УДК 356.458:47 В. Білик, аспірант

Рада по вивченню продуктивних сил України HAH України

Стратегічні напрями нарощування інноваційного потенціалу регіону в умовах ринкової економіки

В даній статті розроблено модель формування моделі інноваційного потенціалу підприємств регіону, що робить можливим всебічно обґрунтований і зважений вибір варіанта інноваційної інфраструктури, визначено перспективні напрями нарощування інноваційного потенціалу регіону, сформульовано завдання регіональних органів влади у даному процесі, інновації, регіон, потенціал, інноваційна інфраструктура

Для вирішення завдання формування інфраструктури ринку інновацій потрібний диференційований економічно обгрунтований підхід, що враховує інтереси регіону, його інноваційні можливості й існуючу науково-технічну базу. Найбільш оптимальним варіантом є надання повної самостійності кожному регіону у виборі й формуванні регіональної структури інноваційного ринку, в досягненні оптимальної збалансованості попиту та пропозиції інновацій на цьому ринку. У здійсненні вибору конфігурації регіональної інфраструктури ринку інновацій важливу роль може зіграти моделювання інноваційного потенціалу регіону.

Формуванням понятійного апарату, створенням методики оцінки інноваційного потенціалу регіону, розробленням теоретико-методологічних основ побудови інноваційної моделі регіональної економіки займалось ряд вітчизняних та зарубіжних учених. Зокрема заслуговують на увагу роботи Л. Л. Антонюка, О. Ф. Балацького, В. В.Дорофієнка, С. М. Ілляшенка, Ю. М. Канигіна, І. М. Комарницького, В. П. Мікловди, М. В. Одрехівського, М. І. Пітюлича, А. М. Поручника, Г. И. Жица, Г. І. Сідунова та інших. Досить різноаспектними є дослідження авторів з даної тематики, зокрема, Т. Т. Данилюк розглядає ефективність інноваційного розвитку у вирішенні проблем нововведень і розгляду їх комплексної оцінки у структурі господарства регіону. М. Козорів розглядає більш докладно механізм регулювання фінансово-інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку. Антонюк Л. Л. акцентує увагу на стратегічних цілях інноваційного розвитку держави та регіону. Бутко М. запропонував пріоритетні напрямки інноваційної діяльності на сучасному розвитку економічних відносин із іншими країнами.

В даному дослідженні сконцентруємо увагу на формуванні моделі інноваційного потенціалу підприємств регіону.

На нашу думку, модель інноваційного потенціалу повинна структурувати найбільш типові для даного регіону елементи інноваційної інфраструктури в базові масиви, серед яких можна виділити наступні [1, С. З 8-3 9]:

масив науково-технічних організацій, наявних у регіоні, таких як науково- дослідні інститути, дослідницькі лабораторії, кафедри вузів, об'єднання вчених і винахідників і т.д.;

масив проектно-конструкторських і експериментальних організацій регіону, що включає технологічні інститути, які займаються дослідно- конструкторськими й проектними роботами, випробовувальні станції й полігони тощо;

масив корпоративних організацій диверсифікованого характеру, що охоплюють широкий спектр різних видів інноваційної діяльності й забезпечують науково-технічне співробітництво в сфері інновацій;

масив виробничих підприємств і організацій, що мають виробничі потужності для здійснення інноваційної діяльності і які можуть виступати як виробниками, так і споживачами інноваційної продукції;

масив підприємств і організацій, що здійснюють сервісне обслуговування інноваційного процесу, у тому числі транспортних, ремонтних, монтажних та ін.;

масив фірм, що надають різні інтелектуальні послуги, що включають експертизу, консалтинг, інжиніринг тощо;

масив інформаційного забезпечення інноваційної діяльності - підприємства зв'язку, засобів масової інформації, обчислювальні центри, рекламні агентства тощо;

масив кадрового забезпечення, навчання, підвищення кваліфікації, у складі якого особливе значення мають вищі навчальні заклади, профтехучилища та інші освітні установи;

масив організацій, здатних забезпечити економічний механізм функціонування ринку інновацій, правову регламентацію дій учасників інноваційного виробництва, фінансово-ресурсну й адміністративно-організаційну підтримку інноваційного підприємництва. У цей масив входять банки, фінансові, юридичні, адміністративні, податкові, митні служби регіону, регіональні інвестиційні й інноваційні фонди, лізингові й венчурні фірми та ін.

Представлена модель інноваційного потенціалу регіону робить можливим всебічно обґрунтований і зважений вибір варіанта інноваційної інфраструктури, що забезпечує послідовне налагодження чіткої взаємодії всіх складових даної моделі масивів і гарантує створення найбільш сприятливого соціально-економічного клімату для прискореного розвитку інноваційної діяльності.

Наступною умовою розвитку інноваційної стратегії регіону є консолідація й нарощування потенціалу інноваційного потенціалу в регіоні. Для цього необхідні розробка й реалізація єдиного комплексу заходів, спрямованих на консолідацію досвіду кадрів, матеріальних і фінансових ресурсів всіх підприємств і організацій та інших підприємницьких структур, що функціонують на території даного регіону.

Важливу роль у цьому процесі повинні зіграти місцеві органи державної влади, які можуть забезпечити необхідну координацію інноваційної діяльності в масштабах даного регіону. Такий підхід до вирішення проблеми цілком виправданий. Оскільки регіональний потенціал повинен розглядатися й розвиватися як багатоланкова й інтегрована єдина система, що включає не тільки відповідні потенціали, що знаходиться у віданні регіонального органу влади, але й сукупний науково-технічний потенціал, наявний у всіх інших господарюючих суб'єктів, розташованих на території даного регіону, незалежно від галузевої приналежності й форм власності [З, С.29-33].

Слід зазначити, що законодавством передбачена можливість взаємної передачі окремих повноважень один одному органами регіональної влади керівництву й координації науково-технічної діяльності, що стосуються їх спільних інтересів.

Очевидно, при проведенні координаційних заходів взаємовідносини з приватними підприємницькими структурами, а також з державними підприємствами повинні обов'язково будуватися на договірній основі за умови невтручання в їх господарську діяльність.

У прийнятій доктрині розвитку вітчизняної науки особливо відзначається, що для реальної якісної зміни життя в Україні винятково важливе значення має розвиток науки в регіонах, що сприяє їх прогресу з врахуванням економічних, ресурсних, екологічних і культурних особливостей.

Ще один невичерпний резерв нарощування віддачі і якісного перетворення інноваційного потенціалу регіону може бути реалізований за рахунок людського фактору, тобто активності кадрів, всебічного розвитку масової творчості раціоналізаторів і винахідників, створення у регіонах ефективної системи оперативного впровадження інновацій