До елементів економічної системи відносяться суб'єкти й об'єкти економічної діяльності. Між елементами економічної системи існують соціально-економічні (відтворення, відносини власності), організаційно-економічні (маркетинг, менеджмент), а також техніко-економічні (процеси виробництва нової вартості) зв'язки.

Малий бізнес - це складна, імовірнісна, динамічна економічна система, що охоплює процеси виробництва, обміну, розподілу й споживання матеріальних благ. Якщо розглядати її в матеріально-виробничому аспекті, то її входом є матеріально- речовинні потоки природних і виробничих ресурсів, інформація, виходом - матеріально-речовинні потоки предметів споживання, послуг, продукції, призначеної для нагромадження й відшкодування, товарів для експорту, а також відходів виробництва. У соціально-економічному аспекті її входом є певні соціально-економічні відносини людей у суспільстві, виходом - відтворені й розвинені системою виробничі відносини, зміст яких визначається регульованим і саморегульованим співвідношенням елементів власності. На нашу думку, малий бізнес відноситься до класу систем, що володіють певною самостійністю й можливостями саморегулювання. Але ця самостійність обмежена, з однієї сторони, законодавством, а з іншої - розвитком інших структур соціально-економічної системи.

Логіка проведеного нами дослідження припускає аналіз внутрішньої структури малого бізнесу, ядром якої є приватна власність. Необхідними структурними елементами малого бізнесу варто вважати:

а) капітал (у тому числі фіктивний і тіньовий);

б) зареєстрованих суб'єктів малого підприємництва (у тому числі тимчасово не функціонуючих);

в) складну сукупність функціональних господарських зв'язків різного рівня;

г) людські (трудові) ресурси, що створюють величезний внутрішній потенціал, здатний за певних умов забезпечити швидкий ріст даного сектора економіки.

Механізм взаємин виробників товарів, послуг, комерційних посередників, контролюючих органів, споживачів являє собою сукупність функціональних господарських зв'язків між суб'єктами досліджуваної сфери економіки. Інакше кажучи, це економічні, організаційні, комерційні, адміністративно-правові, фінансові й інші відносини, що складаються в сфері бізнесу між виробниками, постачальниками й споживачами в процесі створення й доведення товарів і послуг від виробника безпосередньо до споживача.

Аналізуючи характер вертикальних зв'язків у малому бізнесі, потрібно звернути увагу на істотну особливість, що дозволяє відрізняти їхню внутрішню структуру від середнього й особливо великого бізнесу. Вона проявляється, з одного боку, у прагненні до більшої незалежності від державних структур, а, з іншого боку - у безпосередній залежності від кінцевого споживача.

Ефективність взаємодії середнього й, особливо, великого бізнесу з державою, навпаки, припускає наявність стійких вертикальних зв'язків, які є необхідною умовою успішного існування середнього й великого бізнесу при відносно меншій залежності від кінцевого споживача. Це пояснюється функціонуванням деякої кількості проміжних ланок при русі виробленого товару до безпосереднього споживача.

При розгляді внутрішньої структури малого бізнесу важливим моментом є розуміння її динамічності. У ході становлення ринкових відносин у ній відбуваються істотні кількісні і якісні перетворення. Причому безпосередній і опосередкований взаємозв'язок структурних елементів настільки складний, що вони не можуть існувати ізольовано, не взаємодіючи одне з одним.

За наявністю різноманіття завдань, для рішення яких може знадобитися формальне визначення поняття малого бізнесу, а також у чинність розходження об'єктивних зовнішніх умов, завжди будуть з'являтися варіанти визначення даного поняття, що відповідають конкретним умовам. Для рішення одних завдань необхідно

строге або формальне визначення, для рішення інших - досить загальних, погоджених підходів до розуміння змісту, що стоїть за тим або іншим поняттям.

На нашу думку, визначення малого бізнесу можна сформулювати за допомогою виділення основних характерних рис його існування й розвитку. Такий методологічний підхід цікавий насамперед тим, що розглядає мале підприємництво не як просту сукупність малих підприємств та фізичних осіб-підприємців, а як самостійний сектор економіки із властивими йому специфічними рисами: високим ступенем невизначеності; постійним економічним ризиком; єдністю відносин власності й управління; потенційно високою здатністю до впровадження інновацій (прийняттю нестандартних рішень); саморозвитком і адаптованістю до змін.

Відповідно до пропонованого нами визначення, малий бізнес в умовах сучасних трансформаційних перетворень - це самостійний сектор економіки, що володіє значним інноваційним потенціалом, заснований на використанні приватної й особистої власності, індивідуальної праці, виготовляє товари, провадить роботи й надає послуги, має дуже обмежені виробничі ресурси (робочої сили, потужностей і ін.).

Найважливішими характеристиками малого бізнесу як самостійного сектору економіки є:

- відносно слабка залежність результатів його функціонування від макроекономічних показників економіки;

- функціонування в якості системи, що саморозвивається й самовідтворюється, володіє відносною волею організації своєї внутрішньої й зовнішньої діяльності;

- наявність відповідного рівня розвитку відносин власності, при яких забезпечується відносна економічна відособленість виробників товарів і послуг, що мають право володіння, розпорядження й користування засобами виробництва й результатами своєї праці;

- підтримка щодо стабільного рівня зайнятості й самозайнятості населення;

- ринкове ціноутворення;

- нестабільна організація господарського механізму;

- непорівнянність економічних інтересів з інтересами великого бізнесу;

- обмеженість доступу до матеріальних і фінансових ресурсів і деяких сфер діяльності;

- специфічна форма поєднання факторів виробництва, що не завжди відповідає вимогам норм трудового законодавства:

- значна відособленість від державних структур, що проявляється особливо в кризові ситуації

Ці об'єктивні складові, а також прагнення держави контролювати грошові потоки в сфері малого бізнесу, впливають на мотивацію підприємницької діяльності в даному секторі економіки. Мотиви створення малих підприємств, як правило, включають обмежений склад підприємницьких завдань, в той час як мотиви створення великих