Кластери можуть залишатися конкурентноспроможними протягом століть. Проте так само, як не гарантованим є розвиток кластера, нема ніякої впевненості у збереженні його конкурентоспроможності. Причини ослаблення і занепаду кластерів можна поділити на дві категорії: ендогенні причини, як результат локалізації сам по собі, і екзогенні, або пов'язані з розширенням кластера чи формуванням розривів у зовнішньому середовищі. Внутрішні джерела занепаду виникають з внутрішньої негнучкості, яка знижує продуктивність і сповільнює інновації. Така негнучкість в кластерах характерна для регіонів де уряд призупиняє конкурентну боротьбу або втручається в неї. Зовнішня загроза для успішного функціонування кластера виникає у декількох сферах. Найсуттєвішим являється розрив у технологічних ланцюгах, оскільки він може нейтралізувати переваги кластера. Ринкова інформація, навики працівників, розвиток науки і техніки, а також постачання можуть виявитися непридатними відповідно до потреб кластера. Якщо не з' являться можливості отримати необхідні нові технології і навики з інших місцевих інститутів або розвинути їх достатньо швидко, конкурентні переваги будуть втрачені. Спад конкурентоспроможності кластера не можна пов' язувати з зменшенням кількості робочих місць чи з скороченням загального доходу, що може бути зумовлено відновленням і удосконаленням. Остаточним свідченням здоров' я чи занепаду кластера є швидкість відновлення. Кластер, в який вкладаються інвестиції і проводиться відновлення в місці його розташування, значно з меншою вірогідністю може опинитися у стадії занепаду, ніж кластер, який підвищує продуктивність шляхом звуження діяльності і забезпечення ресурсами із зовнішніх джерел.

На думку вітчизняного науковця Кожевникової В.Д. характерними рисами успішної діяльності кластерів є [2, с.60]:

взаємозв'язки між підприємствами, які роблять учасників кластерів сильнішими порівняно з тими підприємствами, що працюють поодинці;

кооперація та співпраця, які є стимулом до пошуку нових, більш досконалих методів роботи;

орієнтація на інновації і на залучення внутрішніх інвестицій;

орієнтація на потреби ринку, які є головним фактором визначення загальної стратегії підприємств;

забезпечення відповідності стратегії кожного окремого виробництва загальній стратегії розвитку регіону.

Важливо, що на рівні окремих підприємств від створення кластерів виграють самі підприємства, які входять до складу кластера. Підприємства регіону об'єднавшись у кластер, здобувають шанс ефективніше відстоювати свої інтереси на рівні місцевих органів влади та місцевого самоврядування, а також брати участь у великих інвестиційних програмах. Крім цього, учасники кластерів отримують численні переваги від об' єднання і співпраці на певній території, не втрачаючи при цьому своєї самостійності. Вони здобувають конкурентні переваги внаслідок аспектів колективної діяльності. Зокрема в рамках кластеру підприємства-учасники можуть створити [7]:

Юридично-аудиторську службу, яка буде здійснювати комплексне обслуговування підприємств учасників кластеру;

Маркетингову службу, яка буде забезпечувати маркетинговий супровід діяльності підприємств.

Під час формування кластера всі учасники починають надавати один одному взаємну підтримку. Вигода поширюється по всіх напрямах. Активна конкуренція в одній галузі поширюється і на інші галузі кластера. Відбувається вільний обмін інформацією і швидке поширення інновацій по каналах постачальників або споживачів, які мають контакт з багатьма конкурентами. Взаємозв' язки всередині кластера приводять до розробки нових шляхів у конкуренції і породжують цілком нові можливості. Людські ресурси та ідеї утворюють нові комбінації, яскравим прикладом цього може бути Кремнієва долина у США [7].

Отже, на відміну від галузевого підходу кластерний аналіз економіки має такі переваги [1, с. 331]:

кластери краще, ніж галузі, охоплюють зв'язки взаємо доповнення галузей, розповсюдження технології, навичок, інформації, маркетингових заходів та виявлення вимог споживачів;

більша частина учасників кластера не конкурують між собою безпосередньо, оскільки обслуговують різні сегменти галузі, але мають багато спільних потреб та можливостей, стикаються із загальними обмеженнями та перешкодами на шляху підвищення продуктивності;

аналіз групи компаній та організацій у ролі кластера дозволяє виявити сприятливі можливості для координації дій та взаємного удосконалення у спільних сферах інтересів без загрози конкуренції та обмеження інтенсивного суперництва;

існування кластера дає змогу ефективно вести діалог з урядовими структурами, оскільки державна підтримка та створення сприятливого інвестиційного середовища з метою поліпшення умов функціонування кластера приносять користь багатьом фірмам, а не лише обмеженому їх колу, як це відбувається при лобіюванні своїх інтересів представниками вузьких секторів виробництва.

Досвід багатьох розвинутих країн підтверджує ефективність кластерної моделі, як інструменту регіонального розвитку, який сприяє посиленню конкурентоспроможності регіону через:

1. зростання продуктивності підприємств за рахунок таких чинників:

кращого доступу до кваліфікованого персоналу, послуг чи необхідних комплектуючих;

доступ до спеціалізованої інформації;

доповнюваності продуктів, які внаслідок цього стають привабливішими для споживачів;

доступ до інституцій та суспільних товарів;

краща мотивація керівників, які будуть прагнути здобути повагу колег;

зниження вартості укладання угод (транс акційних витрат);

ефективність спільного маркетингу (напри-лад рекомендації фірм, торговельні виставки, торговельні журнали і рекламні компанії);

можливість порівняння ефективності роботи власного підприємства з аналогічними показниками роботи конкурентів;

стимулювання впровадження інновацій, яке забезпечують:

краще бачення та розуміння ринку;

здатність впроваджувати швидкі зміни та достатня гнучкість;

нижча ціна експерименту;

тиск конкурентів та інших учасників кластеру;

легший доступ до нових технологій;

стимулювання конкуренції;

сприяння створенню нових підприємств завдяки дії таких факторів:

помітними є ніші для нових підприємств;

наявні необхідна сировина, комплектуючі та робоча сила;

створення нового