- пошук резервів має бути комплексним і системним. Комплексний підхід вимагає всебічного виявлення резервів по всіх напрямах господарській діяльності з подальшим їх узагальненням. Системний підхід до пошуку резервів означає уміння виявляти і узагальнювати резерви з врахуванням взаємозв'язку явищ, що вивчаються. Це дозволяє, з одного боку, більш повно виявляти резерви, а з іншого - уникнути їх повторного рахунку;

- принцип запобігання повторному рахунку резервів витікає безпосередньо з попереднього. Повторний рахунок резервів виникає при їх узагальненні, коли не враховується взаємодія і супідрядність різних чинників, від яких залежать результати господарської діяльності. Так, при підрахунку резервів зниження собівартості продукції допускається їх повторний рахунок, якщо окремо визначають резерви за рахунок збільшення обсягів виробництва продукції і за рахунок недопущення перевитрати засобів по кожній статті витрат без врахування дії першого чинника на другий. Відомо, що із збільшенням обсягу виробництва продукції пропорційно збільшуються лише суми умовно-перемінних витрат, величина ж умовно-постійних не міняється. В результаті збільшення обсягу виробництва продукції перевитрата коштів на виробництво продукції зменшиться по багатьом статтям витрат, а по деяких замість перевитрати може бути економія. Якщо це не враховувати, то величина резервів зниження собівартості продукції буде завищена. В деяких випадках повторний рахунок резервів допускається, якщо вони визначені за суміжними джерелами. Наприклад, не можна підсумовувати резерви збільшення виробництва продукції за рахунок повнішого використання трудових ресурсів, засобів праці і предметів праці, оскільки всі ці чинники діють одночасно і взаємопов'язано. Отже, щоб уникнути повторного рахунку резервів, необхідно добре представити взаємозв'язок, взаємодію і супідрядність всіх досліджуваних показників, на яких ґрунтується виявлення резервів;

- однією з вимог до пошуку резервів є забезпечення їх комплектності, тобто збалансованості по трьох основних моментах процесу праці (засобів праці, предметів праці і трудових ресурсів). Найбільший резерв, виявлений по одному з ресурсів, не може бути реалізований, якщо бракує резервів по інших ресурсах. Тому виникає необхідність перевірки комплектності резервів. Резерв буде комплектним тоді, коли він забезпечений всіма необхідними ресурсами і не лише у вартісній оцінці, але і за натурально-речовим складом. Лише після досягнення необхідних співвідношень ресурсів по натурально- речовій формі виявлені резерви можна вважати комплектними і реальними;

- резерви мають бути економічно обґрунтованими, тобто при їх підрахунку необхідно враховувати реальні можливості підприємства, а розрахункова величина цих резервів має бути підкріплена відповідними заходами;

- пошук резервів має бути оперативним. Чим більш оперативно проводиться пошук резервів, тим більше ефективним є цей процес. Особливо важливе значення має скорочення часу між виявленням і освоєнням резервів;

- пошук резервів не має бути дискретним. Його необхідно здійснювати планомірно, систематично, щодня;

- резерви виявляються тим повніше, чим більша кількість працівників різних професій і спеціальностей бере участь в їх пошуку. Звідси виникає принцип масовості пошуку резервів, тобто залучення до цього процесу всіх працівників, розвиток і удосконалення суспільних форм економічного аналізу;

- при попередньому визначенні напрямів пошуку резервів слід виділяти "провідні ланки" або "вузькі місця" в підвищенні ефективності виробництва. За цим принципом виділяють ділянки виробництва, де систематично не виконуються плани, або спостерігаються великі втрати сировини, допускається виробничий брак, простої

техніки і так далі. Таким чином, визначаються основні напрями, по яких пошук резервів йде в першу чергу. Визначення резервомістких напрямів значно підвищує ефективність пошуку резервів [2].

При проведенні пошуків резервів широко застосовують функціонально- вартісний аналіз. Функціонально-вартісний аналіз є ефективним способом виявлення резервів скорочення витрат, який ґрунтується на пошуку невисоковитратних способів виконання головних функцій (шляхом організаційних, технічних, технологічних і інших змін виробництва) при одночасному виключенні зайвих функцій. Кінцевою метою функціонально-вартісного аналізу є пошук найбільш економічних з точки зору споживача і виробника варіантів того або іншого практичного рішення [2].

Етапи функціонально-вартісного аналізу є наступними:

а) підготовчий етап. Одним із завдань, яке повинне вирішуватися на цьому етапі, є популяризація методу, внаслідок чого створюються сприятливі умови для виконання певних аналітичних досліджень. Протягом часу його виконання вибирається об'єкт майбутнього дослідження, створюється тимчасова дослідницька група з фахівців різного напряму діяльності для повнішого осягнення всіх інженерно-економічних і технологічних особливостей об'єкту. За відсутності у цих фахівців знань з функціонально-вартісного аналізу їх направляють на курси по вивченню методики. На цьому етапі розробляється детальний календарний план дослідження. Крім того, на підготовчому етапі оформляються всі нормативні документи, які пов'язані з проведенням функціонально-вартісного аналізу (наказ керівника про проведення аналізу певного об'єкту, залучення певних працівників до виконання цієї роботи, матеріальній зацікавленості працівників за результатами аналізу і так далі);

б) інформаційний етап. Головне завдання, яке вирішується на цьому етапі - збирання, вивчення і узагальнення множини даних про досліджуваний об'єкт. Вони повинні відображати умови виробництва, реалізації і вжитку виробу, новітні досягнення в галузях науки і техніки, що пов'язані з цим об'єктом, включати всю економічну інформацію, що має відношення до аналізованого об'єкту. Етап іноді називають фундаментом функціонально-вартісного аналізу, тому що від повноти і достовірності зібраної інформації багато в чому залежить успіх здійснення подальших етапів функціонально-вартісного аналізу;

в) аналітичний етап. На