УДК 332.882.1

О.Ю. Щеглова, доц., канд. техн. наук

Прідніпровська державна академія будівництва та архітектури

Методологічні проблеми та тенденції розвитку житлового фонду в Україні на державному та регіональному рівнях

У статті проведений аналіз проблем і перспектив розвитку будівельної сфери економіки України; визначені методологічні і практичні основи досліджень в даній області, запропоновані заходи по вдосконаленню системи розвитку житлового фонду в регіонах України. житловий фонд, житлова політика, фінансування житлового будівництва, АВС - аналіз

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями. Як відомо, інтегральними показниками поступального розвитку країни, потужним фактором її економічного і трудового потенціалу є зростання добробуту населення, його соціально-економічна захищеність. А потреба в житлі відноситься до числа первинних життєвих потреб людини і є однією з актуальних соціальних проблем. Світовий досвід засвідчує, що з плином часу та зміною соціально-економічної ситуації на ієрархічних рівнях (глобальному, національному, регіональному і локальному) гальмуючі фактори можуть перетворитися на стимулюючі і навпаки. Отже можна впливати на тривалість дії факторів і активізувати перетворення гальмуючих факторів на стимулюючі, або стимулюючі фактори слід інтенсифікувати, а гальмуючі - нейтралізувати. Для виявлення та поділу існуючих тенденцій на гальмуючі та стимулюючі необхідно проведення детального аналізу сфери житлового будівництва в регіонах та в Україні в цілому.

Аналіз досліджень і публікацій останніх років, у яких започатковано розв'язання даної проблеми. Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується дана стаття. На сучасному етапі соціально - економічних перетворень в Україні в центрі уваги знаходиться житлова сфера і питання її реформування. У країнах з ринковою економікою житловий фонд складає від 20 до 45% всього національного багатства. У Україні він досягає 20%. Тому ефективне управління житловим фондом, його розвитком, підтримкою і модернізацією мають ключове значення як для збереження, так і для безперебійного життєздатного функціонування житла. Окремим аспектам розвитку житлового будівництва в Україні присвячені розробки вітчизняних вчених і господарників А.Асаула, А.Беркути, А.Гойка, Ю. Манцевіча, В.Кравченко, Л.Левіта, К.Паливоди, де автори викликають своє бачення шляхів удосконалення процесів розвитку житлового будівництва.

Формулювання цілей статті (постановка завдання).Мета статті - з'ясувати основні напрями розвитку житлового фонду в Україні в умовах економічної кризи, враховуючи суттєві переваги цього сектора та особливості його стану на державному та регіональному рівнях.

Виклад основного матеріалу. Житлова політика в Україні здійснюється державою та органами місцевого самоврядування відповідно до напрямів соціально- економічного розвитку країни з метою реалізації права громадян на житло.

Основними засадами державної житлової політики є:

- створення умов, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, - придбати його у власність або взяти в оренду;

- розробка, затвердження та виконання Загальнодержавної житлової програми, державних цільових та регіональних програм;

- розвиток житлового законодавства;

- створення системи житлових фондів;

- запровадження механізму участі громадян, органів місцевого самоврядування та держави у фінансуванні будівництва житла;

- запровадження державних житлових соціальних стандартів, державних соціальних житлових гарантій забезпеченості громадян житлом;

- заохочення власників житла до обрання найбільш ефективних та конкурентних способів управління житловим фондом, які забезпечать його експлуатацію та ремонт відповідно до встановлених нормативів, норм, стандартів та правил;

- формування умов для вільного, прозорого набуття права власності на земельні ділянки, призначені для житлового будівництва;

- сприяння розвитку на конкурентних засадах ринку житла, яке передається у

найм;

- сприяння розвитку індивідуального будівництва житла та будівництва житла товариствами забудовників та житлово-будівельними кооперативами, членами яких є громадяни, які потребують поліпшення житлових умов;

- сприяння розробленню та впровадженню нових методів у житловому проектуванні, будівництві, виробництві енергозберігаючих, екологічно-безпечних будівельних матеріалів та обладнання, а також їх доступності для громадян;

- стимулювання інвестиційної діяльності у сфері житлового будівництва та надання житлово-комунальних послуг;

- стимулювання населення до ощадливого використання енергетичних та інших відновлюваних ресурсів, забезпечення енергетичної ефективності житлового фонду;

- захист прав споживачів, які беруть участь у фінансуванні житлового будівництва, отримують або мають намір отримувати житлово-комунальні послуги, послуги з управління будинком;

- залучення громадськості до формування та реалізації державної житлової політики;

- встановлення зв'язків з іншими державами для використання досягнень у реалізації житлових прав громадян.

Враховуючи зазначені заходи на державному рівні, процес формування політики житлового будівництва на регіональному рівні потребує раціонального використання економічного, людського, ресурсного потенціалу регіонів, що сприятиме підвищенню рівня життя населення.

На функціонування сфери житлового будівництва в сучасній Україні впливає низка факторів, чи рушійних сил. Їх можна поділити на два види з огляду на вектор впливу, а саме:

- гальмуючі, тобто такі, які стримують реалізацію заходів регіональної політики, зокрема сповільнюють темпи і масштаби житлового будівництва у порівнянні з запланованими;

- стимулюючі, тобто такі, що активізують вказані процеси.

В сфері житлового будівництва на сьогодні існує багато проблем як загальнодержавного так і регіонального рівня.

Украй складним є вирішення питань отримання житла молодими сім'ями, що не мають необхідних доходів. Ступінь забезпеченості молоді житлом в Україні на сьогодні є дуже низьким: тільки 33% молодих родин живуть в окремих квартирах (для всіх родин цей показник становить 56,3%), 11% проживають у комунальних квартирах, 14% винаймають квартири, 10% живуть у гуртожитках, 1% - у непристосованих приміщеннях. Близько 31% молодих родин узагалі не забезпечені житлом. Із 2,5 млн. молодих родин в Україні близько 800 тис. мають потребу в поліпшенні житлових