УДК 339.137:332.1

АНТОНЮК Г.Я., Львівська комерційна академія, м. Львів, Україна

Антонюк Г,Я. - аспірант Львівської комерційної академії

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНУ

У статті розглянуто теоретичні підходи до дослідження конкурентоспроможності регіонів в умовах формування кластерів. Висвітлено переваги кластерної моделі в контексті посилення конкурентоспроможності регіону. Наведено підходи до оцінки конкурентоспроможності регіонів.

Examine theoretical approaches to investigation of competitiveness of region in condition offorming clusters. Descript advantages of cluster model in context of strengthening the competitiveness of region. Offer approaches to estimation of competitiveness of region.Регіональний аспект конкурентоспроможності, який розвивається на основі інтеграційних процесів у регіонах, виник зовсім недавно. На думку багатьох економістів [1, с. 328] саме регіон має більше можливостей створити конкурентоспроможний кластер, оскільки під регіоном розуміють не лише територіальну спільність, а й подібність і взаємозалежність соціально-економічного розвитку. При цьому допускається що регіон може знаходитися не лише в середині окремої країни, а може об'єднувати окремі території декількох країн і навіть цілі країни. Такі процеси будуть призводити до уніфікації загальних принципів економічного регулювання, що в свою чергу зумовить подальше зменшення значення конкурентоспроможності країни, поступово зміщуючи її вплив конкурентоспроможністю на рівні регіону.

Теоретичною базою сучасної концепції економічного розвитку регіонів є ідеї А. Аміна, М. Вебера, А. Маршала, Ж. Мингалевої, М. Портера, С. Ткачевої, Й. Шумпетера, а також праці вітчизняних вчених Є. Безвушко, М. Лендьел, В. Кожевнікової, Ю. Полунєєва, С. Соколенка і Н. Чумаченка. Науковцями запропоновані різноманітні підходи до розвитку економіки регіону від територіального кооперування до

агломераційної економіки.

Метою статті є аналіз теоретичних підходів до дослідження конкурентоспроможності регіонів. Обґрунтування ключових переваг кластерної моделі регіонального розвитку та формулювання підходів до оцінки конкурентоспроможності регіону.

На сьогоднішній день визначено два основні напрями забезпечення конкурентоспроможності регіону [2, с. 58-59]:

підхід "польової дороги", який дозволяє підтримувати конкурентоспроможність шляхом зниження виробничих витрат, що сприятиме зростанню прибутку і дозволить виробникам продукції успішно конкурувати з суперниками з інших регіонів;

підхід "стовпової дороги", передбачає ефективне використання природних ресурсів, інвестування у виробництво і технологічні інновації, а також підвищення кваліфікації працівників.

Підхід "польової дороги" дозволяє отримати вигоди лише у короткостроковому періоді і не дає перспектив регіонального розвитку у майбутньому. Тоді як підхід „стовпової дороги" дозволяє мобілізувати місцеві ресурси і підвищити їхню якість, використати сильні сторони і переваги регіону для створення досить стійкої

економіки.

На думку Кожевникової В. Д. під конкурентоспроможністю регіону необхідно розуміти його здатність виробляти і реалізовувати на ринку конкурентний набір продукції (товарів і послуг), який повинен бути кращим у порівнянні з відповідною продукцією інших регіонів [2, с.59]. Чинники, що впливають на конкурентоспроможність регіону можна розділити на дві групи. До першої групи належать чинники що випадають зі сфери контролю органів місцевого і регіонального управління: національна політична стабільність, загальнодержавна система оподаткування, тарифи, розвиток трудових ресурсів, стимулювання промисловості тощо. До другої групи належать чинники, які знаходяться у компетенції органів місцевого і регіонального управління: партнерство приватного і державного секторів, створення ділових асоціацій (в яких беруть участь муніципалітети), розбудова ефективної місцевої інфраструктури, промислових зон, мереж.

На сьогоднішній день економічною думкою створено ряд методологічних підходів для оцінки регіональної конкурентоспроможності, які дозволяють оперативно одержувати обґрунтовані результати [2, с. 62-63]. Серед них варто виділити регіонально-економічний аналіз, який базується на кількісному аналізі економіки регіону. У цьому аналізі береться до уваги як часовий аспект, тобто розглядаються процеси на різних етапах, так і нормативний, тобто розглядається набір галузей регіону на основі їх оптимального розміщення. Ключовими змінним у цьому аналізі виступають структура економіки і вартість виробництва в різних місцях з урахуванням вартості праці і транспортування. Регіонально-еконо-мічний аналіз є основним для оцінки конкурентоспроможності економіки, де провідними чинниками виступають гнучкість і інновації. Таким чином, цей метод дозволяє виявити оптимальний набір видів діяльності в регіоні для створення кластерів.

Ще один метод, який заслуговує на увагу при оцінці конкурентоспроможності регіону, це метод порівняння. Цей підхід ґрунтується на виявлення „зразкових" регіонів, де вже функціонують кластери і передбачає проходження наступних етапів:

формування цілей, завдань і індексів;

розроблення показників вимірювання прогресу;

встановлення відповідних орієнтирів для досягнення показників;

визначення чинників, які обумовлюють виконання програм;

розроблення установчих нормативів для вирішень і розподілу.

Виявити "зразковий" регіон, який буде моделлю для наслідування, складно, оскільки для цього важливо визначити перспективу його розвитку в майбутньому. Недоліком цього методу є те, що він наводить мало деталізації шляхів досягнення бажаних результатів і не дозволяє побачити причинні зв'язки. У той же час, перевагою цього методу є його оперативність, що в умовах динамічної мінливості ринкових умов дозволяє встановити моніторинг за розвитком лідера. Цей підхід також дозволяє краще розподіляти ресурси та вести моніторинг ефективності кластерних ініціатив.

Окрім двох запропонованих методів при оцінці конкурентоспроможності можна використовувати SWOT - аналіз. Цей метод передбачає оцінку сильних і слабких сторін існуючої регіональної системи, аналіз зовнішніх можливостей і небезпеки на регіональному, національному і глобальному рівнях, а також моніторинг змін у вказаних умовах. Основним недоліком цього методу є те, що якість його результатів залежить від компетентності дослідників, які здійснюють аналіз.

Свою оцінку конкурентоспроможності регіонів запропонувала Кожевнікова В.Д., даний підхід передбачає проходження десяти етапів, які зображені на Рисунку 1.

На сьогоднішній день все частіше починають розглядають питання