УДК 338:159.9

Василевич В.В., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

Вплив людського фактора на розвиток країн з перехідною економікою

Розглянуто питання впливу людського фактора на розвиток країн з перехідною економікою. Запропоновано основні якості та риси майбутнього економіста, що прагне до успішної професійної кар'єри.

Question of people factor influence at transition countries development is considered. The main faculties and features of future economist, which is going to achieve successful carrier are proposed.Сучасний рівень розвитку суспільства вимагає переосмислення ролі економістів-професіоналів у країнах з перехідною економікою, зокрема в Україні, яка прагне до інтеграції у європейський та світовий простір. Основними тенденціями розвитку сучасного світу є кардинальні соціально- економічні зміни, прискорений розвиток продуктивних сил суспільства, зростаюча глобалізація держав світового співтовариства. Ці тенденції зумовлюють перехід від суспільних продуктивних сил як результату екстенсивного розвитку країн з перехідною економікою до загальних. Духовно розкріпа- чена, вільна творча індивідуальність як форма виробничих відносин набуває адекватного характеру загальних продуктивних сил. Починає формуватись якісно нова система цінностей і мотивацій, в центрі якої має бути людський фактор.

Людський фактор - "найбільш широке й загальновживане визначення всієї сукупності якостей працівника як соціальної категорії (кваліфікація, мотиви поведінки, інтереси, свідомість, культура та ін.). Вживається в зіставленні з технічними, економічними факторами виробництва в зв'язку з зазначенням необхідності урахування його специфіки, шляхів використання тощо" [7, с. 503].

У науковій літературі частіше використовуються такі аналоги визначення людського фактора, як "індивід в організації", "персонал", "робоча сила", "працівник" та ін.

Уявлення про людський фактор мато тривалу й суперечливу еволюцію. У світовій управлінській та соціальній літературі відношення до нього було тісно пов'язане з домінуючим у різних концепціях образом людини. Вперше він розглядався в працях теоретиків управління, політекономії, організації праці як "людина економічна", відношення з якою виробництво встановлює виключно через заробітну плату. Але багаточисельні факти, розбіжності поведінки працівника з логікою саме економічних інтересів, а також дослідження мотивації робітника виявили розмаїтість потреб його як особистості.

У сучасній літературі формуються диференційовані уявлення про людський фактор, можливості й поведінка якого значно варіюють у залежності від віку, освіти, типу населення та ін.

Для подальшого аналізу вважається доцільним зазначити, що реформування адміністративної системи в країнах з перехідною економікою є однією з найважливіших проблем, оскільки виникає протиріччя між відповідністю вимог, які ставлять економічні закони у період трансформації до нових ринкових відносин, та наявністю певних атрибутів щодо людського фактора. Прикладом цього може стати стаття Л. Бровченка "Изменения правил с поправкой на "человеческий фактор". Автор акцентує увагу на факті руйнації сумісного підприємства з ідеаіьною схемою функціонування. Дана схема не спрацювала, оскільки вона була розрахована на однодумців. Отже, соціальний і духовний атрибути людського фактора не були враховані.

Питання впливу людського фактора на розвиток країн з перехідною економікою в наш час є актуальним, але недостатньо вивченим. Г.П. Гоголь, Т. Кир'ян, М. Шаповал, О.В. Погорєлова, Ю.М. Бажал у своїх працях розглядають проблему процесу трансформації держав з нерозвиненою економікою. Але в даних працях беруться окремі аспекти людського фактора [10, с. 5].

B.C. Лозниця розкриває роль людського (психологічного) фактора в процесі управлінської діяльності [8].

Ми поставили завдання визначити умови, за яких людський фактор у процесі економічної діяльності позитивно впливатиме на розвиток країн в умовах переходу їх до ринкової системи господарювання.

Вважається за доцільне дати характеристику атрибутів людського фактора - економічного, соціального, духовного. На нашу думку, атрибут духовності невід'ємно пов'язаний з поняттям "духовне виробництво". "Духовне виробництво - процес створення (вироблення) ідей, теорій, моралі, свідомості, знань, культури, спрямоване на формування нових духовних, інтелектуальних і фізичних якостей людини. Духовне виробництво є діалектичною єдністю духовних продуктивних сил (наука моральний, ідеологічний, управлінський фактори виробництва політична наукова, технічна інформація) і специфічної системи зв'язків, взаємин між людьми у процесі виробництва своєрідної продукції (наукових винаходів, творів мистецтва духовних цінностей, ідей, теорій, уявлень)" [9, с. 79].

Поняття людського фактора не існує окремо від сфери соціальної. "Соціальна сфера, одна з найважливіших сфер життя суспільства, охоплює інтереси всіх верств населення, відносини суспіпьства й особи, умови праці і побуту, здоров'я, відпочинку. Соціальна сфера вимагає значної уваги з боку держави, суспільства особливо у плані наукового прогнозування й управління її розвитком. Важливу роль у цьому процесі відіграє система соціальних нормативів, які характеризують ступінь підготовки й освіти різних соціаіьних груп, рівень реальних доходів, умови праці й побуту" [9, с. 304].

Економічна теорія досліджує окремі аспекти поведінки людини, які дістали назву "Ното economicus" - людина економічна.

"Людина економічна - сукупність економічних потреб, цілей індивіду. Структуру таких потреб, інтересів і цілей людини необхідно розглядати відповідно до структури суспільного засобу виробництва" [9, с. 186]. "Двома основними сторонами людини економічної є її належність до системи продуктивних сил (людина - основна продуктивна сила як людина-працівник ) та до відносин власності (людина-власник)" [6, с. 58].

Духовний, соціальний і економічний атрибути людського фактора є визначальним аспектом інтелектуалізації праці, але розвиток і формування цих атрибутів не можливий без наявності достатнього освітнього рівня країн з перехідною економікою. Тому вважаємо, що особливу увагу слід звернути на професійну майстерність викладачів, від яких залежить успішність праці майбутнього спеціаліста як людини економічної,