УДК 336.123 В.О. Шпильова

Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу

Сутність, типологія регіонів та особливості управління регіональним розвитком в умовах глобалізації

Дана стаття присвячена дослідженню і обґрунтуванню теоретичних підходів до визначення сутності і змісту поняття «регіон». Автором визначено, що найбільш раціональною в сучасних умовах господарювання є точка зору, яка визначає регіон як багатофункціональну і багатоаспектну систему, що саморозвивається, суб'єктно-об'єктна сутність якої дозволяє розглядати регіон в різних парадигмах: регіон - соціум, регіон - квазідержава, регіон - квазікорпорація і регіон - в системі ринкових відносин. Обґрунтовано необхідність врахування регіональної специфіки у процесі управління соціально- економічним розвитком регіону.

регіони, конкуренція, інвестиції, ресурси, типологія регіонів

Інтеграція України в світову економічну спільноту супроводжується як появою додаткових зовнішніх джерел економічного розвитку, так і формуванням нових загроз. У сучасних умовах регіони не захищені від негативних наслідків міжнародної конкуренції і вимушені в значній мірі враховувати тенденції світової економіки, можливості загострення міжрегіональної і міжнародної конкуренції за залучення інвестицій і розміщення виробництв на своїй території. Ця обставина актуалізує необхідність розробки стратегій регіонального розвитку на основі нових технологій регіонального управління, виходячи з наявних в кожному регіоні конкурентних переваг, що відображають його специфіку та враховують основні тенденції і проблеми світового розвитку.

Теоретичні та прикладні аспекти комплексної проблеми управління регіональним розвитком знайшли відображення в численних працях провідних науковців-сучасників. Дослідженню сутності, типології та видової класифікації регіонів та особливостям їх розвитку на теренах України приділили значну увагу С. І. Бандур, М. П. Бутко, В. М. Геєць, Б. М. Данилишин, М. І. Долішній, С. І. Дорогунцов, Т. М. Качала, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко, М. І. Фащевський, Л.Г. Чернюк та інші.

Метою даної роботи є визначення сутності, змістовних ознак та типології регіонів на основі теоретичного переосмислення теоретичних парадигм.

Для коректного розуміння особливостей проблематики регіонального розвитку в сучасних умовах визначимо методологічний зміст поняття «регіон». Для цього розглянемо дескриптивне визначення і конкретизуємо поняття «регіон» в контексті не тільки регіонального розвитку, але і соціально-економічного розвитку системи національної економіки в сучасних умовах. У науковій літературі немає єдиного чіткого визначення даного поняття, що є однією з причин різноманіття напрямів і методологічних концепцій у вітчизняних і зарубіжних регіональних дослідженнях.

Початковим поняттям даної області знань є «територія» як обмежений земельний простір, який разом з акваторією і аероторією складає «геоторію» [1, С.50- 51]. Територія є передумовою специфічних форм проживання і життєдіяльності людей, але формування середовища завжди виступає як результат взаємодії території і цілеспрямованої діяльності населення. Здійснення економічної діяльності фізичних та

В такому контексті для економічного розвитку дійсно важливе природне середовище як природна основа (базис) існування суспільства і розвитку виробництва. Це означає, що основними характеристиками регіону є природні умови: клімат, географічний ландшафт, біоресурси, корисні копалини, що різняться залежно від розташування території. Клімат розрізняється за ступенем суворості, вологості, циклічності коливань тощо, природні ресурси - масштабами запасів, їх доступністю і якістю. Основні характеристики географічного ландшафту (річки, гори, рівнини, вихід до морів і океанів) створюють передумови для розвитку транспортної інфраструктури. Таким чином, з одного боку, природне середовище впливає на потреби людей, а з іншого - обмежує можливі способи їх задоволення. Для України характерні території з контрастними умовами господарювання і життєзабезпечення населення з нерівномірним розподілом природних ресурсів. Це означає, що і підходи, і інструменти управління, що використовуються в регіонах, будуть різними.

В той же час регіон є не виключно географічною категорією, тобто не можна ототожнювати поняття «регіон» і «територія». Територіальна складова є істотною для будь-якого регіону, оскільки є основою як його формування, так й існування. Будь-який регіон є територією, однак однієї територіальної компоненти недостатньо для того, щоб назвати територію регіоном. Необхідною передумовою формування регіону на певній території є наявність специфіки економічного, етнографічного, конфесійного, соціально-культурного складу. Масштабність діяльності і неоднорідність (за безліччю

різних ознак) обумовлюють необхідність розчленування території як економічного простору на частини - райони, регіони, зони. Ми позділяємо точку зору А. Г. Гранберга про те, що поняття «регіон» є типологічним і передбачає його конкретизацію і змістовну інтерпретацію при виділенні певних типів регіонів [З, С.83].

З позицій типології регіони можуть бути розглянуті і згруповані на основі різних концепцій (парадигм) - як територія, як соціальна конструкція, як економічний агент і, нарешті, як суб'єкт конкурентної взаємодії.

В законодавстві України родове поняття «регіон» використовується, перш за все, для позначення національно-територіальних (Автономна Республіка Крим) і адміністративно-територіальних (область, міста Київ і Севастополь) одиниць. Регіони як адміністративно-територіальні одиниці за метою розподілу поділяються за ознаками правового статусу, адміністративно-правової і адміністративно-управлінської ознаках, а також за суміжністю території.

Більшість дослідників розглядають регіон як об'єкт або частини простору, в межах якого розміщені або через який переміщаються природні і матеріально-речові ресурси і чинники виробництва. Таке трактування регіону характерне для виробничо- технологічної парадигми, згідно якої розвиток суспільства відбувається за допомогою розвитку матеріально-технічного середовища як сукупності створених працею технологій виробництва і технологічних комплексів, що забезпечують проживання населення в даних природних умовах. Саме пасивна роль регіону зумовила наявність безлічі підстав для їх класифікацій. Не заглиблюючись в характеристики типологічних ознак регіонів, що лежать в основі їх численних класифікацій, звернемо