Професійний обов'язок аудитора дотримуватись конфіденційності інформації про клієнта може перешкодити наданню інформації щодо шахрайства стороні, що перебуває за межами суб'єкта господарювання замовника. Аудитор повинен розглянути питання отримання юридичної поради для визначення відповідних дій за подібних обставин.

Юридична відповідальність аудитора варіюється в різних країнах, і в деяких обставинах обов'язок конфіденційності може відмінятись законодавчими актами, законом або судовим рішенням. Так, наприклад, в деяких країнах аудитор фінансової установи має закріплений законом обов'язок повідомляти контролюючим органам про наявність шахрайства. Крім того, в деяких країнах аудитор зобов'язаний повідомити відповідним органам влади про викривлення у випадках, коли управлінський та найвищий управлінський персонал не приймають відповідних коригувальних дій.

В державному секторі на обсяг та природу аудиту щодо попередження та виявлення шахрайства суттєвим чином впливають законодавство, регулятивні акти, приписи або директиви міністерств.

Міжнародний стандарт аудиту 250 «Врахування законів та нормативних актів при аудиторській перевірці фінансових звітів» встановлює правила перевірки та надання рекомендацій щодо відповідальності аудитора за врахування й дотримання законів та нормативних актів при аудиторській перевірці фінансових звітів [8].

Плануючи і виконуючи аудиторські процедури, аудитор повинен усвідомлювати, що невідповідність діяльності суб'єкта господарювання законам і нормативним актам може суттєво вплинути на фінансові звіти. Тому перш за все внутрішній аудитор повинен оцінити, чи є ефективною політика та процедури управлінського персоналу щодо запобігання або виявлення фактів невідповідності законодавства. З цією метою аудитор досліджує складові цієї політики:

моніторинг змін законодавчих вимог і забезпечення відповідності операційних процедур цим вимогам;

запровадження і функціонування відповідних систем внутрішнього

контролю;

розробка Кодексу етики, ознайомлення з ним персоналу та контроль його

дотримання;

забезпечення наявності у працівників належної кваліфікації розуміння ними Кодексу етики;

моніторинг дотримання Кодексу етики й застосування дисциплінарних заходів до працівників, які його не дотримуються;

залучення юридичних консультантів для моніторингу законодавчих вимог; ведення реєстру основних законів дотримання яких для підприємства в межах своєї галузі є найбільш актуальним, а також реєстру скарг.

Суб'єкти господарювання державного сектору, що мають значні обсяги діяльності покладають обов'язки щодо контролю виконання законодавчих вимог на службу внутрішнього аудиту або аудиторський комітет.

Аудитор не несе і не може нести відповідальність за запобігання невідповідності законодавству. Проте проведення щорічної аудиторської перевірки на фоні перевірок внутрішнього аудиту може мати стримуючий ефект.

Відповідно до аудиторських стандартів аудитор повинен планувати і проводити перевірку з дотриманням професійного скептицизму. Це означає, що аудиторська перевірка може виявити обставини (чи події), які могли б поставити під сумнів відповідність діяльності суб'єкта господарювання законам і нормативним актам.

Щоб спланувати аудиторську перевірку, аудитор повинен мати загальне розуміння тих законодавчих і нормативних вимог, які застосовуються до суб'єкта господарювання й галузі, а також отримати загальне уявлення про відповідність діяльності суб'єкта господарювання цим вимогам.

По-перше, аудитору слід одержати достатні й належні аудиторські докази відповідності законам і нормативним актам, що впливають на визначення інформації у фінансових звітах. Аудиторові слід мати достатнє розуміння цих законів і нормативних актів для того, щоб ураховувати їх під час аудиторської перевірки тверджень інформації, що розкривається у фінансовій звітності.

По-друге, аудитор має бути готовим до того, що аудиторські процедури, можуть виявити факти можливої невідповідності законам і нормативним актам.

По-третє, аудитор повинен одержати письмові пояснення і підтвердження управлінського персоналу про те, що аудиторові повідомлені усі відомі факти невідповідності законам і нормативним актам, вплив яких слід ураховувати при підготовці фінансових звітів.

Повідомлення про невідповідність управлінському персоналові аудитор повинен виконати негайно, якщо, на його думку, факт невідповідності діяльності законодавству є навмисним й суттєвим.

Якщо аудитор думає, що члени вищого управлінського персоналу причетні до факту невідповідності законодавству, то він має сповістити про це органи управління підприємства вищого рівня, якщо такий існує.

Аудитор повинен у якнайкоротший строк повідомити найвищий управлінський персонал про виявлені факти невідповідності або одержати аудиторські докази того, що вони вже належним чином поінформовані про такі факти.

Обов'язок аудитора забезпечувати конфіденційність, як правило, не дозволяє йому повідомляти про факти невідповідності законодавству третій стороні, наприклад регулятивним і правоохоронним органам.

Комітетом з міжнародних стандартів обліку в державному секторі доповнено рекомендації, включені до МСА 250 Дослідженням 3 «Аудиторська перевірка відповідності чинним вимогам» [5].

Це дослідження розглядає відповідальність державних аудиторів, яка наступає під час перевірки дотримання законодавства установ у державному секторі.

У демократичних системах державного управління підзвітність суспільству і, зокрема, його призначеним представникам, є домінуючим аспектом управління суб'єктом господарювання державного сектору. Як правило, суб'єкти господарювання державного сектору створюються відповідно до законодавчих положень, а управління їх діяльністю здійснюється законодавчо визначеними органами. Керівництво суб'єктів господарювання державного сектору несе відповідальність за їх діяльність згідно з положеннями відповідних законів, нормативних актів та інших установлених вимог. Оскільки законодавчі положення та інші чинні вимоги є основним засобом контролю з боку законодавців за залученням і використанням коштів у державному секторі, то аудиторська перевірка дотримання відповідних вимог, звичайно, є важливою й обов'язковою складовою завдання внутрішнього аудитора для більшості аудиторських перевірок установ державного сектору.

Через розмаїття законодавчих вимог їх положення можуть суперечити одне одному або ж вони можуть тлумачитися в різний спосіб. Крім того, підпорядковані органи можуть не дотримуватися вказівок чи лімітів, визначених повноважним законодавчим положенням. Як наслідок, оцінка дотримання законодавства та ефективності