Найфундаментальнішим з поміж досліджень поняття конкуренто- спроможності вважається наукова праця професора Гарвардської школи бізнесу Майкла Портера, який запропонував свій власний підхід, відображений у теорії конкурентних переваг, що згодом став вже майже загальноприйнятим. Для розуміння сутності та того, як утворюються конкурентні переваги країни, М. Портер за основну одиницю аналізу бере окрему галузь економіки.

На думку економіста країна досягає успіху не в окремих галузях, а у групах галузей, пов' язаних між собою вертикальними та горизонтальними зв' язками. На основі цього було введено поняття „кластера". Кластер - це сконцентровані за географічною ознакою групи взаємопов' язаних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників послуг, фірм у відповідних галузях, а також пов' язаних з їх діяльністю організацій (наприклад, університети, агентства зі стандартизації, а також торгівельні об'єднання) у визначених сферах, які конкурують між собою і разом з тим проводять спільну діяльність [3, с. 205-206]. Кластери являють собою рушійну силу у збільшення експорту і привабленні іноземних інвестицій. Вони створюють форум, в якому мають місце нові шляхи проведення діалогу серед фірм, урядових установ і організацій. Таким чином концепція кластера являє собою новий спосіб погляду на національну економіку, економіку регіональної одиниці країни, економіку міста, а також вказує на нову роль компанії, урядів та інших організацій в підвищенні конкурентоспроможності.

Своє визначення поняття "кластер" було запропоноване і рядом вітчизняних науковців. Так, згідно підходу Є. Безвушко: "кластер - об'єднання за територіальною ознакою схожих, пов' язаних між собою взаємодоповнювальних підприємств. Такі об'єднання сприяють збільшенню конкурентоспроможності підприємств, підвищуючи продуктивність, розширюючи інновації, стимулюючи створення нових підприємств" [4, с. 17].

Ширше визначення кластера було запропоноване російськими науковцями Ж. Мінгальовою та С. Ткачовою: "кластер визначається як індустріальний комплекс, сформований на основі територіальної концентрації мереж спеціалізованих постачальників, основних виробників та споживачів, які пов'язані технологічним ланцюгом і є альтернативою галузевому підходу" [5, с. 97].

Визначення кластера у найширшому розумінні, максимально схожому до запропонованого М. Портером, сформулювала Лендьел М.О. На її думку: „кластер є мережею вертикально інтегрованих підприємств і організацій, які виробляють конкурентоспроможні товари та послуги, використовуючи, насамперед, внутрішні ресурси регіону" [6]. Крім цього дослідник вважає доцільним включення до складу кластера університетів, науково-дослідницьких центрів, технополісів так як, ці утворення забезпечують зв' язок виробництва з поширенням інформації, нових технологій та інновацій.

Межі кластера досить рідко підкорюються стандартним системам галузевої класифікації, які не здатні охопити багатьох важливих учасників конкурентної боротьби і зв'язків між галузями. Кластери зазвичай складаються з комбінації галузей, які випускають готову продукцію, механізми, матеріали, та галузей, що виконують сервісне обслуговування. Досить часто у кластері беруть участь як традиційні галузі, так і ті що належать до високих технологій.

Кластери різняться за своїми розмірами, широтою охоплення і рівнем розвитку. Деякі кластери складаються в основному з малих і середніх фірм, інші включають як великі, так і малі фірми. Ці розбіжності в природі кластерів відображають розбіжності в структурах відповідних галузей. Більш розвинуті кластери мають глибші і більш спеціалізовані бази постачальників, розгалуженіший масив суміжних галузей і ширший масштаб підтримуючих галузей.

Межі кластера постійно змінюються з появою нових фірм і галузей, звуження чи занепаду існуючих галузей, а також з розвитком і зміною місцевих організацій. Розвиток технологій і ринку призводить до появи нових галузей, створення нових зв' язків або зміни існуючих ринків. Кластери можуть охоплювати регіони як в межах однієї країни, так і закордонні території. Кластери легше виходять за політичні границі у тому випадку, якщо існує спільна мова, елементи кластера віддалені одні від одних на невеликі відстані, законодавчі системи і інші інститути схожі між собою, а бар'єри для торгівлі і інвестицій мінімальні.

Кластери впливають на конкурентну боротьбу наступним чином: підвищують продуктивності фірм і галузей що до нього входять, підвищують схильності до інновацій, і тим самим, збільшуюють продуктивності, стимулюють нові виробництва, які підтримують інновації іПередумовами створення кластерів можуть слугувати різні причини: доступність певних видів ресурсів, спеціалізовані навики працівників, проведення університетських досліджень, зручне географічне положення, необхідна інфраструктура, існування новаторської компанії, підвищений місцевий попит на певний вид продукції, існування постачальників і підтримуючих галузей для створення майбутнього кластера. Кластери можуть утворюватися навколо окремих підприємств, інституції, галузей чи природного ресурсу.

У той час як для зародження кластерів існує маса можливих причин, розвиток чи недостатній розвиток кластерів є більш передбачуваним. На розвиток кластера особливий вплив мають три фактори: інтенсивність конкуренції в місцевих масштабах, загальне середовище для формування нового виду економічної діяльності в даній місцевості, а також ефективність діяльності формальних і неформальних механізмів зведення разом учасників кластера. У здоровому і життєздатному кластері початкова критична маса фірм підсилює процес утвердження, в якому з'являються спеціалізовані постачальники, накопичується інформація, в місцевих інститутах налагоджується спеціалізована підготовка, проводяться дослідження, розвивається інфраструктура і розробляються відповідні законодавчі норми, При цьому кластер стає більш помітним і зростає його престиж. Із досліджень практики функціонування кластерів можна зробити висновок, що для розвитку і досягнення реальних