УДК 338(477)Федулова Л.І., Яненкова І.Г.

Організаційним ресурс державно- приватного партнерства в умовах подолання наслідків кризи

Розкрито сутність концептуальних засад державно-приватного партнерства. Запропоновано шляхи та підходи до застосування організаційного ресурсу, моделі державно-приватного партнерства в українській економіці.

Ключові слова: державно-приватне партнерство, організаційний ресурс, модель, інновації, проекти.

Раскрыта сущность концептуальных основ государственно-частного партнерства. Предложены пути и подходы к применению организационного ресурса и модели государственно-частного партнерства в украинской экономике.

Ключевые слова: государственно-частное партнерство, организационный ресурс, модель, инновации, проекты.

The conceptual basis of public-private partnership is presented. The ways and approaches to apply organizational resource and public-private partnership model in Ukrainian economy are proposed.

Key words: public-private partnership, organizational resource, model, innovation, projects.Постановка проблеми. Сьогодні вже очевидним є той факт, що ознаки глобальної фінансово- економічної кризи в умовах України носять більш глибинний характер, оскільки за період існування незалежної держави інноваційний фактор так і не став основою забезпечення економічного зростання. Низька ефективність використання результатів досліджень і розробок в економічному обороті і, відповідно, низька окупність вкладених у дослідження інвестицій є однією з основних проблем національної інноваційної системи.

За таких обставин суспільство як системоутворюючий елемент повинно вирішувати задачу створення умов для ефективного спільного функціонування та розвитку держави і бізнесу, що передбачає визначений контроль з боку суспільства і формування цільових орієнтирів розвитку бізнесу і влади. Для виходу з кризового стану потрібно знайти нові ідеологічні, політичні й управлінські рішення, пам'ятаючи, що при цьому опонентами будуть виступати бізнес, що захищатиме свої інтереси, і держава в традиційній формі свого існування.

Актуальність даної проблеми буде зростати тоді, коли промисловість провідних країн почне виходити з рецесії, і на арені світових економічних подій з'являться нові лідери, що застосували нові технології, які не лише дозволили подолати кризові потрясіння, але й стали рушійною силою в забезпеченні конкурентоспроможності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед провідних науковців, що розглядають питання державно-приватного партнерства, доцільно відзначити праці О. Іванова, В. Мау, С. Рожкової, Р. Гринберга. У матеріалах чисельної кількості публікацій, присвячених аналізу глобальної кризи, наводяться рецепти подолання її наслідків, проте недостатньо таких, що носять стратегічний характер і пропонують результативні методи та інструменти державного управління.

Відтак, ціль статті постає у розкритті сутності та принципів дії партнерства держави та бізнесу як основного механізму реалізації інвестиційно - інноваційних проектів в умовах реалізації антикризової стратегії.

Виклад основного матеріалу. З точки зору теорії управління, у рамках ідеї корпоративного партнерства сама держава повинна створювати інфраструктуру, навколо якої бізнес зможе розвивати сучасне виробництво. Але для реалізації цієї ідеї потрібна велика довіра між державою і великим бізнесом. Водночас готовність самого приватного бізнесу брати участь у реалізації такого роду проектів і масштаби його участі залежать у більшій мірі від політичних перспектив розвитку країни, ніж від стратегічних документів, навіть добре опрацьованих, у яких поставлені конкретні цілі й визначені задачі [1]. З точки зору теорії систем, враховуючи властивості будь-якої цілеспрямованої системи, орієнтованої на власне виживання в будь-яких, навіть найбільш несприятливих умовах, у випадку розвитку тенденції жорстокості протистояння великого бізнесу і держави, саме розуміння сторонами катастрофічності наслідків може дати поштовх процесу формування нового світогляду і нових механізмів взаємодії [2].

Нині фінансові зобов'язання держави в розвитку соціально-економічних сфер зростають, оскільки ці сфери є капіталомісткими і низькоприбутковими, а державний бюджет не здатний самостійно забезпечувати підтримку цих галузей. У цій ситуації важливо залучати бізнес, застосовуючи різні способи повернення коштів, головні з яких - частково з держбюджету, частково за рахунок оплати споживачами послуг. Така взаємодія приватного і державного капіталів отримала назву «державно-приватне партнерство» (public-private partnership). У контексті економічних відносин різні форми державно- приватних партнерств (ДПП) відбивають різний ступінь власності й управління об'єктом державно-приватної угоди - від закріплення усіх правомочностей власності одних учасників іншим на певний строк і на визначених умовах. Отже, партнерство, на відміну від традиційних відносин, створює свої базові моделі фінансування, відносин власності і методів управління. Основною ж характерною рисою державно-приватно партнерства є довгострокове співробітництво між суспільним і приватним секторами, коли приватний сектор здійснює проектне фінансування створення і модернізації інфраструктурних об'єктів, що традиційно керувалися і знаходилися у власності держави [3].

У теоретичному плані заслуговує уваги зміст терміна «приватно-державне партнерство», що вживається комітетом OECD з наукової і технологічної політики [4]: «будь-які офіційні відносини або домовленості на фіксований/ нескінченний період часу між державними і приватними учасниками, у якому обидві сторони взаємодіють у процесі ухвалення рішення і співінвестують обмежені ресурси, такі як гроші, персонал, устаткування й інформацію для досягнення конкретних цілей у визначеній сфері науки, технології й інновації».

Необхідність у ДПП виникає насемперед у тих сферах, за які держава традиційно несе відповідальність, а саме: об'єкти загального користування; «публічні служби» (public services) - ремонт, реконструкція та утримання об'єктів загального користування; прибирання територій; житлово-комунальне господарство; освіта; охорона здоров'я та ін. Наприклад, у країнах «Великої сімки» лідируючими галузями за кількістю успішно реалізованих ДПП-проектів на першу половину 2006 р. були: охорона здоров'я (92 проекти), освіта (81 проект), будівництво доріг (24 проекти). Питома вага ДПП-проектів в інших розвинених країнах (рис. 1) свідчить про найбільшу їх частку в Австралії та Португалії.