проектування - MS project, Time Line тощо. Результатом другого етапу є оформлення в стандартній формі проектної документації, на основі якої ведуться роботи і планується споживання ресурсів. Третій етап- оцінка отриманих результатів, корекція окремих рішень і перехід до наступного проекту розвитку.
Побудова системи проектів впровадження інновацій в організації доцільно основувати на системному аналізі та його інструментарії: сітьовому і структурному плануванні, оцінці потенційної ефективності і реалізуємості проектів, PERT -Time і PERT-Cost- аналізах, програмних засобах, включаючи CALLS-технологію. При цьому, при управлінні системою проектів мають обов'язково виконуватись такі
умови: розроблення системи критеріїв для бальної оцінки цінності проекту для організації для того щоб забезпечити можливість співставлення проектів та відбору адекватних; проводитись аналіз впливу даного проекту на реалізацію інших проектів або ровиток інших важливих напрямків діяльності; забезпечуватись синергізм процесу розробки та реалізації проекту, тобто має бути проаналізовано всебічний вплив проекту на організацію, а також повинні бути залучені ресурси найбільш ефективним чином.
Досвід реалізації інноваційних проектів багатьох компаній світу свідчить, що високі результати досягаються за умов врахування таких факторів як: встановлення чітких та досяжних цілей; адекватним плануванням робіт; кваліфікацією членів команди; системою контролю термінів і результатів робіт; якістю виконання завдань; заходами з подолання опору змінам.
Таким чином, саме використання технології проектного управління дозволить в умовах гострої потреби впровадженню численних інновацій на рівні кожного навчального закладу, забезпечити системність та впорядкованість протікання даного процесу.
Особливої уваги в процесі впровадження інноваційної моделі управління у ВНЗ потребує використання новітніх технологій управління якістю освітніх послуг. У зв'язку з цим, слід зазначити, що однією з найбільш поширених та ефективних сучасних концепцій управління якістю в світі є концепція загального менеджменту якості (TQM).
Особливість концепції тотального менеджменту якості, полягає в тому, що вона охоплює всі структурні підрозділи організації, всі види діяльності й спрямована на використання матеріальних (технічних) і людських ресурсів для найбільш ефективного задоволення потреб споживачів, суспільства і співробітників закладу. Концепція TQM може бути використана в організації будь-якого профілю діяльності і, як демонструє міжнародний досвід, сприяє підвищенню якості результатів трудової діяльності і поліпшенню фінансових показників.
Необхідно виокремити такі основні сфери охоплення тотального менеджменту якості у навчальному закладі:
а) навчальний процес, що включає в себе навчальні плани та програми, а також ті навчальні технології, які використовуються викладачами;
б) менеджмент навчального закладу, тобто адміністративні та організаційні заходи, які необхідно вживати для забезпечення функціонування закладу.
Необхідно зазначити, що принциповим моментом впровадження системи управління якістю у ВНЗ, яка має функціонувати на принципах тотального управління якістю, є формування її стратегічної орієнтованості. Це означає, що дана система має бути спрямованою не лише на вирішення поточних проблем забезпечення високої якості освітніх послуг, а передусім на задоволення потреб та очікувань як студентів і викладацького складу, так і підприємств, які працевлаштовують випускників навчального закладу, або отримують освітні послуги з підвищення кваліфікації та перенавчання для своїх працівників тощо.
При цьому, в рамках концепції тотального управління якістю кожний співробітник ВНЗ має приймати участь у досягненні високої якості освітніх послуг. Кожна кафедра, кожний ВНЗ має своїх „зовнішніх та внутрішніх замовників і постачальників". Згідно зазначеної концепції, в навчальному закладі має бути організовано безперервний процес управління удосконаленнями, з визначеними інтервалами для різних процесів.
Таким чином підготовка конкурентоспроможних фахівців на сучасному етапі вимагає впровадження інноваційної моделі управління вищими навчальними закладами, що дозволятиме інтенсивно впроваджувати зміни та оновлювати навчальний процес у відповідності до соціально-економічних та технологічних змін, а також відповідно до реальних і потенційних потреб працедавців.
Список літератури
1. Антошкіна Л.І. Економіка вищої освіти: тенденції та перспективи реформування. - К.: Видавничий дім „Корпорація", 2005. - 368 с.
2. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки.- К.: Т-во "Знання", КОО, 2001.- 254 с.
3. Євтодюк А. В. Роль синергетичної парадигми у реформуванні сучасної освітньої системи // Науковий вісник ВДУ ім. Лесі Українки. Філософські науки. -1999.-№11.-С.206.
4. Корсак К.В. Стан освітньої системи в Україні.- К.: Міжнарод. Фонд "Відродження", 1999.-50 с.
5. Левченко О.М. Економіка знань: управління розвитком людських ресурсів Великобританії.- К.: Видавничий дім „Корпорація", 2005.- 292 с.
6. Пригожин А.И. Нововведения: стимулы и препятствия.-М.,1991
7. Шейко В.М. Вища освіта в країнах Заходу: соціальні та етичні аспекти.- Х.: ХДАК.1999.- С. 31.
8. Naisbitt J, Aburdene P. Mega-trends 2000.-N.Y.,1990; Towards developing new teacher competencies in response to mega-trends in curriculum reforms.- Bangkok, 1992.
В. Жукова
Инновационная модель розвития висшего учебного заведения как фактор обеспечения високого качества подготовки специалистов
В статье рассмотрено основные факторы необходимости внедрения инноваций в сфере высшего образования. Охарактеризовано особенности традиционного и инновационного учебных процессов. Определенно основные направления формирования инновационной модели развития высшего ученого заведения в контексте повышения качества подготовки и конкурентоспособности выпускников
V. Zhukova
Innovative model of high school development as an ensuring factor for high quality specialists
training
There are main factors of the innovation introduction necessity in the tertiary education field are considered. The principal secularities of traditional and innovation studying processes are compared. The main directions of the higher education institution innovation development model forming are offered in the context of education services and graduate competitiveness increase.