УДК 657

О.О. Лисиченко, доц., канд. екон. наук

Кременчуцький державний університет імені М. Остроградського

Застосування елементів оперативного обліку, аналізу та контролю на молокопереробному підприємстві

У статті розглянуто застосування елементів оперативного обліку, аналізу та контролю сировини та основних матеріалів на молокопереробному підприємстві. Визначені етапи побудови оперативного обліку. Запропоновані облікові форми та визначені відповідальні особи за збір та використання облікової оперативної інформації.

оперативний облік, аналіз, контроль, відповідальні особи, управління, облікові регістри, первинні документи

Однією з провідних підгалузей у харчовій промисловості є молокопереробна. Її характеристикою є матеріаломісткість, що ускладнюється сезонними коливаннями попиту на молочні продукти.

У спадщину від Радянського Союзу Україні перейшла велика кількість молокопереробних підприємств, більшість з яких продовжує функціонувати. Відповідно з часом виникла значна конкуренція на ринку молока та продукції з молока (діє приблизно 350 підприємств), що вимагає від власників підприємств проведення їх реконструкції, освоєння нових технологій, підвищення кваліфікації співробітників тощо [19]. Вирішення цих питань пов'язано не тільки з врахуванням економічно- фінансових питань, а й з технологічних. Сьогодення вносить суттєві корективи в діяльність даної підгалузі, особливо це стосується підвищення ефективності виробництва, зростання якої значно залежить від раціональної системи управління підприємством. Відповідно кожен день перед керівництвом підприємств постають питання урізноманітнення шляхів такого зростання. Одним із можливих заходів є повернення до оперативності управління. На засадах оперативності будується така підсистема бухгалтерського обліку як управлінський облік, до якого простежується особливий інтерес. Оперативне управління не є чимось новим в історії розвитку економічної науки йому приділяли і приділяють увагу: Каракоз 1.1., Самборський В.В., Аврова I.A., про важливість контролю зазначає Кужельний М.В.

При умові застосування такого виду управління є визначення місця і ролі оперативного обліку, аналізу та контролю, та щодо яких об'єктів ці функції будуть застосовуватись.

Враховуючи, що використання сировини та основних матеріалів на матеріаломісткому виробництві, яким є виробництво молокопродуктів, є особливо важливим моментом, то використання методів оперативного обліку, аналізу і контролю стосовно цих об'єктів буде особливо доречно, що пов'язано з напрямком такого виду обліку (тобто своєчасне виявлення та використання поточних внутрішньовиробничих резервів). Оперативний облік є індивідуально розробленою системою кожноденного комплексного вивчення облікового та виробничого процесу в розрізі руху сировини та матеріалів. Результативність оперативного обліку проявляється у першу чергу у можливості виявлення резервів. Особливостями оперативного обліку є те, що в його застосуванні приймає участь широке коло працівників (начальники зміни, технологи, диспетчери, інженери, економісти та бухгалтери). Тобто ті категорії працівників, які контролюють виконання змінних завдань, виявляють причини відхилень та приймають заходи з усування недоліків.

Враховуючи основне завдання оперативного обліку (забезпечення даних для здійснення контролю за виробничим процесом), ефективність оперативного обліку залежить від раціонально використаної методики та розробленої організації, що представлено рис. 1.

Після вибору об'єкту(тів) оперативного обліку керівництву необхідно поставити конкретні завдання, якими можуть бути:

забезпечення сировиною та основними матеріалами відповідно рецептурі; встановлення відхилень та їх причин;

обґрунтування заміни компонентів та оперативний аналіз якості від здійснення цих замін.

При встановленні завдань оперативного обліку і аналізу буде підніматися питання розподілу обов'язків стосовно їх здійснення. Відповідно до теоретичних розробок доцільним є надання таких повноважень начальникам змін разом із технологами або якщо є у організаційній структурі підприємства передбачений працівник обліку у складі апарату управління цехом то і йому.

Формою підведення результатів здійсненого оперативного обліку є обговорення результатів роботи на оперативних нарадах які можуть проводитися як керівництвом цехів, так і керівництвом підприємства [6].

Також механізм управління сучасним молокопереробним підприємством вимагає закріплення колективної чи персональної відповідальності за збереження виробничих ресурсів та їх раціональне використання. Відомо, що процес управління підприємством розподіляється на ряд функцій. Однією з яких є контроль. Важливим різновидом контролю за думкою провідних фахівців [6, 2, 3, 1, 4] є внутрішньогосподарський оперативний контроль. Теоретична література надає різні напрями цього контролю, але найбільш вживаним щоденне виявлення відхилень від встановлених норм. Проте цей напрям є ефективним тільки при своєчасному виявленні відхилень у ході технологічного процесу, фактично інформація про відхилення надходить з виробництва керівництву один раз на 4 дні після затвердження майстром або начальником цеху Рапорту про вироблену готову продукцію, що призводить до неможливості вчасно прийняти коригуючі управлінські рішення з метою зменшення непродуктивних втрат і витрат ресурсів. Порівняння фактичних результатів з нормативними здійснюється після закінчення звітного місяця, коли вже не можна вплинути на рівень витрат. Відповідно інформація про відхилення не узагальнюється й не групується в розрізі причин і винуватців. Тому необхідно удосконалити методологію оперативного внутрішньогосподарського контролю витрат на основі ПЕОМ з метою своєчасного виявлення негативних явищ у виробництві, виникнення браку продукції, зниження її якості. Технологи зазначають, що вплив якості переробленої сировини на собівартість окремих видів молокопродуктів свідчить про необхідність удосконалення існуючих норм витрат виробництва продукції. Адже хоча для виготовлення одного виду продукції переробляється молоко різної жирності, єдність оцінки сировини за вмістом жиру на всіх стадіях її руху не повинна викликати зміни в собівартості цього виду продукції. На практиці чим більше жирність заготовленої сировини відрізняється від базової, тим більше необлікованих відхилень у витратах на виробництво готової продукції (в окремі звітні періоди такі відхилення становлять близько 1% від загальної собівартості товарної продукції на рік). Це є