ефективного використання фахівцями набутих знань умовах нових суспільно-політичних і соціально-економічних реалій. Це в першу чергу стосується фахівців з управління та економіки. Оскільки в переважній більшості транзитивних країн в перші роки перетворень влада опинилась в руках колишньої партійно-комсомольської номенклатури, то й процеси трансформації здійснювались традиційними методами і перш за все в інтересах самих владних кіл. Винятком стали країни Балтії, в яких до влади прийшли представники національно-демократичних сил, що дало можливість успішно вирішити завдання транзитивного періоду. Вони відносно швидко завершили необхідну трансформацію політичної та економічної структури, досягли встановлених критеріїв членства в ЄС та успішно інтегрувались у європейську спільноту і НАТО.
Україна ж, на жаль, не тільки не змогла належним чином використати свій значний ресурсний, виробничий, науково-технічний та інтелектуальний потенціал, а й істотно відстала у темпах ринкових перетворень не тільки від центральноєвропейських транзитивних країн, а й від деяких аутсайдерів, у яких були помітно гірші стартові умові. Тому криза в нашій країні викликана перш за все кризою управління. Про це свідчать і неефективна, безсистемна законотворча діяльність парламенту, і неузгодженість дій між гілками влади, і навіть відсутність чіткої стратегії зовнішньоекономічної діяльності.
Тому плідне використання наявного потенціалу у сфері зовнішньоекономічних зв'язків і, зокрема, нашого співробітництва з транзитивними країнами регіону Центральної Азії необхідно своєчасно потурбуватись і про належну підготовку кадрового забезпечення цього співробітництва. Мається на увазі необхідність підготовки фахівців, які б добре володіли ситуацією в регіоні, знали культурно - історичні традиції, політичні, релігійні та ментальні особливості кожного народу, кожної країни регіону. Вважаємо, що цілком справедливо герой широко відомого фільму підкреслював, що "Восток - дело тонкое".
Вважаємо за необхідне окремо підкреслити, що взагалі організація соціально-економічної співпраці не є простою справою. Її здійснення вимагає урахування багатьох чинників культурно-історичного, ментального та іншого характеру. Наприклад, у нашій спільній з О.С. Пономарьовим роботі [8] було детально проаналізовано той істотний вплив соціокультурних чинників, який вони здійснюють на організацію успішного співробітництва між Україною і Таджикистаном Адже ця країна має істотні відмінності: вона пережила криваву громадянську війну, лишається й сьогодні однією й найбідніших країн регіону, хоча володіє значними природними ресурсами, зокрема у сфері гідроенергетики. Теоретичні основи та методологічні принципи організації і практичного здійснення плідного взаємовигідного співробітництва між нашими країнами сформульовані нами у роботі. Там же показано, що вже сьогодні інноваційний фонд Республіки Таджикистан складає поняд 100 млн. доларів США в призначений він для енергетичного будівництва та допомого виробникам бавовника [9].
Економіка України має сприятливі можливості для успішної торгівлі з Таджикистаном та з іншими країнами Центральної Азії. Роль зовнішньої торгівлі для економічного розвитку будь-якої країни взагалі дуже важко переоцінити. Як вважає нобелівський лауреат з економіки Джефрі Сакс, "економічний успіх будь-якої країни світу ґрунтується на зовнішній торгівлі. Ще жодній країні не вдалося створити здорову економіку, ізолювавшись від світової економічної системи" [10, с. 244]. Однак ефективне використання можливостей і переваг зовнішньої торгівлі вимагає цілеспрямованої роботи і постійного моніторингу ситуації. Відомо, наприклад, що у нас були непогані перспективи у сфері співпраці з Туркменістаном, однак через недалекоглядну політику і особливо неефективну її реалізацію, а також через часту зміну уряду ми значною мірою втратили ці перспективи. Цей негативний досвід слід враховувати при організації співпраці з іншими країнами регіону.
Потенціал соціально-економічного співробітництва України з цими країнами включає не тільки наявні природні й виробничі ресурси, а й тривалий досвід співіснування в межах єдиного народногосподарського комплексу колишнього Радянського Союзу, а також взаємодоповнюючий характер наших національних економік і тенденцій їхнього розвитку. Це насамперед стосується можливостей і потреб співпраці з Казахстаном, який сьогодні реально претендує на роль регіонального лідера, а також співпраці з Узбекистаном, Киргизстаном і Таджикистаном. Сьогодні нові можливості виникають і стосовно перспектив відновлення успішного співробітництва з постніязовським Туркменістаном.
Крім плідної співпраці у сфері економіки, Україна може запропонувати країнам Центральної Азії допомогу в підготовці висококваліфікованих кадрів для експлуатації технічних систем, які являють собою важливу складову нашого експорту. А це можуть бути парові й гідравлічні турбіни, потужні електричні генератори, трансформаторне та інше енертегичне обладнання, трактори і сільськогосподарська техніка. Існують й інші перспективні сфери співпраці - проектна, геолого-розвідувальна, експлуатаційна, будівництво і монтаж устаткування, технічний супровід тощо.
Головне, це співробітництво відкриває можливість стабільної роботи для наших виробничих підприємств, використовуючи їхні можливості та здійснюючи поступову технічну і технологічну модернізацію, освоюючи нові сучасні наукрємні види продукції. Тим самим буде реалізовано інноваційний шлях розвитку України, підвищиться загальна конкурентоспроможність національної економіки.
Виконане дослідження дає підстави дійти таких висновків. По-перше, соціально- економічна співпраця України з країнами регіону Центральної Азії є взаємовигідною внаслідок взаємодоповнюючого характеру наших економік та реального стану з потребами і фінансовими можливостями потенційних партнерів. Крім того, слугуючи економічному розвитку наших країн, вона сприятиме успішному завершенню трансформаційних процесів як у нас, так і у них. По-друге, така співпраця даватиме можливість працювати нашим підприємствам і поступово накопичувати кошти, необхідні для технологічної модернізації виробництва і забезпечення конкурентоспроможності продукціїЛІТЕРАТУРА
Михальченко М.І. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи. - Дрогобич: ВФ „Відродження", 2004. - 488 с.
Рудич Ф. Магістральні вектори зовнішньої політики України //Віче. - № 9. - 2001. - С. 24-44.
Фаренік С.А. Аналіз