Також, вважаємо за необхідне уточнити значення нейтральності інформації з огляду виконання завдань оперативного контролю. В міжнародних стандартах фінансової звітності під нейтральністю розуміється вільність від неупередженості. Тобто, забезпечується задоволення виключно одних груп користувачів інформацією перед іншими. Вважаємо, такий факт несумісним з соціальною функцією оперативного контролю. Необхідно брати до уваги історичне призначення контролю. Ретроспективні основи розвитку суспільства, на жаль, свідчать, що незбалансоване забезпечення інтересів одних соціальних класів за рахунок свідомого звуження потреб інших в

перспективі мають руйнівні наслідки. Оперативний контроль в сучасних умовах безумовно впливає на збереження та вдосконалення соціальних норм, принципів і стандартів. Виходячи з такого, він не може допустити збагачення одних верст населення та одночасне зубожіння інших. Тому нейтральність інформації в системі оперативного контролю є відносною, під нею слід розуміти - наявність можливості всім користувачам забезпечити справедливе формування їх прав, обов'язків і відповідальності з огляду на конкретні умови господарювання.

Нейтральність інформації часто нівелює її конфіденційність. Конфіденційною вважається інформація, що є недоступною або частково доступною. Коло її користувачі обмежується, тому вона вимагає спеціальних умов для зберігання й захисту. Для визначення конфіденційності інформації в системі оперативному контролю необхідно застосувати професійне судження конкретного власника чи менеджера. Сьогодні Г.Г. Кірєйцев та Ф.Ф. Бутинець вважають недопустимість такого поняття, як професійне судження. Ф.Ф. Бутинець у монографії «Альфа і омега бухгалтерського обліку або моя болісна несповідь» різко критикує професійне судження, креативний облік та облікову політику: «Тим, хто спить і бачить креативний облік, облікову політику та професійне судження, зовсім байдужа не лише доля нинішнього покоління, а й усіх прийдешніх. Вони не можуть зрозуміти, що держава і суспільство без достовірної інформації не можуть існувати» [1, С. 114]. Ми погоджуємося з думками науковців щодо обов'язкової достовірності інформації в «системному бухгалтерському обліку» (за Г.Г. Кірєйцевим) та фінансовій звітності. Інформація, що створюється для управління державними фінансами, глобальною економікою та соціумом вцілому не може бути будь - яким чином викривлена чи інтерпретована. Але управлінський облік, що направлений забезпечувати інтереси власника та процес прийняття ним оптимальних своєчасних управлінських рішень вимагає враховувати саме його потреби, що безумовно грунтуються саме власному досвіді, знаннях, творчому підході та інтуїції, що в сукупності становлять професійне судження. Ефективне проведення оперативного контролю при підготовці, прийнятті і реалізації управлінських рішень, а також при застосуванні коригувальних заходів потребує врахування не тільки об'єктивних факторів, а й в обов'язковому порядку суб'єктивних причин виникнення відхилень чи порушення нормального процесу господарювання. Суть таких причин не завжди доцільно чи логічно висвітлювати широкому колу осіб. Конкретні користувачі та управлінці повинні бути забезпечені таким рівнем інформації, що створює всі необхідні умови для виконання ними свої завдань на належному рівні. Тому саме власник чи керівний орган має повноваження визначити межі доступності інформації та умови віднесення її до конфіденційної.

Важко переоцінити застереження Міжнародних стандартів фінансової звітності щодо співвідношення вигод і витрат у практиці оперативного контролю. Вигоди, отримані від інформації, мають перевищувати витрати на її надання. Але, оцінка вигод та витрат значною мірою робиться на основі міркувань [10, С. 55]. В умовах невизначеності оцінка вигід від інформації у співвідношенні до витрат на її отримання займає вирішальну роль при здійсненні оперативного контрою. Витрати на одержання, обробку, передачу та економічне використання інформації називаються сьогодні трансакційними, але вони відомі ще з часів зародження і розвитку облікових наук. Так, К. Ерроу під трансакційними витратами розуміє як правило (хоч і не завжди) витрати експлуатації економічної системи [4, С. 66]. Дж. Джоунс і С Хілл визначають трансакційні витрати як витрати на переговори, моніторинг і виконання угод, які дозволяють сторонам дійти згоди [17, С. 160]. У. Ніколсон, автор одного з найвідоміших підручників з мікроекономіки, розглядає експліцитні трансакційні витрати у формі плати за послуги посередників та