Інше джерело, автори якого є також прибічниками рестрикційної монетарної політики держави, стверджує: «Основна відповідальність за постійне зростання цін в

Україні лежить на грошово-кредитній політиці та бюджетній політиці. Зокрема, збільшенню внутрішнього сукупного попиту сприяло пом'якшення грошово-кредитної політики, внаслідок фіксації номінального обмінного курсу гривні на тлі значних припливів іноземного капіталу в країну (маються на увазі 2006-2007 роки, коли спостерігалось рекордне надходження прямих іноземних інвестицій в країну) та політики розширення бюджетних видатків протягом останніх чотирьох років. Зростання сукупного попиту значно випередило підвищення продуктивності, таким чином сприяючи посиленню інфляційних тисків» [4].

«В Україні різке зростання грошової маси раніше не викликало швидкої інфляції, з огляду на стрімке зростання попиту на гроші, яке супроводжувало високі темпи збільшення ВВП. Зростання попиту на гроші швидко наближається до рівня насичення. У результаті, вплив зростання грошової маси на інфляцію посилюється. Це означає, що грошово-кредитна політика має бути більш жорсткою. Країна вже не може сподіватися, що в майбутньому збільшення попиту на гроші нейтралізуватиме інфляційні наслідки зростання грошової маси» [4].

О.О. Терещенко є прибічником протилежного погляду на рішення економічних проблем, він висловлює думку про шкідливість реструктивної грошово-кредитної політики. «Обмежувальна грошово-кредитна політика, розв'язуючи короткотермінову задачу штучного скорочення інфляції через стримування росту зарплат і соціальних витрат або затримкою їх виплати, нібито й позитивно впливала на поточну ситуацію в економіці, але разом з тим породжувала мультиплікативний ефект зменшення доходів всіх структурних елементів відтворювального процесу» [7].

«В умовах недостатнього розвитку ринкових інститутів в перехідний період постійна орієнтація грошово-кредитної політики на стискання грошової маси, на фіксацію пропозиції грошей і меж курсу національної валюти призводить до дефіциту грошей в міжгосподарському грошово-фінансовому обігу, отже, до дезінтеграції національної економіки» [7]. Це вірно було для перехідного періоду, але, на думку автора, актуально і сьогодні, тому що кризовий період є в багато чому схожим до перехідного: криза платежів, високий рівень прихованого безробіття (в тому числі неоплачувані відпустки), різке припинення кредитування, знецінення доходів населення, неплатоспроможність за кредитами.

На думку О.О. Терещенка, «бездумне виконання умов МВФ щодо проведення жорсткої монетаристської політики стало основною причиною наростання тіньової економіки та економічної злочинності в Україні» [7]. Ця фраза науковця стосувалася 90-х років. У 2009 році на офіційному сайті НБУ опубліковано Меморандум про співробітництво, на умовах якого Україна отримує стабілізаційний кредит «стенд-бай» від МВФ. Згідно цього документу: «необхідно тимчасово провадити більш жорстку політику щодо доходів населення. Відтак, наша стратегія полягатиме у тому, щоб продовжувати обмежувати зростання як мінімальної так і середньої зарплат та пенсій у бюджетному секторі» [2]. До того ж, у документі йдеться про можливі заборгованості з соціальних виплат у розмірі 100 млн. грн. на вересень та грудень 2009 р. з указанням: «верхня межа касового дефіциту сектору загального державного управління буде скоригована в напрямку зниження на суму, на яку бюджетна заборгованість по соціальних виплатах перевищуватиме прогнози» [2]. Тим самим зростання заборгованостей прямим текстом заохочується, адже бюджетний дефіцит є одним із перших і головних умов надання кредиту.

Жаліло Я.А. коментував українську монетарну політику 90-х років: «політика, яка спрямована на утримання пріоритетів монетарної сфери, зниження рівня інфляції, утримання курсу національної валюти тощо, пригнічує внутрішній ринок, сприяє демонетизації економіки та перешкоджає становленню фінансової системи» [1]. Ми

вважаємо, що таке твердження справедливе і на сьогоднішні, кризові, часи. Науковець зауважує: «посилення антиінфляційного і рестрикційного характеру кредитно-грошової політики не відповідає завданню стимулювання інвестиційно-інноваційного характеру економічного розвитку» [1].

Сігайов А.О. відстоює свою позицію: «Стрижневою особливістю українського вульгарного монетаризму є ототожнення стабільності цін з курсовою стабільністю грошової одиниці. Внаслідок надмірно жорсткої монетарної політики в Україні склалася негативна тенденція - гривня почала девальвувати, що підірвало позиції національного товаровиробника практично в усіх видах зовнішньоторговельних операцій. В той же час відсоткові ставки внутрішнього кредитного ринку практично не знижувалися» [6].

Отже, як бачимо, мають місце протилежні погляди на суть монетарного управління в Україні. Задля кращого розуміння цієї суті розглянемо основи передавального механізму грошово-кредитної політики нашої держави.

Вивчення механізму дії монетарної політики на економіку будь-якої держави відбувається через розгляд основних показників, які шляхом впливу один на одного утворюють мережу передавальних ланцюгів від імпульсів дії грошово-кредитних інструментів до змін у реальному секторі економіки. Така система взаємозв'язків набула назви «трансмісійного (передавального) механізму монетарної політики».

Цей механізм монетарної політики України на сьогодні носить досить своєрідний характер. За рівнем значущості впливу на економіку канали трансмісійного монетарного механізму розподілимо таким чином: канал валютних очікувань; канал цінових очікувань; кредитний канал; процентний канал.

Канал валютних очікувань - це система фінансових показників, яка характеризує вплив грошово-кредитної політики на очікування суб'єктів ринку стосовно зміни валютного курсу, вартості іноземної валюти. При зростанні процентних ставок, тобто вартості національних грошей, ціна на такий спеціалізований актив, як іноземна валюта, зменшується, тому що збільшується дохідність гривні як активу. І хоча купівля валюти є лише одним із можливих варіантів вкладення капіталу, традиційно для України цей варіант впливу монетарної політики на економіку можна виділити в окремий канал. Це пов'язано з тим, що в Україні