вже довгий час існує монетарний режим прив'язки до обмінного курсу з орієнтацією на зовнішню вартість гривні, що призводе до того, що валютна політика Національного банку відіграє ведучу роль у здійсненні монетарної трансмісії. «Операції Національного банку України на валютному ринку стали основним каналом емісії гривні в Україні, питома вага якого становила у 2005-2007 рр. відповідно 81,7%, 62,6% та 94,3%» [3]. На думку ЯЛ. Жаліла, «це формувало відповідну структуру первинного розподілу грошової маси за концентрації її у експортозорієнтованих сировинних галузях. Збереження такої політики НБУ видається нераціональним з точки зору здійснення модернізації структури національної економіки» [ 1 ].
Канал цінових очікувань, який теоретично включав би і дію валютної складової монетарного механізму за меншого її значення для економіки України, означає систему впливу грошово-кредитних інструментів на зміну цін альтернативних активів, як-то: цінних паперів, нерухомості, інтелектуальних інвестицій, товарів довгострокового використання та інших фінансових і реальних активів. При всій силі і ефективності теоретичного впливу на економіку країни, наразі цей канал передавального механізму грошово-кредитної політики в Україні залишається невиправдано вузьким. Це
пов'язано в першу чергу, з нерозвиненістю фондового ринку. Варто також зазначити, що до настання фінансової кризи в Україні у 2008 році, ринок нерухомості зростав темпами, які майже ніяким чином не узгоджувались із темпами зниження процентних ставок на грошовому ринку. Це відображає один із аспектів викривлення дії монетарної трансмісії в Україні та свідчить про спекулятивний перегрів ринку нерухомості.
Основою кредитного каналу є наразі функціонування банківської кредитної пропозиції, на яку Центральний банк впливає інструментами грошової політики. Це, передусім, вимоги до резервування банками коштів.
Процентний канал, який традиційно від часів Кейнса прийнято вважати найбільш дієвим, означає вплив змін у процентних ставках на функціонування ринку. Облікова ставка теоретично мала б прямо впливати на короткострокові ставки на фінансовому ринку, і згодом - на довгострокові ставки комерційних банків для економічних суб'єктів, і тим, самим, на обсяги сукупного попиту, інвестиції, на зростання валового продукту.
Процентний канал, який традиційно для розвинутих економік вважається найпотужнішим та найбільш передбачуваним засобом монетарного впливу, в Україні таким не являється. Тому вважаємо доцільним більш ретельно зупинитись на дії цього каналу в українських реаліях. Проаналізуємо дію цього каналу в Україні шляхом використання простих статистичних функцій. Використаємо для оцінки ефективності каналу набір змінних: облікова ставка НБУ (Іобл); середньозважена процентна ставка за всіма інструментами рефінансування НБУ (Іреф); середньозважена процентна ставки за депозитами на рахунки резидентів (Ідеп); середньозважена процентні ставки за кредитами, наданими резидентам (Ікред).
Проведемо також аналіз лінійної кореляції змінних на еонові статистичних даних Національного банку України, результати якого можна згрупувати в таблиці 1,2. Як видно з таблиці, на великому проміжку часу кореляція між змінними посилюється, на короткому - зменшується. Залежність ставки по кредитам від облікової ставки в окремі роки (табл. 2) мала дуже низьке кореляційне значення, що говорить про низький ефект від зміни облікової ставки в короткостроковому періоді. Залежність, виявлена коефіцієнтом детермінації, показує, що в Україні поки недостатньо ефективно
відбувається вплив зміни інструментів монетарної політики на функціонування фінансового ринку.
Приміром, якщо встановлено високий рівень залежності ставок рефінансування і облікових ставок, то залежність ставок залучення капіталу на міжбанківському ринку від ставок рефінансування є взагалі дуже низькою.
Коефіцієнт детермінації між обліковою ставкою та ставкою за кредитними операціями більший, ніж обліковою та ставкою по депозитам, що говорить про більш інертний відгук відсотків по депозитам на зміни облікової політики.
За результатами подібного моделювання, проведеного в монографії В.Стельмаха, встановлено відсутність одночасного впливу зміну середньозваженої ставки за всіма інструментами рефінансування НБУ на процентні ставки грошово- кредитного ринку і ставки комерційних банків. «Це свідчить про обмежені можливості центрального банку щодо впливу на короткострокові процентні ставки на міжбанківському ринку і відповідно про наявність деформацій у процентному каналі монетарного трансмісійного механізму» [3].
Таким чином, з'ясувавши наявність певних деформацій у роботі передавального механізму української монетарної політики, вважаємо доцільним поміркувати з приводу причин такого стану речей і узагальнення проблем монетарної сфери.
Найбільша проблема впливу держави на економіку України сьогодні полягає у «відірваності фінансового управління». Мається на увазі відособленість управління суто монетарним сегментом Національним банком від управління останніми аспектами розвитку економіки іншими органами влади. Така «відірваність» призвела до того, що жорстка монетарна політика не призводить до бажаного наслідку - економічного зростання, а навпаки - сприяє його гальмуванню. Так само і перспективна (визначена як така Національним банком України) модель ведення монетарної політики - антиінфляційне таргетування. Боротьба з інфляцією сама по собі, що не супроводжується структурним оновленням виробничого потенціалу та розвитком фондового ринку перетворюється у боротьбу монетарного департаменту управління з народом за право володіти ліквідними коштами.
Дія монетарного механізму не спрацьовує у класичному розумінні, що пов'язано з тим, що попит на гроші визначається на сьогоднішній день чинниками немонетарного характеру: недовіра до урядових програм призводить до зменшення попиту на гривню, але зростання попиту на іноземну валюту з перестороги; недовіра до банківського сектору і відсутність ефективного фондового ринку спотворює залежність спекулятивного попиту на гроші від норми процента.
Якщо уявити, що інфляція не має монетарної складової взагалі, то вже лише зміни світових цін на газ та нафту викличуть значні інфляційні очікування, збільшивши тим