на вищу школу, має більший стимулюючий ефект на країни з високорозвинутою економікою. Так, стимулювання економіки високо розвинутих країн відбувається шляхом підвищення інновацій та заохочення до досліджень та розвитку. Ці країни повинні орієнтуватися на стимулювання вищої школи освіти.
Дослідження ролі акумулювання людського капіталу в економічному розвитку зазнають все більшого поширення, та міжнародні інституції визначають освіту як один з основних важелів стимулювання економічного розвитку та покращення добробуту. Таким чином, теорія людського капіталу відкриває простір для численних досліджень та підходів, одним із яких є підхід з точки зору здібностей А. Сена, який пропонує розглядати теорію людських можливостей як продовження теорії людського капіталу. Сен розглядає роль освіти, не зосереджуючи уваги на ринку праці. Людські можливості відкривають доступ до інших ринків, а саме: до проживання та здоров'я. Теорія Сена розглядає освіту з точки зору тієї влади, яку має кожна людина над своїм життям. Ця теорія є більш адаптованою до економіки, що знаходиться на стадії розвитку, ніж вже існуючі теорії освіти, спрямовані на інвестування в людський капітал, функціонування ринку праці, або на управління системою освіти.
У багатьох країнах обмеженість соціальної мобільності та свобод відіграють дуже важливу роль. Це виражається певним зменшенням прибутку від людського капіталу. Оцінка рівня свобод вибору теорією Сена уможливлює більш точно диференціювати стан країн розробити стратегію розвитку.
Сен досліджує новий шлях, згідно з якоим він оцінює добробут та переваги, які може отримати людина від своїх можливостей здійснювати певні акти, наділені для людини певною цінністю, а також можливістю бути тим, ким вона бажає. За Сеном, йдеться про те, що людина може зробити (можливість діяння), та про те, ким вона є, які типи діяння вона може реалізувати. Підхід з точки зору можливостей розглядає, перш за все, індивідуальні переваги, які оцінюються з точки зору можливості здійснювати певний набір діянь, що є важливими на протязі життя людини.
Увага Сена зосереджується на осердя процесу розвитку зростання можливостей людини: сукупності свобод, які дозволяють людині користуватися своїми здібностями. Крім фінансового багатства, наукові праці Сена беруть до уваги всі економічні, соціальні та політичні можливості запропоновані людині, які прямо пов'язані з її станом здоров'я, рівнем освіти, очікуваною тривалістю життя, свободою слова. Демократія посідаєцентральне місце, так як вона походить від сутності поняття розвитку.
Отже, досвід останніх десятиліть підтверджує те, що людський капітал стає головним джерелом нагромадження національного багатства. Професійні, фізичні та інтелектуальні здібності людей стають основою ефективного функціонування економіки будь-якої держави. За оприлюдненими розрахунками, у світі нагромаджено 365 млрд. дол. людського капіталу (для порівняння: природного - 90 млрд. дол. (16%); матеріального (виробничого) - 95 млрд. дол. (17%)). Він сконцентрований переважно в розвинутих країнах: у країнах "сімки" і ЄС - 215 млрд. дол. (59%), у країнах ОПЕК - 45 млрд. дол. (12%), тоді як в країнах СНД лише 40 млрд. дол. (11%); в інших країнах - 65 млрд. дол. (18%) [8,с.109].
На сьогоднішній час частка людського капіталу у високорозвинутих країнах складає дві третини національного багатства. У США відсоток людського капіталу в національному багатстві складає 76 відсотків, у Західній Європі - 74, у Росії - 50. В Україні цей показник поки що на рівні 20 відсотків [9].
Отже, проаналізувавши наукові праці відомих економістів 18 - 20 ст. можна зробити висновок, що інвестування в людський капітал є найважливішою передумовою економічного зростання та соціальної когезії. Разом з тим, вирішення ряду завдань, пов'язаних з визначенням інвестицій в людський капітал, залишається досить актуальним. Дотепер не встановлено, що відноситься до конкретного управління людськими ресурсами; не обґрунтовано напрямки удосконалення державного регулювання інвестицій в людський капітал.
Список літератури
1. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. - М.: Соцэкгиз, 1956. - С. 490. - С. 86, 208, 235.
2. Mill J. Principles of Political Economy. - L, 1920.
3. Investment in Human Capital The American Economic Review, Vol. 51, No. 1, (Mar., 1961), pp. 1-17.
4. Капелюшников Р.И. Современные буржуазные концепции формирования рабочей силы / Р.И. Капелюшников. - М.: Наука, 1981. - 287 с.
5. G. S. Becker, Human Capital, A Theoretical and Empirical Analysis, Columbia University Press for the National Bureau of Economic Research, New York, 1964.
6. Беккер Г. Человеческий капитал (главы из книги) / Г. Беккер // США: экономика, политика, идеология. - 1993. - №11. - С. 109-119.
7. Spence A.M. Market signaling. - Cambridge (Mass.), 1974.
8. Нестеров Л., Аширова Г. Национальное богатство и человеческий капитал // Вопросы экономики. - 2003. - №2. - С. 106-110.
9. Ніколаєнко С.М. Освіта в інноваційному поступі суспільства // Спецвипуск "Освіта України" - 2006. - №60-61 (754). - 14 серпня.
В. Билан
ановление и развитие теории человеческого капитала
Статья посвящена изучению истории возникновения и развития концепции человеческого капитала в контексте научных трудов великих западных ученых 18-20 ст. Определены основные черты и особенности концепции человеческого капитала, сделан анализ известных трудов о содержании и формах человеческого капитала.
V. Bilan
Growing and development of human capital theory
The article is dedicated to consideration of historical ground of arising and development of human capital concept on the basis of scientific works of the economists of 18 -