УДК 331.52: 332.04

Т.І. Грінка, канд.екон.наук

Кіровоградський національний технічний університет

Модернізація сфери зайнятості промисловості Кіровоградщини в умовах переходу до інноваційної моделі розвитку

В статті здійснено аналіз динаміки зайнятості, проблем зайнятості у промисловості Кіровоградської області. Обґрунтовано деякі питання вдосконалення механізму регулювання зайнятості населення у промисловому секторі.

зайнятість, промисловість, освітній рівень, професійно-кваліфікаційні параметри робочої сили, підвищення кваліфікації, інноваційний розвиток, структурні зрушення, інвестиційна роль держави

1.Постановка проблеми Перехід Україні до інноваційної моделі розвитку, в якій джерелом економічного зростання мають стати наукові знання, технологічні інновації та інформація, потребує кардинального перегляду методів та механізмів регулювання ринку праці з метою забезпечення необхідного перерозподілу зайнятості за видами діяльності та секторами економіки. Промисловість належить до пріоритетних галузей, що визначають темпи та якість економічного зростання, інноваційну спрямованість соціально- економічного розвитку. Нажаль, виробничий сектор економіки сьогодні характеризується технологічним відставанням і низькою якістю продукції, у тому числі через відсутність уваги до питань управління ресурсами кадрового потенціалу.

2. Аналіз досліджень і публікацій останніх років Проблематика підвищення ефективності використання людських ресурсів і відтворення інтелектуально потенціалу в умовах інноваційного перетворення національної економіки та розвитку постіндустріального суспільства знаходяться в центрі уваги багатьох вітчизняних і закордонних учених. Ці проблеми розглядають у монографіях і періодичних наукових виданнях такі вчені, як С.І.Бандур, В.М.Геєць, Б.М.Данилишин, Т.А.Заєць, В.І.Куценко, Е.М.Лібанова, М.В.Семикіна, В.В.Онікієнко та інші. На сучасному етапі важливого значення та уваги в наукових дослідженнях набуває територіально-галузевий аспект в управлінні кадрами, ринкові аспекти взаємодії ринку праці та ринку освітніх послуг. Цим питанням присвячені роботи О.І.Амоші, О.Ф.Новікової, І. Л.Петрової та інших учених.

3. Невирішені частини загальної проблеми Однак багато теоретичних і прикладних питань управління зайнятістю на промислових підприємствах в умовах переходу до інноваційної економіки залишаються дискусійними та невирішеними. Практика економічних реформ, пов'язана з децентралізацією та регіоналізацією влади, призводить до нових проблем управління кадровим потенціалом, які вимагають пріоритетного вивчення та вирішення. Поки не здійснюється комплексне дослідження проблем формування політики у сфері відтворення та розвитку кадрового потенціалу промисловості, а також її реалізації на рівні підприємств.

Актуальність розглянутих проблем, а також їхня недостатня розробленість у науці обумовили 4. вибір теми статті та визначили її мету: з'ясування питань оцінки нових структурних зрушень у сфері зайнятості населення, їх узгодженості с потребами інноваційної моделі розвитку економіки регіону.

5. Виклад основного матеріалу дослідження з новим обгрунтуванням отриманих наукових результатів. Порівняння динаміки обсягів зайнятості у

Кіровоградській області дає підстави констатувати, що за період 2007-2009 рр. спостерігалася тенденція до зменшення зайнятості населення за всіма видами економічної діяльності. Так загальна чисельність працюючого населення скоротилася на 29,7 тис. осіб або на 6,4%, в т.ч. у промисловості відповідно на 8,3 тис. осіб або на 13,9%, у сільському господарстві - на 9,8 тис. осіб або на 23,3%. Слід зауважити, що поряд із ситуацією, що склалася на Кіровоградщині останні три роки, кількість зайнятих в торгівлі зросла на 3,5%, в операціях з нерухомим майном орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям - на 23%, в державному управлінні - на 6,6%. Тепер ці види діяльності є найбільш поширеними, в них зосереджено біля 121,4 тис. осіб або 28% загальної кількості зайнятого населення. Фактично можна говорити про перерозподіл працівників між цими вищеназваними найбільшими галузями: промислові та сільськогосподарські працівники переходили переважно в торгівлю, оскільки в інших галузях приріст зайнятості був незначним або взагалі була тенденція до зменшення. Отже, можна говорити, що значна частина кадрового потенціалу промисловості Кіровоградщини не бере участі у господарському обороті.

Природно, що викликає занепокоєння постійне зменшення зайнятості в промисловому секторі, а особливо - її структурні зрушення за видами промислової діяльності. Промисловість становить переважний сегмент зайнятості практично в усіх європейських країнах: тут працюють 16-25%, у деяких країнах 30% зайнятих . В Україні ж більше однієї чверті промислових працівників зайнято у добувній промисловості, виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води. Причому чисельність кадрів у цих видах діяльності залишається практично незмінною, тоді як в переробній промисловості - постійно скорочується.

Аналізуючи середньорічну кількість найманих працівників промисловості в Кіровоградській області слід констатувати, що за період 2007-2009 рр. вона скоротилася майже вдвічі в легкій промисловості, хімічному виробництві, на 24,6% у машинобудуванні, на 21,4% у переробній промисловості, 21,5% у добувній . Суттєво зменшилася кількість працівників на підприємствах, які виробляють машини і устаткування - на 32%. Це означає, що замість інноваційних заходів регіон поступово перетворюється на джерело сировинних та енергоресурсів.

Варто підкреслити, що саме скорочення зайнятості в промисловості у світовій економіці не означає зниження ролі та значення матеріальної складової сучасного господарського життя: обсяг виробництва і споживання суспільством благ не знижується, а зростає. Сучасне виробництво з надлишком забезпечує потреби населення як у традиційних, так і в принципово нових товарах, споживчий ринок розвинених країн перенасичений різноманітними продуктами, а промисловість забезпечена необхідною мінеральною і сільськогосподарською сировиною. Цей факт підтверджується і тією обставиною, що різке зменшення чисельності зайнятих у галузях первинного і вторинного секторів у розвинених країнах перестало в останні роки супроводжуватися відповідним скороченням частки даних галузей у валовому національному продукті.

З огляду на той факт, що зниженя кількості зайнятих і обсягу виробленого продукту в аграрному та індустриальному секторах