УДК 332.12:339.92

О.І. Гонта, проф., д-р екон. наук

Чернігівський державний інститут економіки і управління

Сутність та напрями формування політики транснаціоналізації економіки регіонів України

Розглянуті наукові підходи до формування політики транснаціоналізації економіки регіонів, як окремого напряму державної регіональної політики. Представлена дворівнева модель інституціональної структури суб'єктів формування такої політики. Наголошено на необхідності використання переваг глобалізації для розвитку регіонів України та мінімізації ризиків на основі управління процесами інтровертної та екстравертної транснаціоналізації економіки регіонів.

регіон, траненаціоналізація економіки регіонів, регіональна політика, стратегії ТНК, промислово- фінансові групи

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Глобалізація економічного середовища вимагає коригування державної регіональної політики, складовою частиною якої ми розглядаємо політику транснаціоналізації економіки регіонів. В сучасних умовах актуалізована принципово нова сфера втручання держави у регіональний розвиток, виокремлення якої пов'язане з діяльністю потужних транснаціональних корпорацій (ТНК) у регіонах України та особливостями їх впливу на єдність відтворювально-інвестиційного циклу. Існує нагальна потреба у розробці нових принципів та методів узгодження інтересів усіх суб'єктів економічних відносин на певній території, оскільки до економіки регіонів України входять головні діючі особи глобалізованого економічного середовища - ТНК, які мають власні відтворювально- інвестиційні цикли та інтерналізовані ринки, диверсифіковану промислово-фінансову систему мікроінтеграції світового масштабу і досягають за рахунок просторової маневреності у розміщенні виробництва такої фінансової потужності, яка перевищує потенціали окремих країн, що дає можливість впливати на політику урядів як країн базування материнських компаній, так і країн розміщення капіталів.

Слід зауважити, що місце дислокації виробництва таких компаній обумовлюють не загальний інвестиційний клімат у країні, а регіональні переваги та особливості розміщення виробництва. Проте у практиці регіонального управління існуючими підходами, входження до регіонів ТНК розцінюється як очікуване залучення стратегічних інвесторів без урахування можливих наслідків інкорпорації капіталів таких компаній у структуру економіки регіонів для перспектив її оптимізації та з точки зору вимог економічної безпеки, необхідності підтримки збалансованого регіонального розвитку та забезпечення внутрішньодержавної міжрегіональної інтеграції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано вирішення проблеми. Зважаючи на зростаючу актуальність дослідження впливу діяльності ТНК на пропорції розвитку світового господарства, протягом останнього десятиріччя різнобічним питанням теорії і практики транснаціоналізації економічних систем присвячений великий масив наукових досліджень, що знайшло відображення у працях Д. Лук'яненка, О. Мовсесяна, В. Новицького, Т. Орєхової, Ю. Пахомова, А. Пехника, А. Поручника, Л. Антонюк, О. Плотнікова, О. Рогача, В. Рокочої, Л. Руденко, С. Якубовського [1-Ю] та інших вчених. Проте проблеми транснаціоналізації економіки розглядаються, переважно, на макроекономічному рівні, тоді як регіональні аспекти розвитку цих процесів залишається поза увагою як вітчизняних, так і зарубіжних науковців.

Метою статті є розробка пріоритетних напрямів формування політики транснаціоналізації економіки регіонів України, реалізація якої має сприяти сполученню внутрішніх та зовнішніх джерел зростання та адаптації регіональних соціально- економічних систем до умов глобальної економіки.

Виклад основного матеріалу. Зважаючи на зростаючий вплив діяльності ТНК на комплексність і пропорційність регіонального розвитку України, процеси транснаціоналізації економіки регіонів мають бути керованими як на державному рівні, так і на рівні окремих регіонів у наступних напрямах:

а) забезпечення виконання регіонами їх функцій у національній стратегії регіонального розвитку;

б) найбільш ефективне використання ресурсів регіонів на основі сполучення внутрішніх і зовнішніх джерел зростання;

в) дотримання вимог економічної безпеки регіонів, загроза якій збільшується в умовах глобалізації.

Транснаціоналізація економіки регіонів розглядається автором як керований процес входження транснаціональних капіталів в економіку регіонів та створення умов для формування вітчизняних інтегрованих промислово-фінансових об'єднань (у тому числі - транснаціональних) з метою оптимізації структури економіки регіонів та виконання їх функцій у забезпеченні цілісності відтворювального циклу на основі отримання синергетичних ефектів від сполучення внутрішніх і зовнішніх джерел зростання для вирішення різнобічних проблем регіонального розвитку. Для досягнення означеної мети необхідно вдосконалити державну регіональну політику, яка повинна містити блок заходів захисту економічної безпеки регіонів та гарантувати підтримку відстоювання їх інтересів у міжнародних регулюючих структурах, у разі застосування регіонами цілеспрямованої політики щодо залучення капіталів ТНК, що особливо актуально зі входженням України до СОТ.

До функцій держави у регулюванні процесів транснаціоналізації економіки регіонів мають входити:

а) координація процесів транснаціоналізації в межах усіх регіонів України, оскільки проведене дослідження довело, що ТНК обирають місцем дислокації своїх капіталів чітко визначені групи регіонів, що мають схожі переваги розміщення виробництва і проводять єдину стратегію щодо взаємодії з місцевими органами влади та товаровиробниками, не орієнтуючись при цьому на підтримку існуючої мережі виробничо-коопераційних зв'язків, яка забезпечує внутрішньодержавну міжрегіональну інтеграцію;

б) підтримка у законодавчих органах влади ініціатив регіонів щодо вдосконалення системи регулювання діяльності іноземних компаній з огляду на оцінку впливу, які здійснюють останні на ефективність функціонування та розвитку регіональних соціо-еколого-економічних систем;

в) забезпечення державних гарантій у вирішенні проблем з міжнародними регулюючими структурами у разі впровадження регіонами обмежувальних заходів щодо небажаних напрямів діяльності ТНК;

г) контроль за підтримкою пропорцій регіонального розвитку, який забезпечує єдність відтворювального циклу у разі входження в економіку регіонів ТНК, які мають власні інтереси щодо формування мережі постачальників сировини і організації ринків збуту виробленої в межах регіону продукції;

д) забезпечення стратегічних орієнтирів регіонального розвитку у напрямі переходу до інноваціно-інвестиційної моделі економіки регіонів;

е) моніторинг стану економічної безпеки держави у зв'язку із залученням ШІ до регіонів,