- внутрішня міграція, з якою стикаються більшість країн з середнім та низьким рівнем розвитку. Вона проявляється: по-перше, шляхом переорієнтації на ціннісні установки і стандарти заможних держав, зокрема, коли, наприклад, вчені таких країн займаються дослідженням проблем висококонкурентної економіки, не вирішуючи при цьому тих нагальних проблем, які дійсно існують у їхніх країнах, або займаються дослідженням макропроблем, при цьому не приділяючи увагу тим регіонам, де вони працюють; по-друге, коли ті ж самі дослідники не знаходячи реалізації своїм знанням, навичкам та відповідно можливості заробляти їх використанням гідні кошти, паралельно займаються діяльністю, яка не пов'язана з їх основною роботою, чи змінюють роботу в цілому, з метою отримання більших заробітків. Так, зокрема, в Україні існує досить велика армія вчених у ВНЗ, які майже не займаються, на відміну від своїх колег із розвинених країн, реальною дослідницькою роботою, що в результаті призводить до девальвації їх відповідних знань і навичок, а у подальшому відіб'ється негативно на рівні їхньої кваліфікації та якості навчального матеріалу;

- низька якість освіти, застарілі фонди та технології викладання, невідповідність структури ринку освітніх послуг та їхнього якісного рівня потребам працедавців.

Таким чином, вплив професійної, зокрема і вищої освіти на економічний розвиток та середньодушовий дохід громадян окремої країни визначається можливістю її інтеграції з сферою зайнятості і здатністю враховувати її як поточні, так і перспективні потреби, тобто у останньому випадку освіта має носити випереджаючий характер.

При цьому, незважаючи на встановлений, за допомогою моделі Солоу, високий рівень впливу фізичного капіталу на економічний розвиток та середньодушовий дохід для середньо- та низькорозвинених країн, необхідно зазначити, що за умов виваженої цілеспрямованої інноваційної стратегії та політики, в тому числі і у сфері освіти, сам людський капітал, в умовах інтенсивного технологічного розвитку може виступати як субститут фізичного капіталу. Низьку якість фізичного капіталу, при цьому, особливо у сфері підготовки кадрів, може бути компенсовано високою кваліфікацією робочої сили, у той же час як висока якість фізичного капіталу у значній мірі може бути знецінена низьким рівнем кваліфікації робочої сили. Так, наприклад, Південна Корея і Тайвань, незважаючи на існуючі ризики "витікання мізків" змогли компенсувати недостатній рівень фізичного капіталу високою якістю робочої сили, що явилося, на думку експертів, одним з найважливіших факторів швидкого зростання їх економік у 60-80-ті роки [10].

Таким чином, в умовах поширення глобальних тенденцій інтенсифікації радикальних технологічних зрушень у соціально-економічних сферах більшості країн світу, Україна, за умов необхідності забезпечення подальшого розвитку своєї економіки, не має альтернативи інноваційному шляху розвитку. Особливе місце серед пріоритетних напрямків даного процесу має займати освітня галузь, яка має забезпечити кваліфікованими кадрами процеси інноваційного розвитку інших галузей. При цьому, як свідчить світовий досвід, інвестиції в освіту зможуть бути лише у тому випадку прибутковими, якщо відбуватимуться реальні процеси інтеграції сфери зайнятості та системи професійної освіти, а головне буде впроваджено на ділі сучасну парадигму про пріоритетність відтворення та розвитку людського фактору у процесах накопичення капіталу.

Список літератури

1. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки.- К.: Т- во "Знання", КОО, 2001.-С. 212.

2. Державний статистичний щорічник України за 2002 рік. (За редакцією О.А. Осауленка) С.603.

3. Джонс Г. Як перекинути міст від складних проблем транснаціональної освіти до акредитації// Вища школа.- 2001. № 2-3.- С. 101-112.

4. Кремень В. Система освіти в Україні: сучасні тенденції і перспективи.// Соціокультурні чинники розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства і молодь: Наук. Праці та мат.конф. Вип.1/ Редкол.: В. Андрющенко (голов. ред.) та ін.- К.: Т-во "Знання" України, 2001.- С.5-17.

5. Нуреев Р. Система образования Индии: проблема развития.- Индия 1987. Ежегодник. М.: Наука, 1988.- С. 294-312

6. Altonji I. апё Pierret C. Employer Learning and the signaling value of education. Working paper № 5438. Cambridge.USA: National Bureau of Economic Research,1996.

7. Britain. An Official Handbook 1998. London, 1999.- Р.390.

8. Denison E. The Sources of Economic Growth in the United States and the Alternatives before us.- N.Y., 1962.- С.69-70

9. Mankiw G., Romer D., Weil D. A Contribution to the Empirics of Economic Growth.- Р. 419

10. Rodrik D. Getting Interventions Right: How South Korea and Taiwan Grew Rich. Economic Policy: A European Forum (20), 1995.

В статье рассмотрены основные характерные особенности высшего образования как фактора развития национальной экономики. Охарактеризовано взаимное влияние уровня образования и среднедушевого дохода работников. Определены направления инновационного развития высшего образования.

The basic characteristic features of higher education as a factor of national economy development are considered. The interplay of educational level and middle individual earnings is described. The principal ways of higher education innovative development are determined.