УДК 339.5.01Васильєв А.А.

ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ В КОНТЕКСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Стаття присвячена дослідженню особливостей державного регулювання зовнішньої торгівлі як механізму реалізації економічної політики в контексті економічної безпеки.

Ключові слова: державне регулювання зовнішньої торгівлі, економічна безпека.

Статья посвящена исследованию особенностей государственной регуляции внешней торговли как механизма реализации экономической политики в контексте экономической безопасности.

Ключевые слова: государственное регулирование внешней торговли, экономическая безопасность.

The article concerns the specifics of state regulation of foreign trade as a mechanism for implementation of economic policy in the context of economic security.

Key words: state control of foreign trade, economic securityПостановка проблеми. Державна економічна політика характеризується визначеною стратегією, пріоритетами та механізмом реалізації. Механізм реалізації задіюється через державне регулювання.

Аналіз останніх досліджень і публікакцій. Серед українських вчених внесок у розробку різних аспектів проблем державного регулювання зовнішньої торгівлі зробили: В.Г. Андрійчук, І.Ф. Бінько, І.В. Бураковський, О.Г. Білорус, А.І. Мокій, В.П. Тітаренко. Питання зовнішньої торгівлі та економічної безпеки можна зустріти в роботах таких зарубіжних вчених, як: А.Н. Барковский, Р.С. Грінберг, І. А. Квашніна, П. Кругман, Б. Олін, Р.Г. Томберг, Е. Хекшер та інших.

Державне регулювання економіки - це система інститутів та заходів у рамках держави, що слугує стійкому функціонуванню та розвитку економічної системи країни відповідно до соціально-економічних цілей, що схвалені суспільством [4, с. 781]. Однією з таких цілей є національна безпека.

У законодавстві України закріплене поняття державного регулювання ринку цінних паперів [5]. За аналогією, державне регулювання - це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за зовнішньою торгівлею та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Зовнішня торгівля є звичайним об'єктом регулювання. Відтак процеси регулювання мають підпорядковуватись загальній схемі регулювання, що наведена на рис. 1.

Відповідно до рис. 1., для адекватного регулювання будь-якого економічного процесу в контексті економічної безпеки кожній державі необхідно поступово здійснювати ряд етапів, а саме:

1. Отримувати надійну інформацію про стан економічної безпеки. Моніторинг стану економічної безпеки проводиться уповноваженими державними органами та науковими установами. Економічна безпека країни характеризується різноманітними системами показників, для яких визначені порогові значення. З точки зору державного регулювання зовнішньої торгівлі в контексті економічної безпеки, визначальними є такі показники: коефіцієнт відкритості національної економіки (відношення обсягу зовнішньої торгівлі, тобто експорту та імпорту до ВВП); коефіцієнт покриття імпорту експортом; відношення обсягу експорту до ВВП; відношення обсягу імпорту до ВВП; сальдо зовнішньоторговельної діяльності; товарна структура експорту та імпорту; товарна структура критичного імпорту; співвідношення між обсягами залученого капіталу та експортом вітчизняного капіталу; співвідношення цін на зовнішньому і внутрішньому ринках; енергомісткість та матеріаломісткість експорту; співвідношення між обсягами національного виробництва та експорту до певних країн; вплив виробництва експортної продукції на екологію; питома вага експорту наукомісткої продукції в загальному обсязі експорту; питома вага імпорту наукомісткої продукції в загальному обсязі імпорту; частка експорту на душу населення; частка іноземних інвестицій у ВВП; співвідношення тарифного і нетарифного регулювання.

В Україні методика визначення рівня економічної безпеки затверджена наказом Міністерства економіки в 2007 році. Методика базується на комплексному аналізі індикаторів економічної безпеки з виявленням потенційно можливих загроз економічній безпеці в Україні [6]. Розрахунки індикативних значень здійснюються щоквартально.

Отримувати інформацію про стан зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище накладає обмеження на ефективність державних рішень. Відповідні економічні, інституційні, ресурсно- технологічні та фінансові передумови були проаналізовані в контексті впливу на економічну безпеку [1]. Слід враховувати, що в інформаційному плані, можливо управляти будь-якою ситуацією, якщо [2, с. 45]: а) існує можливість виміряти результати виконання і порівняти їх із заданими; б) необхідна корекція може бути здійснена; в) як зміни, так і регулювання виконуються настільки швидко, що корегуючий вплив відбувається раніше, ніж ситуація знову зміниться і не буде відповідати цьому впливу.

Обробляти інформацію. Цей етап передбачає формування або вибір цілей та завдань, які потрібно виконати для збереження економічної безпеки.

Приймати рішення, що передбачає вибір інструментів впливу в кожній конкретній ситуації та аналізу наслідків застосування певних інструментів. Вимоги та фактори ефективності управлінських рішень проаналізовано в наукових працях, зокрема з менеджменту [3].

Останні етапи передбачають реалізацію управлінських рішень та аналіз зміни початкового стану в контексті економічної безпеки країни. Ці етапи вимагають наявності інститутів та процедур, що має бути відображене в відповідних нормативних актах.

Ціль даного теоретичного дослідження полягає у визначенні особливостей державного регулювання зовнішньої торгівлі в контексті економічної безпеки.

Виклад основного матеріалу. Разом з тим, що зовнішня торгівля є звичайним об'єктом державного регулювання, їй властиві певні особливості, що пов'язані з 1) природою торгівлі як системи економічних відносин; 2) специфікою зовнішньої торгівлі як сфери міжнародних відносин порівняно з іншими об'єктами державного регулювання. Відповідні особливості систематизовані на рис. 2.Множинність об'єктів і суб'єктів обумовлена тим, що разом з національними підприємцями і фірмами до міжнародної торгівлі залучені іноземні, міжнародні компанії і організації, державні структури різних країн. Відтак, регулювання торгівлі має враховувати посилені умови конкуренції товарів і фірм, а також потужність впливу світового ринку на окремі національні ринки товарів і ресурсів.

Міжнародний характер зв'язків і територіальна віддаленість суб'єктів, що вимагає враховувати в процесі регулювання те, що виробництво і споживання окремих країн у тій чи іншій мірі пов'язані між собою. Відтак посилюється роль