УДК 330.8:330.161

ПАЛЕХОВА В. А., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили, м. Миколаїв, Україна

МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОВЕДІНКИ: ЕВОЛЮЦІЯ ТА

У статті наводиться ретроспективний огляд основних моделей економічної поведінки людини. Окремо розглянуті дві дискусійні моделі, що дають можливість аналізувати поведінку людини, сформованої в умовах командної економіки, та людини, що використовує свій інтелект в мережі Інтернет.

At the article is given retrospective look of main theories of individual's economic behavior. The two theories which are discussed apart which give the opportunity to analyze the behavior of individual who which was formed in the conditions of command economy and individual who uses his own intellect in internet.Людина з усіма її властивостями, особливостями, суперечностями та загадковістю душі є об'єктом дослідження багатьох наук. Суспільні науки, кожна під власним кутом зору, вивчають людину як соціальну істоту, її поведінку в суспільстві, закономірності її дій та вчинків. Економісти зосереджують увагу на аналізі саме економічної поведінки людини у різних господарських системах.

Попри індивідуальність кожної окремої людини, неповторність і винятковість її особистості та долі, економічна наука покликана сформувати модель економічної поведінки людини, віднайти закономірності у процесах прийняття економічних рішень окремими суб'єктами. За словами А.Маршалла, предметом економічних "дослід-жень є головним чином ті спонукальні мотиви, які найбільш сильно та найбільш стало впливають на поведінку людини у господарській сфері його життя". [1]

Значущість психологічного чинника в економічній діяльності важко переоцінити - з цим однаково погоджуються представники різних економічних шкіл. Прийнято вважати, що психологічний напрямок в економічних дослідженнях бере свій початок від австрійської школи. Доречно пригадати і модель ринкової рівноваги, в якій єдиним неціновим чинником, що впливає як на попит, так і на пропозицію, є очікування. Макроекономічна стратегія Дж. Кейнса має своїм підґрунтям основний психологічний закон, що визначає схильність до споживання та заощадження. На глибоке переконання монетаристів, психологічні очікування інфляції мають такі ж серйозні наслідки для подальшого перебігу подій в економіці, як саме явище інфляції. Цей постулат отримав ще більш вагомі докази у межах школи раціональних очікувань (Р.Лукас).

У 2002 р. премію імені А.Нобеля у галузі економічної науки отримав Д. Канеман , "за інтеграцію психологічних досліджень в економіку, в особливості у тому, що стосується індивідуальних суджень та прийняття рішень в умовах невизначеності".

Спроби побудувати модель економічної поведінки людини проходять червоною стрічкою крізь всю еволюцію економічної думки. Проводячи ретроспективний аналіз, слід

зупинитися на таких її сторінках.

Найбільш відомою є модель Homo oeconomicus, що була введена головою класичної школи політекономії А.Смітом. Класики виходили з того, що головним мотивом людської діяльності є збагачення, власні егоїстичні інтереси. Найчастіше цитується хрестоматійний вислів А.Сміта: "Дбаючи лише про свої власні інтереси, він (індивід) часто більш дієво служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо намагається зробити це". [2] Тож індивідуальність людини, її прагнення до власного успіху, максимального задоволення власних потреб розглядалися класиками науки як рушійні сили соціально-економічного прогресу. Разом з "невидимою рукою" економічна людина створює той дивовижний гармонійний механізм, що складає розкриту ними сутність ринкової економіки, державі ж при цьому відводиться скромна роль "нічного вартового".

Друга за часом виникнення та за значенням модель економічної поведінки була висунута філософом І.Бентамом. Центральним поняттям його теорії була корисність (utility), тому він справедливо вважається засновником вчення утилітаризму. Пояснюючи фактичну поведінку людей, І.Бентам запропонував модель "раціонального гедоніста". Гедонізм означає, що всі мотиви людської поведінки можна звести до досягнення задоволення й уникнення засмучення (максимум одного при мінімумі другого), раціональність - що людина здатна розрахувати й проаналізувати всі дії й шляхи, що ведуть до щастя й задоволення. "Природа поставила людину під керування двох верховних володарів - страждання та задоволення. Їм однім надано визначати, що ми можемо робити, та вказувати, що ми повинні зробити... Вони керують нами у всьому, що ми робимо, що ми говоримо, що ми думаємо". [3] Таким чином, особистий інтерес, на якому концентрували увагу класики, замінюється принципом гедонізму, при цьому об'єктом аналізу виступає вже людина не стільки як виробник, скільки як споживач. Пізніше саме ця модель була успадкована маржиналістами, й на її основі була створена теорія споживчого вибору, що є складовою частиною мікроекономіки.

Німецька історична школа виступила проти абстрактності та претензії на універсальність класичної теорії, тож і проти індивідуалізму й раціоналізму в моделюванні економічної поведінки людини. А.Сміта звинувачували у тому, що його модель Homo oeconomicus може бути вірною лише відносно до англійців та шотландців, а якби він знав німців та французів, не настільки жадібних до баришу, то він, напевно, судив би інакше.

На думку представників цієї школи, об'єктом аналізу може бути лише народ (не як сукупність індивідів, а як національно й історично визначене ціле). За словами Ф.Ліста, "наука не має права не визнавати природи національних відносин". [4] При цьому мотивація людей доволі складна та різноманітна, вона виступає не лише як прагнення до збагачення, задоволення, а й як певні групові інтереси, почуття спільності (як на рівні сім'ї, так і суспільства у цілому).

Національні інтереси можуть бути вище чисто економічних інтересів, тож слід брати до уваги національну самобутність - традиції, звичаї, національні інтереси, геополітичне