Слід підкреслити, що й досі лишається недостатньою середня по Україні періодичність підвищення кваліфікації працівників. Вона є вдвічі нижчою за нормативну, а у сільському господарстві, оптовій і роздрібній торгівлі — вдесятеро. У країнах Європейського Союзу періодичність підвищення кваліфікації працівників становить 3-5 років, у Японії — до 1 року. Ситуація, що склалася, є свідченням того, що рівень кваліфікації значної кількості працівників не тільки в нашому регіоні, айв країні в цілому не відповідає вимогам сучасного виробництва, а система підвищення кваліфікації потребує подальшого розвитку та удосконалення передусім на основі досвіду зарубіжних країн.

Інноваційний розвиток призводить до структурних зрушень на ринку праці Кіровоградщини, зумовлюючи зміни в його сегментах щодо реалізації зайнятості. Зокрема, посилюється сегмент висококваліфікованих спеціалістів та робітників, зайнятих в галузях високих технологій, попит на яких зростатиме, зайнятість відзначатиметься стабільністю та високими доходами. Розширюється також сегмент працівників з відносно невисоким рівнем кваліфікації (оператори комп'ютерних систем, працівники сфери

ділових і побутових послуг, торгівлі, готельного господарства, ремонтні робітники- техніки) з нестандартними формами зайнятості. Ризиковими з точки зору зайнятості в цьому сегменті можуть бути працівники, що виконують малокваліфіковані та підсобні роботи, зокрема у сфері послуг. Відбувається скорочення працівників, зайнятих в сировинних галузях, робітників масових професій в традиційних виробництвах та збільшення чисельності нових наскрізних професій, сформованих в результаті розвитку нових технологій.

За адміністративними даними державної служби зайнятості кількість робочих місць (вакансій) на підприємствах, в установах, організаціях на кінець 2009 р. становила 0,6 тис. осіб, що на 44,7% менше, ніж на кінець 2008 р. Найбільшою залишилась потреба підприємств у професіоналах (33,7% від загальної кількості робочих місць на кінець 2009 р.), кваліфікованих робітників з інструментом (12,2% від загальної кількості робочих місць на кінець 2009 р.).

Невідпрацьованість міжкваліфікаційних співвідношень в оплаті праці різної складності, а нерідко ігнорування вихідних принципів редукції праці знижують мотивацію до зайнятості в офіційному секторі економіки регіону.

Основними обмеженнями на шляху до розвитку сфери зайнятості населення Кіровоградської області залишаються тінізація економіки, низька мотивація до легальної самостійно організованої трудової діяльності на засадах результативності та соціальної відповідальності. З соціальної точки зору, небезпечним є поступове, але неухильне заміщення вищих потреб суспільно-корисної трудової діяльності нижчими. Ступінь цього спрощення інколи наближається до прямої деградації, про що свідчить падіння престижності трудової діяльності у сфері матеріального виробництва, освіті, науці. Для значної частини працездатного населення незареєстрована трудова діяльність є важливим джерелом поповнення доходів та задоволення життєво необхідних потреб. Внаслідок цих та інших причин виникають проблеми кадрового забезпечення. Небажані зміни у трудоресурсній ситуації відбулися в більшості районів Кіровоградської області, де виникла гостра нестача кваліфікованої робочої сили.

На жаль, на тлі цих неоднозначних змін інвестиційна роль нашої держави у розвитку сфери зайнятості населення залишається досить скромною: вона не може претендувати на стратегічного інвестора, недостатньо реалізованою залишається її функція щодо економічного стимулювання створення нових робочих місць, їх модернізації та покращення санітарно-гігієнічних умов праці. У структурі джерел капітальних інвестицій 2009 р., наприклад, нашого регіону, ситуація ідентична загальнонаціональній: домінують власні кошти підприємств та організацій - 68,8%, кошти державних та місцевих бюджетів - 13,5%, кредити банків та інші позики - 3,1%, іноземні інвестиції - 2,3%.

Інвестиції в основний капітал промисловості Кіровоградської області за період 2007-2009 рр. збільшилися на 69,9%, зросла і питома вага інвестицій в загальній структурі інвестування регіону. Так, якщо у 2007 р. їх частка у загальній сумі складала 40,6%, то вже у 2009 р. - 61,9%, що становить найбільший відсоток. За видами промислової діяльності у 2009 р. найбільше інвестовано у переробну промисловість (1150,1 млн. грн.), виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (963 млн. грн.), добувну промисловість (471 млн. грн.), найменше - у виробництво транспортних засобів і устаткування (1,2 млн. грн.), легку промисловість (0,5 млн. грн.), виробництво гумових і пластмасових виробів (1,6 млн. грн.).

Щорічне збільшення загальних обсягів інвестицій в основний капітал і техніко- технологічне оновлення виробництва регіону, а значить і в робочі місця, поступово забезпечує досягнення такої важливої соціальної мети, як скорочення зайнятих у несприятливих, важких і шкідливих умовах праці. Так, за період 2007-2009 рр., кількість працівників промисловості, які працюють в умовах, що не відповідають санітарно- гігієнічним нормам зменшилася на 18% до базового року, у т.ч. найбільший відсоток такої тенденції прослідковується у добуванні паливно-енергетичних копалин (2,4%), у переробній промисловості, а саме виробництві харчових продуктів, напоїв, тютюнових виробів (0,5%). Майже вдвічі скоротилась чисельність таких працівників у добуванні кам'яного вугілля, лігніту і торфу - на 49,6% та на виробництві гумових та пластмасових виробів -на 46,3%).

Чисельність працівників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарно- гігієнічним нормам за останні три роки на виробництві електронного та оптичного устаткування, виробництві транспортних засобів та устаткування збільшилась відповідно на 1,9% та 3,6%.

Динаміка кількості працівників, яким встановлено хоча б один із видів пільг та компенсацій за роботу із шкідливими умовами праці у 2009 р до 2007р. свідчить про зменшення даного показника на 17,9%.

Зберігається достатньо високою потреба в робочій силі в умовах, що не відповідають установленим санітарно-гігієнічним нормам, на підприємствах таких промислових видів діяльності, як видобування вугілля і торфу, металургія та оброблення металу,