пізніше показав, за яких умов цього кінця можна уникнути [5]. Головною з них він вважав утручання держави в економічне життя - за допомогою фіскальної та кредитно-грошової політики держава здатна зменшити вплив економічних підйомів та спадів і запобігти значним кризам. Кейнсіанська модель регулювання економіки з'явилася як відповідь на технічні та економічні зрушення, що у той час суттєво змінили ринкове господарство: передові позиції в більшості галузей посіли монополії, досконала конкуренція поступилася недосконалій, на ринку праці вагому роль стали грати профспілки. Природно, що в цих умовах скорочувалась можливість автоматичного ринкового саморегулювання. Подальший розвиток економічної теорії в 40-х - 60-х роках нашого століття проходив під знаком кейнсіанства (на практиці це почалося навіть раніше - в 30-ті роки без теоретичного обгрунтування, навпомацки, в ході "нового курсу" президента Т.Д.Рузвельта). Представники кейнсіанства практично довели неспроможність автоматичного регулювання ринкової економіки й розробили комплекс заходів державного втручання в діяльність економічної системи. Як результат теорія почала формуватися на підгрунті поєднання економічної ефективності з принципами соціальної справедливості.
У той же час деякі економісти не поділяли концепцій державного регулювання економіки Дж.Кейнса. Їх було небагато, і вони викликали певну повагу непохитністю своїх переконань. Дехто, навпаки, пропонував йти далі Кейнса у напрямку націоналізації приватної власності. Але перебіг часу неминуче змінює ситуації й перерозподіляє ролі між економістами. Кейнсу надалі було відмовлено в ролі економічного пророка. Провідні позиції в економічній теорії знов повертаються до класичної доктрини laissez faire.
Державне регулювання вже не розглядалося як безумовний рецепт економічного здоров'я країни. Цьому сприяли зміни, що відбулися в господарській практиці західних країн, починаючи з кінця 70-х років. Відома нафтова криза поставила західний світ перед суворою необхідністю переходу на нові ресурсозберігаючі технології. Це, у свою чергу, дало поштовх розвитку нового етапу НТР і врешті-решт призвело до структурних зрушень, випереджаючого зростання сфери послуг, особливо інформаційних, до розширення й ускладнення номенклатури продукції, що виробляється, скорочення життєвого циклу товарів. Зміни обумовили досить сильні зсуви акцентів розвитку на користь малого бізнесу. Слід відзначити також активну політику, яку провадили тогочасні уряди більшості західних країн у напрямку приватизації, денаціоналізації та демонополізації. Наслідком цих перебудов були відновлення колишньої ролі конкуренції і зворот до економіки, схожої більше на класичну модель.
Глобальні процеси структурної перебудови економічних систем знайшли відображення і в економічній теорії. Монетаризм, який з 30-х років тривалий час перебував у тіні, почав активно використовуватися разом з іншими неоконсервативними теоріями. Їх об'єднувала стрижнева ідея самодостатності ринкових механізмів регулювання та шкідливості державного втручання в економіку. На думку прихільників, наприклад, лібералізму держава лише обмежує інвестиційну активність приватних підприємців, тому безумовний пріоритет слід віддавати індивідуальним мотивам homo economicus, які конкурують на ринку. Чи означає це, що теорія повертається на засади класичної й неокласичної школи? Відповісти на це питання заважають деякі неточності, які притаманні аргументації позицій сучасних консерваторів.
По-перше, вони у своїй більшості відверто ігнорують той факт, що саме обмеження ринкового автоматизму методами державного регулювання врятувало економічну систему після катастрофи 1929-1933 рр. і саме завдяки державному втручанню ринкова система поступово змінила риси "дикого капіталізму" на цивілізовані форми, що дозволяють сьогодні вважати її єдиною, яка відповідає природі людини.
По-друге, можна погодитися, що посилення ринкових методів стимулювання і регулювання економіки відбувається на макрорівні, внаслідок чого держава втрачає свої колишні позиції в економіці. Не можна, однак, не помітити, як змінився мікрорівень: обмеження державного втручання до мінімально можливого рівня компенсується посиленням планового регулювання на рівні фірми. Будь-яка фірма сьогодні не працює на невідомий ринок, а використовуючи прямі контрактні та коопераційні зв'язки, визначає, чи потрібен цей товар споживачам, за якою саме ціною його готові придбати, яку саме кількість.
З 50-х років так званий ринок продавця перетворився на ринок покупця. Це обумовило появу маркетингу як спроби вирішити проблеми, що виникають у продавців за умовами, коли більше влади мають саме покупці. В уяві перших теоретиків маркетингу історія ринкових відносин постає як еволюція концептуальних підходів підприємців до своєї ринкової стратегії. На відміну від такої орієнтації на виробництво, потім на збут, сучасний підхід орієнтовано на запити споживачів, задоволення їх потреб [6]. Завдяки маркетингу, крім того, відбувається передбачення і свідоме формування суспільних потреб. Попит враховується підприємцями не через ринок, post factum, а вже a priori - на стадії його формування і надзвичайно оперативно, а часто навіть із випередженням.
Маркетинг, таким чином, об'єктивно сприяє підпорядкуванню виробництва необхідності задоволення суспільних потреб (що було основним постулатом марксистського аналізу суспільного виробництва), прибуток перетворюється на побічний продукт. Планомірність сучасної ринкової економіки на мікрорівні доводить, що суспільне господарство розвинених країн вже давно набуло усуспільненого характеру.
Усі ці зміни в сучасній економіці не означають, що сьогоднішній ринок, яким вже не керує виключно невидима рука, позбавлений ризику. Ризик може навіть посилюватися, враховуючи, що рішення треба приймати на ранніх стадіях розробки товару; підвищується внаслідок цього і ціна помилки. Але цей ризик суттєво відрізняється від притаманного ринковій стихії. Той справжній ринковий ризик був результатом високої невизначеності та економічної свободи товаровиробника. Ці причини зведені майже нанівець відомими змінами в сучасній економіці. Навіть ідеолог монетаризму М.Фрідмен каже в цьому випадку, що ваша