УДК 336.025

О.В. Ридзевська, аспірант

Кіровоградський національний технічний університет

Особливості механізму та цілей монетарної політики України

В статті розглянуто різні підходи до означення суті грошово-кредитної (монетарної) політики держави, визначено першочергові (проміжні) та кінцеві цілі монетарного управління, узагальнено механізм впливу монетарних інструментів в українських реаліях, проаналізовано за допомогою кореляційних показників вплив процентної політики Національного банку, окреслено круг проблем ефективності монетарного механізму в Україні.

монетарна політика, передавальний механізм монетарної політики, канали монетарного впливу

Монетарна політика наряду з фіскальною являється надзвичайно важливим інструментом макроекономічного регулювання. Зокрема, вона відіграє визначну роль в управління під час перебігу кризових процесів в економіці. Це пов'язано з тим, що фіскальне регулювання володіє більш довгостроковим, більш інертним впливом на економіку. Фіскальне керування, тим паче, може наштовхнутись на багато проблем своєї реалізації, пов'язаних з першочерговою необхідністю бездефіцитної бюджетної політики, а також з труднощами законодавчого вирішення податкових питань внаслідок лобіювання економічними суб'єктами своїх інтересів у парламенті. Тому дослідження монетарної політики як дієвого механізму економічної стабілізації вважаємо особливо актуальним на сьогодні.

Вивченням теоретичних засад монетарної політики та її впливу на економічне зростання займались, зокрема, вчені Я.А. Жаліло, B.C. Стельмах, Е. Сегура, А.Г.Савченко, Сігайов А.О., Терещенко О.О. В їх роботах розглянуто круг проблем, пов'язаний з аналізом передавального механізму монетарної політики в Україні, з визначенням напрямів оптимізації застосування інструментів грошово-кредитного управління на економіку, проведено аналіз проблем монетарного регулювання країни.

Метою даної статті є формулювання власного розуміння терміну монетарного управління економікою та цілей цього інструменту економічного впливу, вивчення теоретичних підходів до механізму монетарної політики України, дослідження методом кореляційних показників ефективності роботи трансмісійного монетарного механізму в нашій державі та окреслення кола проблем, які заважають цій ефективності.

За узагальненим визначенням Савченко А.Г., «монетарна політика - це мистецтво управління пропозицією грошей» [5]. У монографії Сігайова А.О., монетарна політика за походженням самого терміна розуміється як здійснення урядом через спеціальні заклади (центральні банки) управління «пропозицією певних грошових вимог до центрального банку, що дозволяє економічним агентам підтримувати їхні щоденні господарські функції» [6]. На думку Стельмаха B.C., грошово-кредитна політика являє собою комплекс заходів регулюючого впливу, спрямованих на зміну грошової маси в обігу [3]. Ми під монетарною (грошово- кредитною) політикою розуміємо комплекс дій (в тому числі адміністративних вимог) та суспільно значимих державних цілей, виконання яких покладено на Центральний банк, в основі яких є управління грошовою масою, кредитним ресурсом та валютним обігом.

Дотримуючись такого означення, вважаємо за необхідне розглянути у логічній послідовності спочатку цілі монетарної політики держави, а потім перейти до механізму дії цього інструменту фінансової стабілізації.

Цілі, які прагне досягти суб'єкт економічного впливу шляхом провадження монетарної політики, можна поділити на кінцеві та проміжні. Кінцевими цілями, безперечно, можна вважати економічне зростання, мінімальний рівень безробіття, технологічне оновлення виробничого потенціалу країни, оптимізація інвестиційного іміджу країни. Проміжними цілями вважаємо утримання інфляційного таргету, дотримання певного режиму валютного курсу, збалансування обсягу грошової маси. Часом, дослідники таку ціль, як контроль над інфляцією, зараховують до стратегічних, довгострокових (або, в нашому випадку, кінцевих) цілей, що вважаємо невірним. Тому що не можна стверджувати, що інфляція завжди є фактором економічного спаду. Навпаки, часом при інфляції економіка отримує набагато більше вигід, ніж при стабільних цінах. І вже тим паче з дефляцією економіка має більше чинників економічного занепаду. Стверджуючи це, ми ніяким чином не заперечуємо важливість боротьби з інфляцією задля соціального добробуту і покращення інвестиційного рейтингу економіки. Не підтримуємо лише твердження, в яких боротьба з інфляцією встановлюється як самодостатня ціль, при якій нівелюється завдання економічного відродження: «НБУ має взяти за головну мету контроль над інфляцією і не відволікатися на інші пов'язані з цією політикою питання, такі, як, наприклад, стабілізація обмінного курсу або економічне зростання» [4]. Вважаємо цей шлях стратегічно невірним.

Приведемо також доцільну з цього приводу думку Сігайова А.О.: «Незмінний рівень цін та відсоткових ставок є лише необхідними, але не достатніми умовами економічного зростання. Тільки останнє може бути стратегічною метою державної економічної політики, а монетарна політика, яка не відповідає цій умові, є шкідницькою» [6]. Тож, в наших дослідженнях будемо керуватись принципом, що на меті монетарної політики стоїть в першу чергу зростання інвестицій та валового внутрішнього продукту як основних індикаторів економічного розвитку.

При розгляді суті впливу монетарної політики на економіку в першу чергу варто сказати, що існує два основних типи монетарного регулювання, які і визначають напрями ефекту від дії монетарних інструментів: обмежувальна політика (рестрикційна) - політика дорогих грошей, звуження монетарної маси та обмеження вливання кредитного ресурсу; заохочувальна політика (експансійна) - політика дешевих грошей, зростання грошової маси, зниження проценту, розширення кредитування. З приводу актуальності застосування в управління економікою в Україні кожного з цих підходів сьогодні розгортається непримирима полеміка. Задля розуміння механізму монетарного впливу та ролі його у макроекономічній стабілізації вважаємо за необхідне розглянути в загальних рисах аргументи обох сторін.

Діючий монетарний департамент Центрального банку відстоює думку про необхідність обмежувальної політики [3]. Базуючись на основних засадах монетаристської концепції Фрідмена, Національний банк намагається проводити політику максимального, за можливості, обмеження росту грошової маси задля недопущення розгортання інфляції, вважаючи це основною задачею центрального банку. «Поступовий перехід до прямого