УДК 314.174:331.522.4

В.М. Рубан, доц., канд. екон. наук, М.В. Пустовіт, асп.

Кіровоградський національний технічний університет

Медико-демографічні аспекти збереження та розвитку трудового потенціалу Кіровоградської області

Висвітлено окремі результати дослідження стану трудового потенціалу Кіровоградської області. Визначено існуючі проблеми у збереженні та розвитку трудового потенціалу області. Розроблено рекомендації щодо збереження та розвитку трудового потенціалу Кіровоградської області, трудовий потенціал, медико-демографічні аспекти, природний приріст населення, кількість наявного населення, постійне населення, народжуваність, смертність, захворюваність, збереження та розвиток трудового потенціалу

Економіка суспільства представляє собою складну систему, однією із найважливіших складових якої є трудовий потенціал.

Проблеми руйнування трудового потенціалу накопичуються та загострюються через низький рівень життя, безробіття, неадаптованість людей та виробництва до ефективного функціонування в ринкових умовах, поширеність невідповідності професійної освіти потребам економіки, погіршення стану здоров'я тощо.

За таких умов виникає об'єктивна потреба в оцінці стану трудового потенціалу як в кожному окремому регіоні, так і в країні в цілому, визначенні напрямків його збереження і розвитку.

Мета статті полягає у викладені досліджень щодо сучасного стану трудового потенціалу Кіровоградської області, визначенні існуючих проблем у його збереженні та розвитку, висвітленні комплексних медико-демографічних аспектів впливу на трудовий потенціал, які здатні забезпечити умови його ефективного збереження та розвитку, розробці деяких рекомендацій щодо збереження та розвитку трудового потенціалу Кіровоградської області.

Проблемам розвитку трудового потенціалу присвячені роботи таких учених, як О. Амоша, С. Бандур, Д. Богиня, І. Бондар, О. Власюк, І. Гнибіденко, О. Грішнова, Б. Данилишин, М. Долішній, Т. Заяць, С. Злупко, А. Колот, Ю. Краснов, В. Куценко, Е. Лібанова, В. Лич, Н. Лук'янченко, В. Мікловда, В. Новіков, О. Новікова, В. Онікієнко, М. Пітюлич, С. Пирожков, В. Приймак, М. Семикіна, Л. Шевчук та інші. Теоретичні доробки мають російські вчені С. Бектуров, Б. Генкін, Д. Карпухін, Р. Колосова, В. Костаков, І. Маслова, М. Магомедов, О. Панкратов, Г. Сергеєва, Л. Чижова, Н. Шаталова та інші.

Проте, незважаючи на значне коло наукових досліджень з цієї проблематики, поки що не створено цілісного механізму збереження та розвитку трудового потенціалу України в сучасних умовах, і на рівні регіонів зокрема. Це свідчить про актуальність визначеної теми та необхідність поглибленого дослідження окресленої проблематики в умовах прояву негативних тенденцій у стані збереження та розвитку трудового потенціалу.

Однією з найважливіших умов прогресивного розвитку трудового потенціалу є забезпечення демографічної бази його відтворення, реалізація можливостей збереження здоров'я населення. Сучасні реалії демографічних процесів в Україні виявляються у зниженні чисельності, погіршенні показників відтворення, депопуляції населення, катастрофічному погіршенні здоров'я. Загалом демографічна ситуація в Україні, яка формувалася протягом останніх років, дає підстави кваліфікувати її як затяжну

Незважаючи на деяке покращення ситуації з народжуваністю, темпи природного скорочення населення набули катастрофічного рівня (Рис. 1). Найгірші показники за цим параметром фіксуються в Чернігівській (-11,6), Сумській (-11,0), Полтавській (-9,7), Луганській (-9,6) Донецькій (-9,4), Черкаській (-8,9), Кіровоградській (-8) областях. Лише м. Київ, Рівненська та Закарпатська області відзначаються приростом населення, хоча у Києві він відбувається за рахунок міграційної складової (Рис.1). У цілому по Україні співвідношення кількості народжених до кількості померлих в 2009 році склало 1 до 1,37. Для порівняння, у 2008 році таке співвідношення становило 1 до 1,4, в 2007 - 1 до 1,6, в 2006 - 1 до 1,63. За прогнозом ООН, при збереженні динаміки скорочення населення до 2030 року кількість українців зменшиться до 39 млн.

Отже, проведений аналіз тенденціїї природного приросту населення у регіональному розрізі в січні-березні 2009 року, свідчить про те, що жоден з регіонів України не має природного приросту населення, звідси очевидно, що такі втрати населення по Україні вцілому є перешкодою формування та розвитку трудового потенціалу. Тенденція скорочення чисельності населення, переважно за рахунок депопуляції, спостерігається в більшості регіонів. Перевищення числа померлих над кількістю народжених на сьогодні не є екстраординарним явищем - понад третина європейських країн нині охоплена цим процесом, проте Україну серед цих держав вирізняє його масштабність.

Негативний процес природного скорочення відбувається на тлі загальної втрати відтворення поколінь та деформації вікового складу населення, чисельність якого в репродуктивному віці скорочується - відбувається старіння нації. Для України характерне подальше збільшення чисельності осіб похилого віку. За міжнародними стандартами населення вважається старим, якщо частка осіб пенсійного віку перевищує 12 % всього населення країни. В Україні нині частка осіб пенсійного віку досягла 29,7 %. Демографічне навантаження на працездатне населення України (кількість пенсіонерів на одного найманого працівника) склало 1,17, що більше, ніж у європейських країнах, у 3-4 рази [4]. Це призводить до перерозподілу суспільних фондів і збільшення потреби в соціальних видатках, збільшує навантаження на систему охорони здоров'я, загострює дефіцит робочої сили тощо.

За прогнозом Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, чисельність населення України зменшиться за песимістичним варіантом - вдвічі, за реалістичним - на третину. Згідно з середнім варіантом прогнозу, чисельність населення в Україні до 2015 р. скоротиться до 44,0 млн. осіб, до 2050 р. - до 36,3 млн. осіб [1]. Окремі фахівці оцінюють загальну чисельність населення України на 2050 р. на рівні 31025,5 тис. осіб [3]. Отже, так чи інакше у перспективі Україну очікує подальше стрімке вичерпання резервів трудового потенціалу, що обумовлює на сьогоднішній день