УДК 657.7

І.К. Дрозд, д-р екон. наук

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Відповідальність внутрішнього аудитора у державному секторі

Відповідальність внутрішнього аудитора у державному секторі, сутність та спрямованість на забезпечення якості управління, відповідальність керівництва за надану інформацію, відповідальність та дії внутрішнього аудитора у разі виявлення невідповідності законодавства, неефективності управління державними коштами.

аудит, внутрішній аудитор, державний сектор, якість управління

Представники законодавчої гілки влади, інші посадові особи уряду та громадськість мають право знати, чи досягають державні програми поставлених перед ними цілей та бажані результати, чи здійснюється розпорядження державними коштами належним чином та у відповідності з діючими законами та правилами. Така інформація формується за результатами роботи зовнішніх контролерів та внутрішніх аудиторів установ державного сектору економіки. Її об'єктивність та достовірність забезпечується не лише методичними підходами контролерів, але й їх відповідальності за кінцевий результат. Тому дослідження цього питання для контрольної науки є актуальним і сучасним.

Питання відповідальності аудиторів за надану інформацію досліджувалося у науковій літературі в основному для незалежних аудиторів. Так, більшість авторів слушно розглядають відповідальність аудиторів у контексті прийнятих положень Закону України «Про аудиторську діяльність» та Міжнародних стандартів аудиту та надання впевненості [1, 2].

Окремі науковці вважають, що достовірність суджень про ефективність управління установами державного сектору можна досягти лише в межах нових видів аудиту (соціальний аудит, етична експертиза) [3]. Не можемо погодитись з такими висновками, адже питання достовірного та об'єктивного судження (окрім методологічних підходів) слід вирішувати через розгляд сутності відповідальності внутрішнього аудитора установ державного сектора.

Дереконь В.М. зазначає, що незалежність аудиторів та об'єктивність їх висновків може бути забезпечена через «створення відповідного адміністративно- правового і процесуального механізму», однак не розглядає відповідальність, як складову такого механізму [4].

Аналіз економічних публікацій свідчить, що на сучасному етапі розвитку науки про контроль та аудит залишаються невизначеними цілий ряд питань, пов'язаних з визначенням відповідальності внутрішніх аудиторів державного сектора економіки.

Робота внутрішніх аудиторів державного сектору економіки потребує уточнення сутності та ступеню відповідальності за надану інформацію. Це є метою даної наукової статті.

Визначення відповідальності в сфері державного управління було сформульовано на Форумі з державного аудиту (2001 р.), як « процес, завдяки якому

державні органи та окремі особи, які працюють в них, несуть відповідальність за власні рішення та дії, в тому числі за їх управління державними коштами та всі аспекти діяльності» [5].

Принцип відповідальності визнаний як важлива основа системи ефективного управління в будь-якій організації і названий головним фактором забезпечення належного внутрішнього контролю у концепції внутрішнього контролю СОБО. Там зазначено: «Контролююче середовище дуже залежить від того, наскільки окремі особи усвідомлюють можливість притягнення їх до відповідальності. Тому важливо забезпечити, щоб делегування повноважень та відповідальності супроводжувалося створенням чітких вимог щодо підзвітності та процедур передачі повноважень.» [6].

У Білій книзі ЄС з питань якісного управління принцип відповідальності наведений як один з п'яти принципів, на яких базується якісне управління. У Великій Британії Комітет Нолана з питань стандартів державної служби в травні 1995 р. посилався на принцип відповідальності як на один із 7 основних етичних принципів державної служби. Інші принципи - це відкритість, чесність, об'єктивність, моральність, ініціативність та безкорисність.

Класична та сучасна теорія менеджменту також надає визначення відповідальності таким чином, щоб було ясно, хто відповідає за досягнення визначених цілей та перед ким. Також дуже важливо для забезпечення якісного внутрішнього контролю абсолютно чітке усвідомлення керівниками (розпорядниками) власної відповідальності та того, яким чином вони можуть бути притягнуті до відповідальності.

Звичайно існує ієрархічна «піраміда» управління, за якої одна особа здійснює загальний контроль, а керівники нижчих рівнів несуть відповідальність за виконання одного чи декількох основних (або допоміжних) завдань. Вся сукупність цих завдань та цілей на різних рівнях складає завдання всієї організації і тому персонал та керівники всіх рівнів повинні чітко «бачити всю ситуацію» до найвищого рівня.

Крім цього, керівники повинні мати достатні повноваження та контролювати надані їм ресурси, для того, щоб вони могли виконувати власні обов'язки, а також вони повинні взяти на себе відповідну відповідальність та усвідомити, перед ким саме вони відповідають.

В свою чергу внутрішні аудитори, на яких покладено завдання надавати керівництву незалежну та об'єктивну інформацію, що буде використана для ефективного та успішного управління організацією, також несуть відповідальність, яка визначена стандартом аудиту 240 «Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства під час аудиторської перевірки фінансових звітів» [7].

Якщо аудитор отримав докази наявності або можливості наявності шахрайства, він повинен якнайскоріше проінформувати про це управлінський персонал відповідного рівня. Він повинен зробити це, навіть якщо воно може розглядатись як неважливе (наприклад, невелика розтрата найманим працівником на нижчих щаблях організаційної структури суб'єкта господарювання). Визначення, який рівень управлінського персоналу є відповідним, - це питання професійного судження, на яке впливають такі фактори, як вірогідність змови, природа та розміри підозрюваного шахрайства. Зазвичай відповідним рівнем управлінського персоналу є рівень, на один щабель вище за особу, яка могла скоїти підозрюване шахрайство.

Якщо аудитор ідентифікував шахрайство, в якому брали участь:

а) управлінський персонал;

б) наймані працівники, які відіграють важливу роль у внутрішньому контролі;

в) інші особи, коли шахрайство призводить до суттєвих викривлень у фінансових звітах, аудитор повинен якнайскоріше проінформувати про це керівний персонал найвищого рівня.

Коли аудитор не впевнений у чесності