В Україні вперше за останнє десятиліття в 1991 році відмічалося перевищення смертності над народжуваністю і в подальшому цей показник продовжував збільшуватися від -0,8 на 1000 осіб у 1991 році до -7,5 на 1000 осіб у 2(КЮ році (причому відповідний показник становив у міських поселеннях - 6,5%, а у сільській місцевості - 9,7%). Від'ємний природний приріст населення України - це результат сукупної дії низької народжуваності, високої смертності та несприятливої вікової структури. Сучасний рівень народжуваності в Україні найнижчий за весь період повоєнної історії України. Він характеризується неухильним падінням з 12,1% в 1991 році до 7,8% у 2000 році. Відносно високий рівень народжуваності залишається у західних областях України (10,0-11,9 народжених на 1000 осіб), в той час як у східних областях, АР Крим та в м. Києві показники народжуваності коливаються в межах 6,1-6,5 дітей на 1СХХ) жителів. Аналізуючи структуру повікової народжуваності, робимо висновок про неухильне зменшення віку матерів. Зокрема, якщо станом на 1990 рік 16% матерів були у віці до 20 років, то тепер цей показник становить 19%, причому він вищий у сільськіймісцевості. Зниження ж віку матерів спричиняє високий рівень смертності матерів та дітей, підвищення розлучуваності та нестабільний рівень народжуваності загалом. У сучасних умовах дестабілізації економічної, соціальної та екологічної сфер життя суспільства, посилення невпевненості у своєму майбутньому та у майбутньому своїх дітей спостерігається процес стійкого невідворотного погіршення жіночого здоров'я. Викликає серйозне занепокоєння зростання вторинного безпліддя серед жінок в результаті штучного аборту. Станом на кінець 2000 року на 1000 родів припадало 112,9 абортів, хоча цей показник має тенденцію до зниження (зокрема, станом на 1990 рік на 1000 родів припадало 154,8 абортів). Щорічно роблять переривання вагітності 400-500 дівчат віком до 14 років, 30-35 тис. підлітків 15-17 років та 600 тис. жінок репродуктивного віку 18-49 років [2]. Домінуючим фактором у руйнуванні репродуктивного здоров'я є погіршення екологічної ситуації та загострення соціально-економічної кризи в державі. Незважаючи на спад виробництва, в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, працює понад 450 тис. жінок. За даними Українського інституту соціальних досліджень спільно з центром "'Соціальний моніторинг", рівень бідності серед молоді склав 23,7%. При цьому з усіх бідних домо- господарсгв 74,4% становлять домогосподарства з дітьми [7, с. 51]. Одним з найбільш несприятливих у репродуктивному відношенні є південь та схід України - високоурбанізовані території (з часткою міських жителів 78,9-90,1%) з високим рівнем за- бруненості водного басейну, повітря, грунтів. У майбутньому такі регіони не можуть бути надійним джерелом відтворення населення в зв'язку з низьким сучасним станом народжуваності та в зв'язку з нестабільним фізичним та психоемоційним станом людей. Особливе занепокоєння викликає той факт, що такі регіони займають левову частку території України (без врахування територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС).

З показником народжуваності тісно пов'язаний показник смертності населення, в тому числі смертності немовлят як надійного індикатора соціально-економічної та екологічної ситуації в державі. Дитяча смертність станом на 2000 рік становила 11,9 на 1000 народжених дітей проти 12,8 на 1000 народжених дітей станом на кінець 1990 року. Аналізуючи показники дитячої смертності з основних причин смерті за період 1990-2001 роки, робимо висновок, що пік дитячої смертності з основних причин смерті (таких як інфекційні та паразатарні хвороби, хвороби нервової системи та органів чуття, вроджені аномалії) припав на 1995-1996 роки, тобто був приурочений до закінчення латентного періоду після аварії на ЧАЕС. Нині загальна смертність немовлят в Україні вища, ніж в країнах СС, в 2,5 раза. Поряд з низьким коефіцієнтом народжуваності особливої уваги заслуговує показник стану здоров'я немовлят. Цей показник залежить насамперед від стану здоров'я батьків, а також від перебігу вагітності та пологів. Несприятлива екологічна ситуація призводить до загострення хронічних хвороб населення та утворює замкнутий цикл: хворі батьки - хвора дитина - хворий підліток - хворі батьки. Причому тривалість одного циклу складає 20-25 років, і з кожним наступним циклом збільшується ймовірність і ступінь важкості хвороби новонароджених [9, с. 112-113]. Якщо 22 роки тому в Україні народжувалося 50% повністю здорових дітей, 10 років тому - 10%, то нині - лише 1 %. За останні ж десять років кількість вад при народженні зросла втричі.Загальний коефіцієнт смертності станом на 2000 рік становив 15,3 особи на 1000 населення (відповідно, 13,6 особи на 1000 населення у міських поселеннях, 19,0 особи на 1000 населення у сільській місцевості) проти 12,9 особи на 1000 населення у