Окремі автори відзначають, що всі класифікації витрат виробництва, які зустрічаються в спеціальній літературі, пропонують виділення одного рівня угрупування витрат, а це стає перешкодою на шляху глибокого вивчення об'єкту і стверджує, що головним і вельми серйозним недоліком існуючих класифікацій є їх однорівневість.

Посміємо не погодитися з даною думкою, оскільки, на наш погляд, будь-яка класифікація повинна бути коротким і чітким розмежуванням ознак. Через це немає необхідності у розширенні існуючих класифікацій на підрівні, так як це тільки розмиє грань, яка і так ледве видна у вже існуючих групах і остаточно заплутає рядових користувачів класифікацій.

Варто запропонувати єдину для всіх організацій, незалежно від їх роду діяльності, класифікацію витрат, яку надалі можна б було навіть використовувати в статистичній звітності, як, наприклад, використовується класифікація по видах діяльності у формі 2 «Звіт про фінансові результати».

На наш погляд вдалою, як базисне угрупування, є класифікація, що запропонована Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», а саме, - розподіл витрат на прямі і непрямі..

Оскільки основною метою нашого дослідження є виявлення загальних підходів до класифікації витрат для підприємств різних галузей і видів діяльності, а не виключно для виробничих організацій, доцільно розподіляти витрати на основні та допоміжні, спираючись на основний об'єкт діяльності підприємств, на який вони здійснюють витрати. Такий розподіл витрат схожий на їх класифікацію за видами діяльності, але при його детальному вивченні відразу стануть очевидними деякі відмінності. До складу основних витрат, на відміну від прямих, ми пропонуємо відносити не тільки те, що пов'язано з формуванням собівартості продукції, а всі витрати, які здійснюються для забезпечення основної діяльності підприємства.

Для будь-якої невиробничої організації до основних об'єктів витрат можна віднести, наприклад, безпосередньо персонал організації. Це - основний об'єкт утворення інформації про витрати. Отже, витрати, пов'язані з його утриманням, рухом, розвитком тощо слід вважати основними. Виникає добре відоме асоціативне уявлення про доцільність групування усіх витрат на основні та допоміжні. Оскільки сам процес виробництва у невиробничій організації відсутній, то відсутня продукція та її собівартість. Тобто, мови бути не може про витрати, які переносять свою вартість на собівартість виготовленої продукції тим або іншим способом. Виходячи з того, що основним об'єктом, на який спрямовано видатки у невиробничій організації, то витрати, пов'язані з утриманням і розвитком персоналу, можна віднести до основних, а решту - до допоміжних.

За часів сьогодення для будь-якого підприємства мінімізація витрат призводить до збільшення прибутку. При даному угрупуванні витрат можна проводити аналіз з метою порівняння витрачених на утримання персоналу коштів з вигодами, які вона приносить. Крім того, можна буде проаналізувати співвідношення проведених витрат безпосередньо на утримання персоналу та інших витрат невиробничої організації і, при необхідності, відкоригувати їх за рахунок зменшення допоміжних витрат.

Запропонована класифікація є досить простою і легкою у застосуванні, її можна без проблем застосовувати на підприємстві будь-якого роду діяльності. Однак, слід зазначити, що ми ні в якому разі не заперечуємо вже існуючі класифікації, так як, на наш погляд, для промислового підприємства, яке займається виробництвом продукції, такого розподілу

витрат буде недостатньо. Це пов'язано з тим, що частіше на великих виробничих підприємствах виробляється декілька видів продукції, а отже, потрібне детальний розподіл витрат за видами продукції для визначення якомога точної собівартості.

Класифікація, яку ми пропонуємо, є лише загальною класифікацією, за допомогою якої можна зблизити аналіз витрат на підприємствах усіх видів діяльності. За умов сьогодення аналіз набуває все більшої значимості, як функція управління. Бухгалтер повинен вміти не тільки зводити баланс та правильно відображати операції, а й бути аналітиком. Запропонована класифікація забезпечить йому належний рівень знань про витрати на основний витрат на його підприємстві та про можливості скорочення в залежності від їх виду.

Висновки та можливість подальшого використання результатів дослідження. У сьогоденні посада бухгалтера підприємства вимагає вирішення більш масштабних завдань, хоча раніше вони практично виконували тільки розрахункові функції. Навіть незважаючи на прийняття, а наразі вже й наявності проекту оновленого Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», бухгалтери- практики намагаються переконати керівників підприємств у марності ведення бухгалтерського обліку, віддаючи перевагу податковому обліку.

Можна з впевненістю стверджувати, що така точка зору є хибною. Тільки на підставі даних, отриманих за допомогою ведення саме бухгалтерського обліку, власник може одержати відповідні знання щодо ситуації на його підприємстві: чи є воно прибутковим, через що можуть бути занижені реально можливі прибутки підприємства та його дивіденди, як результат діяльності фірми. Більш того, інформація, що її продукує саме бухгалтерська облікова система на добре розвиненому науковому підґрунті, дає змогу створювати інформаційну модель, адекватну наявній управлінській структурі.

Список літератури

1. П(с)БО 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318 із змінами та доповненнями.

(http://www.ewaudit.com.ua/ru/directories/laws/buh/psbos/psbo16).

2. Методичні рекомендації по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості, затверджені наказом Державним комітетом промислової політики України від 2 лютого 2001 року №47.

3. Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку / Пер. з англ. О.Мінін, О.Ткач. - К.: Основи, 1997. - с. 37.

4. Жарикова Л.А. Управленческий учет: Учеб. пособие. Тамбов: Изд-во Тамб. гос. тех. ун-та, 2004. - с.