Вперше на користь обліку змінних витрат і сум покриття висловився видатний німецький вчений О.Шмаленбах у 1899 р. у статті «Бухгалтерія й калькуляція у фабричній справі». Він розрізняв прямі витрати виробника й непрямі витрати, обумовлені існуванням підприємства в цілому [4 , с. 77-78 ].

У цілому система «директ-костінг» досить поширена серед західних фірм. У Росії вона також відома вже досить давно і зараз робляться перші кроки для її практичного використання в системі управлінського обліку та контролінгу.

Наступна класифікація, яку пропонують Методичні рекомендації № 47, є класифікація витрат за їх статтями.

Угрупування витрат за статтями калькуляції показує, на що були здійснені витрати. П(с)БО 16 передбачає, що це угрупування необхідно здійснювати, проте в ньому відсутній який-небудь перелік статей, оскільки ним пропонується самостійно встановлювати його підприємствам. У ст. 24 Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості пропонується типовий перелік статей калькуляції, він має наступний вигляд:*

сировина і матеріали;*

покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;*

паливо і енергія на технологічні цілі;*

поворотні відходи (віднімаються);*

основна заробітна платня;*

додаткова заробітна платня;*

відрахування на соціальне страхування;*

витрати на утримання і експлуатацію устаткування;*

загальновиробничі витрати;*

втрати від браку;*

інші виробничі витрати;*

супутня продукція (віднімається).

У Методичних рекомендаціях наголошується, що в приведену вище типову номенклатуру статей калькуляції підприємства можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки, технології і організації виробництва відповідної галузі і питомої ваги окремих видів витрат в собівартості продукції, а також об'єднувати декілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті декілька статей калькуляції.

Застосовуючи класифікацію за елементами витрат під економічним елементом розуміють сукупність економічно однорідних витрат у грошовому виразі за їх видами. Таке угрупування витрат, окрім Методичних рекомендацій, передбачене також П(с)БО 16 як єдине для всіх галузей промисловості. Це групування дозволяє відповісти на питання, що витрачено на конкретний об'єкт виробництва .

Пропонуються наступні економічні елементи для групування витрат операційної діяльності :*

матеріальні витрати;*

витрати на оплату праці;*

відрахування на соціальні заходи;*

амортизація;*

інші операційні витрати.

Ці ж елементи передбачені також Методичними рекомендаціями, які дають наступні угрупування.

За центрами відповідальності (місцями виникнення витрат) витрати на виробництво групуються у розрізі виробництв, цехів, ділянок, технологічних переділів, служб та інших адміністративно відособлених структурних підрозділів виробництв.

За видами продукції, робіт, послуг витрати групуються як витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, напівфабрикати, валова, товарна, реалізована продукція.

За єдністю складу витрати діляться на одноелементні і комплексні (одноелементні витрати складаються з одного елементу витрат, комплексні - з декількох економічних елементів).

Витрати на виробництво діляться по календарних періодах на поточні, довгострокові і одноразові.

Поточні, тобто постійні, - звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менше місяця.

Довгострокові витрати - це витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту), тобто контракту, який не планується бути виконаним раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат чи отримання авансу (передоплати).

Одноразові, тобто одноразові витрати, або витрати, які здійснюються один раз (з періодичністю більше місяця) і направляються на забезпечення процесу виробництва протягом довгого часу.

По доцільності витрачання витрати діляться на продуктивні і непродуктивні.

Продуктивні - витрати, передбачені технологією і організацією виробництва. Непродуктивні - необов'язкові витрати, що виникають у результаті певних недоліків організації виробництва, порушення технології і тому подібне

За визначенням відношення до собівартості продукції розрізняють витрати на продукцію і витрати поточного періоду.

Витрати на продукцію - це витрати, пов'язані з виробництвом. У виробничій сфері до таких витрат відносяться вага витрати (матеріали, зарплата, амортизація устаткування та т. п.), пов'язані з функцією виробництва продукції. Витрати на виробництво продукції створюють виробничу собівартість продукції (робіт, послуг).

Витрати періоду - це витрати, які не включаються у виробничу собівартість і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Це витрати на управління, збут продукції та інші операційні витрати.

Вітчизняними науковцями приділяється значна увага класифікації витрат. Так, інколи зустрічаються класифікації за угрупуваннями:

- по відношенню до виробництва - основні і накладні витрати;

- по видах діяльності: витрати звичайної діяльності (витрати операційної, фінансової, інвестиційної діяльності), витрати надзвичайної діяльності;

- по ухваленню управлінських рішень.

Однак така класифікація не враховує таких вельми важливих ознак, як:

- за місцями виникнення;

- за видами продукції.

Інші автори класифікують витрати за наступними ознаками [5, с. 123]:

- за місцем виникнення;

- за видами продукції, робіт, послуг;

- за видами витрат;

- за засобом перенесення вартості на продукцію;

- за ступенем впливу обсягів виробництва на рівень витрат;

- за календарними періодами

Невирішені питання. На перший погляд може здатися, що існує досить багато класифікацій витрат, проте проблеми угрупування витрат виробництва недостатньо опрацьовані. Тільки у деяких роботах дається їх глибоке систематичне вивчення. Більшості класифікацій, як справедливо відзначають деякі автори, властиві значні недоліки, які не дозволяють отримати всебічну інформацію про об'єкт витрат.

Слід зазначити, що через досить велику кількість запропонованих різними авторами класифікацій, немає єдиної думки про склад витрат, таким чином,

застосовуючи ту або іншу класифікацію, одні й ті ж витрати можна віднести до абсолютно різних груп. До того ж на практиці можна зіткнутися з тим, що більшість класифікацій носять винятково