурсних можливостей у тій чи іншій сфері господарювання. Поняття «соціально-економічний потенціал регіону» відображає здатність ресурсів, засобів і можливостей вирішити будь-яке завдання або досягти певної мети.

Відповідно