На нашу думку, визначення терміну «соціально-економічний потенціал регіону» повинне враховувати не тільки ресурси й напрями їх використання, а також ступінь розвитку економіки в регіоні й стимулюючий вплив регіональної й соціально- економічної політики регіону.

Введення в науковий оборот поняття «соціально-економічний потенціал» обумовлено, з одного боку, усвідомленням обмеженості ресурсів для екстенсивного економічного зростання, з іншого боку - прагненням увести в дію додаткові резерви й стимули, закладені в структурі системи або діяльності, однак не реалізовані на практиці. Соціально-економічний потенціал розглядається як сукупність соціально-

економічних факторів, джерел, стимулів, форм підвищення ефективності використання продуктивних сил. Тому соціально-економічний потенціал виступає як додаткове джерело ресурсів.

Як правило, соціально-економічний потенціал зводився до більш вузьких питань, що характеризують галузеві чи інші пропорції відтворення або їх функціональні взаємозв'язки. Часто соціально-економічний потенціал прирівнювався до національного багатства (матеріальне багатство і природні ресурси) або ототожнювався з економічним потенціалом.

М.Н. Міндорашвілі [10, С.15] включив у структуру соціально-економічного потенціалу регіону також потенціал відтворення суспільством певного способу життя, що впливало на структуру споживання й на виробництво.

Більш глибоке розуміння сутності соціально-економічного потенціалу дозволяє процес його формування або перетворення (рис. 1). Основою потенціалу є ресурси; регіональна економіка впливає на ресурси, сприяючи їх адекватному перетворенню в деякий кінцевий результат. При цьому на вході в систему потенціалів надходять наявні невикористані можливості, а на виході визначається кінцевий результат використання потенціалу, опосередкованого ресурсами. Інакше кажучи, управляюча підсистема на основі наявних ресурсів формує потенціал, залучає його й відслідковує результат такого залучення.

Можна зробити висновок про те, що якщо немає результату, то відсутні можливості формування потенціалу і його динаміки. Тому важливо не тільки досліджувати ресурси як основу формування потенціалу, але й ефективність його використання (залучення) як основу економічного розвитку регіону. У західних економічних теоріях у якості ключових факторів виробництва виступають як праця й капітал, так і характер їх об'єднання, причому підкреслюється, що оптимальне поєднання є продуктом насамперед конкуренції незалежних виробників на вільному

ринку. Тільки при цих умовах досягається оптимальний розподіл ресурсів і тим самим максимізується потенціал економічної системи.

У сучасних умовах докорінно змінилися головні фактори економічного зростання. Якщо раніше національне господарство розвивалося в основному за рахунок розширеного залучення у виробництво трудових ресурсів, виробничих потужностей, сировини, матеріалів і енергії, то тепер вирішення багатьох завдань стає можливим тільки на основі підвищення ефективності і якості діяльності шляхом більш повного використання досягнень науково-технічного прогресу, енергетичних, трудових, фінансових, матеріальних та інформаційних ресурсів, тобто всього того, що формує економічний потенціал.

З даної точки зору правомірно, на нашу думку, визначити соціально- економічний потенціал як сукупність ресурсів і властивостей, що визначають можливості стійкого й ефективного функціонування соціально-економічної системи в динамічних зовнішніх умовах. Результатом розвитку виступає, насамперед, підвищення рівня добробуту населення. Саме в цьому аспекті можна говорити також про ступінь і ефективність використання соціально-економічного потенціалу регіону.

В багатьох дослідженнях з даної тематики, зокрема дослідженнях ООН, виділяються дві складові добробуту: рівень життя (рівень споживання) і якість життя, у який входять такі показники як здоров'я населення, рівень освіти, якість навколишнього середовища, рівень соціальної напруженості.

Відповідно соціально-економічна система, що забезпечує стабільно високий рівень добробуту громадян, має високий потенціал розвитку. Однак при такому визначенні повинні враховуватися перспективи, майбутній стан системи, тобто виникає необхідність оцінити не тільки досягнутий рівень, а здатність системи до змін і напрямок цих змін. Це завдання може бути вирішене тільки за умови комплексного аналізу факторів економічного розвитку. Економічний розвиток визначається й вимірюється темпами зростання протягом певного періоду часу валового внутрішнього (регіонального) продукту (в цілому або у розрахунку на душу населення).

Таким чином, соціально-економічний потенціал регіону може бути охарактеризований, з одного боку, як досягнутий рівень соціально-економічного розвитку, з іншого боку - з огляду на можливості його подальшого нарощення при наявності певних ресурсів й умов. Величина й динаміка зміни соціально-економічного потенціалу визначається трьома групами залежностей: кількісними і якісними характеристиками складових потенціалу; взаємозв'язками між підсистемами (системною якістю); впливом зовнішніх факторів.

Список літератури

1. Лук'яненко Д. Г. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. д-ра екон. наук, проф. Д. Г. Лук'яненка. - К: КНЕУ, 2001. - 538с.

2. Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А до Я. - Донецьк: TOB ВКД „БАО", 2008.-494 с.

3. Азрилиян А.Н. Большой экономический словар / Под редакцией А.Н. Азрилияна. - М.: «Институт новой экономики», 1999. - 706с.

4. Гутман Г.В. Управление региональной экономикой. / Г.В. Гутман, A.A. Мираедов, C.B. Федин. - М.: «Финансы и статистика», 2001. - С.12.

5. Мочерний C.B. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 3 / C.B. Мочерний (відп.ред.) та ін. - К. : Видавничий центр «Академія», 2002 - 256с.

6. Задоя A.A. Народнохазяйственный потенціал и интенсивность воспроизводства / A.A. Задоя. - Киев, 1986. - С.55.

7. Игнатовский П. Экономический потенциал и условия действенности хозяйственного механизма / П. Игнатовский // Плановое хазяйство. - 1980. - № 2. - С.76.

8. Богорад О. Д. Регіональна економіка: словник-довідник / О. Д. Богорад, О.М. Невелєв,

В.М. Падалка, М.В. Шдмогильний; за ред. М.В. Шдмогильного. - К.: НД1СЕП, 2004.