УДК 338.242

ШПАТЕНКО С.А., Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" м. Харків, Україна

ПОТЕНЦІАЛ СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОЇ СПІВПРАЦІ УКРАЇНИ З ТРАНЗИТИВНИМИ КРАЇНАМИ

У статті розглядається роль зовнішньоекономічних зв 'язків у забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку України. Проаналізовано потенціал співпраці з пострадянськими країнами Центральної Азії.

In the article the role of external economic connections is examined in providing of steady socioeconomic development of Ukraine. Potential of collaboration with the post-soviet countries of Central Asia is analysed.Посилення процесів глобалізації і загострення міжнародної конкуренції зумовлює необхідність максимально можливого використання всієї множини чинників, які б сприяли підвищенню економічної ваги країни і її політичного авторитету у світовій спільності, а також дозволяли б поліпшувати життєвий рівень населення. Торкаючись сучасних умов нашої країни, слід відзначити, що успішне вирішення вказаних завдань ускладнюється її транзитивним характером і вимагає всебічного аналізу причин і обставин тієї тривалої політичної і соціально- економічної кризи, яка супроводжує практично увесь період існування України як незалежної держави.

Тому виключної значущості набуває загальна проблема побудови стратегії подолання цієї ситуації, забезпечення ефективного розвитку країни і пошуку адекватних шляхів прискорення соціально-економічного і духовного відродження. Можливість успішного розв'язання цієї проблеми ускладнює архаїчна структура національної економіки, істотне зношення основних фондів і вкрай низька конкурентоспроможність нашої продукції на світових ринках. Ці обставини були зумовлені надмірною мілітаризацією радянської економіки, яку ми дістали у спадщину, вкрай нераціональною структурою виробничої кооперації та істотним технологічним відставанням від провідних економічно розвинених країн світу. В результаті наша продукція за своєю ресурсо- та енергоємністю, якісними характеристиками і дизайном серйозно поступається іноземним її аналогам.

За цих умов цілком природним уявляється зв'язок вказаної проблеми з актуальними науковими і практичними завданнями. Дійсно, теоретичні питання самого соціального феномену транзитивності, узагальнення досвіду практики здійснення суспільно-політичних реформ і соціально-економічних перетворень в інших пострадянських країнах, аналіз причин успіхів і невдач матимуть істотне значення для завершення трансформаційних процесів в Україні та її переходу до стратегії сталого розвитку. Практичне ж значення цієї проблеми полягає у можливості використання результатів досліджень для обгрунтованого вибору ефективних шляхів і засобів вирішення складних соціально-еко-номічних завдань, що постають перед країною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, які започаткували розв'язання зазначеної проблеми, переконливо свідчить про її актуальність, її теоретичне та практичне значення. Для прикладу можна послатись хоча б на роботи В. Геєця, О. Данилова, В. Журавського, В. Князєва, І. Кононенка, В. Кременя, Б. Кухти, В. Литвина, В. Полохала, О. Пономарьова, В. Семиноженка, В. Скуратівського, Д. Табачника та інших, які досліджують загальні питання соціального феномену транзитивності, розробляють науково обгрунтовані прогнози розвитку країни і суспільства на певну перспективу.

Особливо важливе значення для успішного розв'язання проблеми забезпечення ефективного розвитку України мають формування і реалізація такої стратегії, яка б передбачала максимально повне урахування соціально-економічної складової цього розвитку. Про це, зокрема, свідчать результати знайомства з роботами І. Бураківського, Б. Гаврилішина, Л. Губерського, Б. Губського, М. Гуревичова, М. Михальченка [1], Ю. Полунєєва, О. Ротача, Ф.Рудича [2], С. Фареніка [3], А. Філіпенка та інших. В них розглядаються питання шляхів і способів загального підвищення ефективності національної економіки, забезппечення її інноваційного розвитку та істотного підвищення завдяки йому рівня її конкурентоспроможності.

В той же час, ще невирішеною раніше частиною проблеми через вкрай недостатню, на глибоке переконання автора, увагу дослідників до неї виступає зовнішньоекономічний аспект проблеми, який може відігравати істотну роль у прискоренні соціально-економічних реформ. Тут ми вбачаємо системне значення цього чинника. По-перше, активізація участі України в міжнародному поділі праці сприяє раціоналізації структури економіки, перш за все розвитку експортно орієнтованих її галузей, створенню нових робочих місць і підвищенню життєвого рівня населення. По-друге, саме активні зовнішньо-економічні зв'язки дають можливість накопичити необхідні ресурси для оновлення техніко-технологічної бази економіки. По-третє, необхідність забезпечення належної конкуренте - спроможності нашої продукції на світових ринках вимагає постійного підвищення її якості, а відтак і впровадження нових перспективних технологій, переходу на інноваційний шлях розвитку всієї економічної системи держави. По- четверте, економічна співпраця пов' язана з оволодінням кращими світовими досягненнями у сфері ефективного менеджменту, що також має сприяти прискоренню і поглибленню

трансформаційних процесів.

У зв'язку з цим мета цієї статті полягає в аналізі потенціалу соціально-економічного співробітництва нашої країни з різними країнами світу та його впливу на можливості успішного розв' язання поставлених завдань стратегії розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки і громадянського суспільства, економічного і духовного відродження країни.

Уявляється доцільним здійснювати такий аналіз у трьох напрямках. Перший з них полягає у визначенні раціональної товарної структури нашого експорту, другий - в обґрунтуванні раціональної географічної його структури і третій - у використанні експортних можливостей для поступової системної модернізації національної економіки та її успішного виходу на траєкторію сталого соціально-економічного розвитку. Такий підхід дає нам можливість не тільки проаналізувати існуючу ситуацію у зовнішньоекономічній практиці України, а й сформулювати конкретні пропозиції стосовно її удосконалення. Вважаємо необхідним додати також, що і сам аналіз, і вироблені на підставі його результатів висновки ґрунтуються на тривалому власному досвіді автора в організації і практичному здійсненні активної співпраці українських підприємств, фірм та організацій у зовнішньоекономічній діяльності.

Стосовно товарної структури нашого експорту і в науковій літературі, і в