Управління залученням запозичень передбачає:

- формування інформаційної бази для управління позиковим капіталом;

- розрахунок потреби у капіталі на основі прогнозу операційної та інвестиційної діяльності;

- визначення можливостей залучення власного капіталу;

- визначення потреби у позиковому капіталі;

- вибір оптимальних джерел та умов залучення запозичень;

- оцінювання ефективності формування позикового капіталу;

- забезпечення реалізації політики залучення підприємствами запозичень;

- аналіз ефективності використання запозичень.

Наслідком незадовільного управління залученням запозичень є невиконання елементарних вимог, щодо формування окремих позицій активів і пасивів. З метою дотримання фінансової рівноваги на підприємстві, забезпечення стабільної платоспроможності та ліквідності під час прийняття рішень стосовно джерел покриття потреби в капіталі слід дотримуватися правил фінансування, до яких належить:

- золоте правило фінансування;

- золоте правило балансу;

- правила ліквідності;

- провило вертикальної структури капіталу.

Золоте правило фінансування називають також золотим банківським правилом, або узгодженості строків. Відповідно до цього правила фінансовий капітал повинен бути мобілізований на строк не менший від того, на який даний капітал заморожується в необоротних та оборотних активах суб'єктів господарювання. Дотримання вимог золотого правила фінансування забезпечує підприємству стабільну ліквідність та платоспроможність.

При використанні золотого правила фінансування слід керуватися такими умовами:

Золоте правило балансу можна розглядати як більш конкретизовану форму правила узгодженості (конгруентності, паралельності) строків.

Але в практичній роботі, аналізуючи дотримання підприємством золотого правила фінансування та золотого правила балансу виникає проблема зіставлення окремих статей активу і пасиву балансу . Це пов'язано з там, що в балансі не відображається які саме активи профінансовано за рахунок власного капіталу, довгострокових і короткострокових запозичень. Тому управління залученням та використанням запозичень як і загальної суми капіталу слід здійснювати на стадії планування потреби в ресурсах та джерел її покриття.

Вертикальне правило фінансування (правило вертикальної структури капіталу) пов'язане з аналізом складу та структури джерел формування капіталу. Це правило вимагає дотримання певного співвідношення між власним і позиковим капіталом підприємства.

Результати аналізу структури капіталу використовуються під час прийняття рішень щодо фінансування, зокрема при оцінці інвестиційної привабливості, кредитоспроможності, санаційної спроможності.

Розраховані показники структури капіталу порівнюються з нормативними або середніми по галузі. Якщо їх значення знаходиться в межах рекомендованих значень і є відносно стабільними, то прийнято вважати, що ризики структури капіталу є низькими. Для більшої об'єктивності в процесі аналізу структури капіталу слід визначати рівень відхилення фактичних значень показників структури капіталу конкретного підприємства не лише від середньогалузевих значень вітчизняних підприємств, а й у світовому розрізі, оскільки саме середньогалузеві значення показників структури капіталу в країнах з розвиненою ринковою економікою повинні служити орієнтиром для вітчизняних підприємств.

Важливим параметром, який слід врахувати при формування політики управління запозиченнями, є вартість капіталу. Вартість капіталу - це плата за користування залученими фінансовими ресурсами, в тому числі сплата процентів, дивідендів, комісійних, негативних курсових різниць, інші затрати. Вважається, що чим гірша структура капіталу, тим вища його середньозважена вартість.

Вартість запозичень як і капіталу в цілому, який є одним із важливих факторів виробництва формує як і інші фактори рівень операційних і інвестиційних витрат підприємства. Ця концепція є однією з базових в системі управління фінансовою діяльністю підприємства. При цьому вона передбачає як визначення вартості залучення запозичень, так і визначає напрями господарської діяльності в цілому.

Важливість оцінки вартості запозичень при управлінні грошовими потоками ( як позитивними, так і негативними), формування чистого грошового потоку від фінансової діяльності потребує коректного розрахунку цього показника на всіх етапах розвитку підприємства.

При визначені вартості капіталу необхідно:

- здійснити попередню поелементну оцінку вартості запозичень;

- здійснити узагальнюючу оцінку вартості запозичень;

- співставити вартість власного капіталу і запозичень;

- визначити фактори, які впливають на вартість запозичень;

- визначити взаємозв'язок поточної і майбутньої середньозваженої вартості запозичень підприємства;

- визначення межі ефективного використання запозичень.

Вартість капіталу може суттєво вплинути на показник ефективності будь-якої операції, що здійснює підприємство. Вона є однією з найважливіших змінних в оцінці бізнесу, яка визначається ринком і може майже повністю знаходитися поза контролем. Ринок встановлює базову безризикову очікувану ставку доходу і величину премії, що вимагає інвестор в обмін на прийняття на себе ризиків різних рівнів.

Формуючи капітал фінансовий менеджер повинен обирати джерела, попередньо оцінюючи вартість цих ресурсів, ступінь фінансового ризику, а також можливі наслідки впливу цих рішень на фінансову стійкість підприємства.

Знаючи вартість капіталу, що залучається з різних джерел, можна визначити середньозважену вартість капіталу фірми.

Якщо всі можливі джерела фінансових ресурсів об'єднати в дві групи (власні та залучені) можна визначити середньозважену вартість капіталу на основі використання такої моделі:

СЗВК = СВ * ПВ + СП * ПП,

де СЗВК - середньозважена вартість капіталу;

СВ - очікувана ставка вартості власного капіталу;

СП - очікувана ставка вартості позикового капіталу;

ПВ - частка власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів;

ПП - частка позикового капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів;

ПВ = ВК / К,

де К - загальна сума фінансових ресурсів;

ПП = ПК / К,

де ПК - позиковий капітал;

СЗВК = СВ * ВК / К + СП * ПК / К.

Середньозважена вартість капіталу показує середню дохідність якої очікують власники та кредитори вкладаючи кошти в підприємство. Вона залежить від структури капіталу і ціни залучення капіталу із різних джерел. Зазначену модуль можна деталізувати, виокремивши власний і позичковий капітал, за елементами, які входять