УДК 658

О.В. Ярошевська, асп.

Запорізький національний університет

Резерви поліпшення основних техніко-економічних показників діяльності підприємства

У статті розглянуто особливості функціонування підприємства в умовах постійного обміну інформацією з зовнішнім середовищем, за яких існує імовірність недоотримання зовнішніх ресурсів. Завдання стратегічного управління полягає в забезпеченні такої взаємодії організації із зовнішнім середовищем, що дозволяє підтримувати її потенціал на рівні, що необхідний для досягнення цілей діяльності, забезпечувати можливість виживати в довгостроковій перспективі.

виробниче підприємство, техніко-економічні показники діяльності, резерви нарощування обсягів виробництва, функціонально-вартісний аналіз

Постановка проблеми. Будь-яке підприємство перебуває і функціонує у оточуючому середовищі. Аналіз середовища є початковим етапом формування стратегії діяльності підприємства, оскільки забезпечує відповідну базу для визначені місії і цілей його функціонування. Аналіз середовища передбачає дослідження трьох його складових: макросередовища, мікросередовища і внутрішнього середовища.

Організація перебуває в стані постійного обміну з зовнішнім середовищем, забезпечуючи тим самим собі можливість виживання. Але ресурси зовнішнього середовища не безмежні. На них претендують багато інших організацій, що перебувають у цьому ж середовищі. Тому завжди існує імовірність того, що організація не зможе одержати потрібні ресурси зовнішнього середовища. Це може послабити її потенціал і привести до багатьох негативних для організації наслідків. Задача стратегічно управління полягає в забезпеченні такої взаємодії організації із зовнішнім середовищем, що дозволяло б їй підтримувати її потенціал на рівні, що необхідний для досягнення її цілей, і тим самим давало б їй можливість виживати в довгостроковій перспективі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для того, щоб визначити стратегію поведінки організації і провести і стратегію в життя, менеджери повинні мати детальну уяву про зовнішнє середовище, тенденції його розвитку і місця, що займає в ній організація. При цьому зовнішнє оточення вивчається стратегічним управлінням, у першу чергу для того, щоб розкрити ті загрози та імовірності, які організація повинна враховувати при визначенні своїх цілей і шляхів їх досягнення.

Одним із важливих етапів попередження банкрутства є етап впровадження "стискування підприємства". Як раз тут і відбувається такий важливий процес стабілізації фінансового стану підприємства, як вишукування і впровадження резервів поліпшення показників підприємства. Важливим завданням аналізу техніко- економічних показників підприємства є виявлення резервів їх поліпшення, а також визначення резервів збільшення прибутку та розробка заходів щодо їх мобілізації.

З розвитком НТП з'являються все нові можливості зростання продуктивності праці, економного використання сировини, матеріалів і інших ресурсів, тобто джерела резервів невичерпні. Як не можна зупинити НТП, так не можна використовувати всі резерви. Таким чином, економічна суть резервів підвищення ефективності виробництва полягає в якнайповнішому і раціональнішому використанні все зростаючого потенціалу ради здобуття більшої кількості високоякісної продукції при найменших витратах живої і упредметненої праці на одиницю продукції [1-4].

Мета статті. Метою є дослідження резервів підвищення результативності функціонування підприємства в умовах ринкової невизначеності, поліпшення основних техніко-економічних показників його діяльності.

Виклад основного матеріалу. Для стабілізації стану підприємства важливими є внутрішньогосподарські резерви. До внутрішньогосподарських належать ті резерви, які виявляються і можуть бути використані лише на досліджуваному підприємстві. Вони пов'язані, в першу чергу, з ліквідацією втрат і непродуктивних витрат ресурсів. До них відносяться втрати робочого часу і матеріальних ресурсів із-за низького рівня організації і технології виробництва, безгосподарності і так далі.

Також всі ресурси доцільно поділити за фактором часу на:

а) поточні, тобто можливості поліпшення результатів господарської діяльності, які можуть бути реалізовані впродовж найближчого часу (місяця, кварталу, року).

б) перспективні, що розраховані, зазвичай, на тривалий час; їх використання пов'язане із значними інвестиціями, впровадженням новітніх досягнень НТП, структурною перебудовою виробництва, зміною технології виробництва, спеціалізації тощо.

Для досліджуваного підприємства найоптимальнішим варіантом є виявлення резервів на виробничий стадії. По-перше, технологія виробництва є відпрацьованою, сталою; розроблені норми трудомісткості, матеріалів тощо; і, до того ж, підприємство не має коштів, щоб проводити і впроваджувати інновації у галузі виробів для вентиляційних систем. По-друге експлуатаційна стадія у даному виробництві є нетривалою, а післягарантійний період взагалі відсутній.

Також доцільним є розділення всіх резервів на даному підприємстві на такі категорії:

- безумовні резерви: сюди відносяться резерви, що пов'язані з недопущенням безумовних втрат сировини і робочого часу і відбиті в звітності. Це недостача і псування продукції і матеріалів на складах, виробничий брак, втрати від списання боргів, виплачені штрафи тощо;

- до умовних втрат відносяться перевитрати всіх видів ресурсів в порівнянні з нормами, що діють на підприємстві. Умовними вони вважаються тому, що норми, які служать базою порівняння, не завжди оптимальні. Якщо норми витрат ресурсів на одиницю продукції збільшити, то перевитрата ресурсів зменшиться або замість перевитрати може бути економія і, навпаки, якщо норму знизити, то зросте перевитрата засобів.

Якщо допустити, що норми є оптимальними, то умовні втрати, які відбиваються у звітності, свідчать про те, що фактичний організаційно-технічний рівень підприємства не досяг запланованого рівня. Такі втрати викликаються незадовільним станом устаткування, недостатньою кваліфікацією робітників, низьким рівнем організації виробництва, порушенням технологічних процесів, невиконанням плану організаційно-технічних заходів і так далі В результаті цього можливі надпланові втрати робочого часу, недостатньо повне використання устаткування, перевитрата сировини і матеріалів. Для ліквідації таких перевитрат слід провести ті заходи щодо удосконалення техніки, технології і організації виробництва, які були заплановані.

Здійснюючи пошук резервів, слід керуватися наступними принципами:

- пошук резервів повинен носити науковий характер: ґрунтуватися