потоки між діями (операціями) за внутрішньою і міжфір- мовою координацією. Ця функція, як і у випадку з логістикою матеріальних потоків, має стратегічно важливе значення і служить для забезпечення виробництва продукції та послуг необхідними ресурсами в потрібний час і в потрібному місці по всьому логістичному ланцюжку.
Формування економічної стратегії доцільно здійснювати наступними етапами:
Аналіз зовнішнього середовища фірми і вибір виду стратегічного управління, найбільш придатного для прогнозування рівня рентабельності.
Аналіз досягнутого рівня конкурентного статусу фірми та виявлення локальних стратегічних цілей, що забезпечить конкурентну перевагу фірми.
Вибір економічно ефективних засобів досягнення стратегічних цілей за рахунок посилення стратегічного потенціалу фірми.
розробка і механізм реалізації стратегічної програми технічного і стратегічного розвитку фірми, коригування її з врахуванням зворотного зв'язку.
Висновки
Теоретичні дослідження показали, що існує достатня методична база для розробки, функціонування і розвитку стратегії підприємства. Але всі ні методичні питання повинні бути обгрунтованими та викладеними у відповідних нормативно- методичних документах кожного підприємства і бути методологічними засадами стратегічного управління діяльністю.
Узагальнюючи теоретичні та практичні дослідження розвитку сокового ринку в Україні, доходимо висновку, що дана сфера діяльності АПК знаходиться у стані формування і має свої особливості, проблеми та закономірності, які на сьогодні потре- бутоть більшої уваги та застосування наукового підходу до розробки економічної стратегії розвитку. Для створення сучасного виробництва світового класу необхідне застосування принципів та методів стратегічного управління, що дозволить враховувати конкурентні переваги і чітко реагувати на зміни оточуючого середовища, забезпечуючи стійке і довгострокове положення на ринку.
Формування стратегії українських підприємств сокової підгалузі АПК на основі розглянутих методологічних підходів дозволяє: досягт и високої якості продукції, створити власну сировинну базу, підвищити конкурентну спроможність підприємства на ринку, своєчасно забезпечити виробництво необхідними інформаційними ресурсами.
JliTeparypa
Ансофф И. Стратегическое управление. - М.: Экономика, 1989.— 314 с.
Виханский О.С, Стратегическое управление: Учебник.-2-е изд. - М.: Гардарика, 1998. - 296 с.
Захарченко В. Стратегия предприятия в переходной экономике // Ьизнес-инфор.ч. - 1998. - № 15. -С. 33-35.
Пушкарь А.. Тридед А. Разработка и реализация стратегии предприятия и Кизнес-информ. - 1998.
21-22. - С. 121-125.
Томпсон А. Стратегический менеджмент. - К.: Радуга, 1996.-415 с.
Туленков Н. Ключевая позиция стратегического менеджмента в организации // Проблемы теории и практики управления. - 1997. - № 4. - С. 104.
Шенделл Д., Хаттен К. Политика бизнеса или стратегический менеджмент. - М.: Дело, 1998. - 377 с.
Thompson А.А. Jr., Strickland III, A.J. Siralegic Management: Concepls and Cases. - З^ей. - Piano, Tex.: Business Publications, 1984. - P. 98.
Голобоков С. Переориентация предприятия на рынок как стратегическая задача// Бичнсс- информ. -1999.-№5-6.-С. 95-96.
Долишний М., Козорис М. К вопросу об эффектн- вности современного хозяйствования // Экономика Украины. - 1993. 9. - С. 27-30.