Цікавим ддя аналізу залишаються також показники динаміки заробітної плати, пенсії і рівня мачозабезпеченості в Україні (табл. 3).

Важливим соціально-економічним чинником впливу на стан здоров'я населення є якість харчування населення. Станом на 2000 рік у структурі сукупних витрат домогосподарств частка витрат на харчування становила 64,9% [8, с. 412]. Згідно ж із даними міжнародної статистики, частка витрат на харчування, яка перевищує 50% середньодушового місячного доходу сім'ї, служить мірилом крайнього матеріального неблагополуччя. Станом на 2000 рік населення України споживало менше, ніж в 19% році, у 2,4 раза м'яса і м'ясопродуктів, в 1,7 раза - молока, в 1,75 раза - яєць, в 3,9 раза - фруктів і ягід, в 3,4 раза - риби, в 1,8 раза - овочів і баштанних культур. У той же час в раціоні більшої частини населення переважають хлібопродукти, споживання яких перевищує норму в 1,2 раза (табл. 4).

Особливе занепокоєння викликає також загострення проблеми алкоголізму. Особливо гострої актуальності на сучасному періоді ця проблема набирає для села. Зокрема, поширеність алкоголізму серед сільського населення перевищує аналогічний показник серед міського населення на 8,9%. Згідно із даними Українського інформаційного центру з проблем алкоголю та наркотиків, за останні десять років споживання алкогольних напоїв, беручи до уваги чистий спирт, досягнув 11-13 л на 1 мешканця країни. Проблема тютюнокуріння є не менш важливою медико-соціальною проблемою. Досить лише навести дані, що на сьогодні більше половини молоді чоловічої статі і кожна п'ята жінка фертильного віку, які проживають на урбанізо- ваних територіях, є тютюнозалежними.

У зв'язку з дестабілізацією життя суспільства і широкою поширеністю стресових ситуацій погіршується психічне здоров'я населення України. При цьому слід відзначити, що захворюваність міського населення на психічні розлади значно перевищує аналогічний показник серед сільського населення. Аналізуючи рівень захворюваності на психічні розлади по вікових групах, спостерігаємо найвищий рівень захворюваності серед підлітків (шизофренія, невротичні розлади, пов'язані зі стресом, поведінкові синдроми, розумова відсталість).

Однак статистичні дані щодо захворюваності часто не відображають реального рівня захворюваності, особливо у сільській місцевості, через недоступність або важкодоступність медичної допомоги, недбале ставлення населення до свого власного здоров'я, небажання відвідувати лікарські установи. Тому значно інформативнішим щодо захворюваності населення с показник самооцінки здоров'я. Згідно з медико-соціологічними дослідженнями, проведеними Українським інститутом громадського здоров'я (Київ), своє здоров'я як "добре" оцінили лише 23,9% опитаного населення (табл. 5).

Існуюча геомедична ситуція перебуває в тісній залежності від видатків на охорону здоров'я. Зокрема відповідний номінальний показник станом на початок 2000 року в перерахунку на одного жителя становив 83 грн., а реальний - 74 фн. [7]. Загалом в Україні існує 10 державних профам, спрямованих на оптимізацію існуючої медико-демофафічної ситуації (такі як "Діти України", "Планування сім'ї"", "Здоров'я літніх людей" та інші), однак лише шість із них були профінансовані. Причому реальне фінансування тих профам було реалізоване тільки на 24,1% від запланованих видатків.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що в Україні за останнє десятиліття спостерігається тенденція до переважно негативних змін у стані здоров'я населення України. Це потребує інтенсифікації заходів щодо зменшення деструктивного впливу соціально-економічних та екологічних чинників на стан суспільного здоров'я мешканців України, а також розробки практичних механізмів відтворення та збереження демопо- тенціалу та стану здоров'я української нації.Висновки

Аналізуючи медико-дємографічну ситуацію в Україні за період інтенсивних політичних та соціально-економічних трансформацій (19912001 рр.), можна констатувати подальше поглиблення медико-демографічної кризи в державі, яка характеризується наступними параметрами: депопуляцією, зниженням коефіцієнтів народжуваності та природного приросту населення, підвищенням коефіцієнтів смертності, старінням населення, погіршенням стану здоров'я населення.

Комплексний аналіз впливу соціально- економічної та екологічної кризи в державі на стан здоров'я населення дає підстави до передбачення трьох можливих сценаріїв подальшого розвитку:

за умови радикальної реорганізації соціальної, економічної і політичної сфер життя українського суспільства можемо сподіватися на незначне покращення медико-демографічної ситуації;

у випадку збереження існуючих тенденцій в економічній, політичній та соціальній сферах слід очікувати збереження існуючих тенденцій, спрямованих на погіршення медико-демографічної ситуації в Україні на найближчі десятиліття. На жаль, це може трапитися в недалекому майбутньому;

у випадку подальшого зубожіння населення і порушення законів екологічної рівноваги слід очікувати масовий і невідворотний процес погіршення медико-демографічної ситуації в державі.

У Посланні Президента України Леоніда Кучми до Верховної Ради „Україна: вступ в XXI століття. Стратегія економічної і соціальної політики на 2000-2004 роки" зазначено, що основою нашого подальшого розвитку повинен служити європейський вибір, спрямований на покращення стану здоров'я населення, збільшення ефективності проведення заходів щодо попередження та лікування професійних та хронічних захворювань, збільшення розмірів економічної та соціальної допомоги населенню. В цьому контексті першочерговим завданням для України є реалізація комплексу наступних заходів:

економічне реформування, яке дало б змогу підвищити добробут населення, забезпечити раціональне харчування, комфортність умов проживання, доступ до належного рівня медичної допомоги і відпочинку;

проведення активної демографічної політики, яка була б спрямована на уповільнення темпів старіння, на зростання середньої тривалості життя, зменшення захворюваності, інвалідизації та смертності населення, всебічну соціальну підтримку молоді, людей похилого віку та інвалідів;

наближення системи охорони здоров'я, соціального забезпечення населення до європейських стандартів;

пропагування здорового способу життя, його моральне та матеріальне стимулювання тощо.

Література

Бідність - усс ж порок II Соціальна політика. - 2001.-Х» 13 (ЗО