УДК: 330.142.2:4 ГРОЗНИЙ І.С., КОВЕРГА С.В.

Донецький державний університет управління, м. Донецьк

АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРОБЛЕМ ПРОВЕДЕННЯ ipo В УКРАЇНІ

Проаналізовано особливості проведення IPO в Україні, запропоновано деякі підходи до усунення стримуючих факторів розвитку ринку IPO.

The features of the IPO conducting in Ukraine are analyzed. Some approaches to the removal of retentive factors of the IPO market development are offered.останнім часом в Україні спостерігається зростання інтересу до теми IPO (Initial Public Offering - первинна публічна пропозиція акцій). Це обумовлено тим, що IPO є найбільш підходящим способом одночасно залучити достатній обсяг додаткових капіталовкладень і не "продатися" стратегічним інвесторам. Але ситуація поки змінюється мало, ІРО все ще вельми рідкісні на українському фондовому ринку.

Крупні публічні розміщення, здатні забезпечити ліквідність вторинних торгів, критично важливі для розвитку українського фондового ринку в цілому. Тому ІРО на українському ринку важливі не тільки як

новий інвестиційний інструмент.

Сприйняття ІРО як вирішального фактора економічного розвитку, за рахунок досягнення можливості максимально розширити коло інвесторів знайшло своє відображення у багатьох дослідженнях як зарубіжних, так і вітчизняних авторів, теоретиків та практиків: В.Гейця, В.Заруби, С.Ілляшенка, І.Закаряна, Н.Костенко,

Явтушенко, Є.Крикавського, Н.Чухрай,

Хисамова, О. Ардішвілі, Р. Задорожної, П.Гулькіна, О.Дагаєва, Д.Фреара, Р.Хофата та інших. Разом з тим певні аспекти цієї наукової проблеми залишаються недостатньо розробленими. Необхідні подальші дослідження напрямків інтенсифікації роботи фондового ринку України.

З огляду на сказане вище та необхідність розвитку відповідного науково-методичного забезпечення дана тема і була обрана для дослідження у статті, що визначило коло теоретичних та практичних завдань і обумовило її актуальність. Тобто метою даної статті є розробка пропозицій щодо усунення стримуючих факторів розвитку ринку IPO.

На сьогоднішній день IPO є одним з найбільш ефективних і порівняно дешевих методів отримання ресурсів для розвитку бізнесу. Але для виходу на публічність потрібно дотримуватися алгоритму проведення IPO (рис. 1).

На нашу думку, необхідно розглянути окремо кожен етап проведення IPO та виявити недоліки його проведення.

Першим етапом проведення є ухвалення рішення. Для цього компанія повинна досягти необхідних розмірів, мати гарні перспективи розвитку у своїй галузі, показувати динаміку основних фінансових показників, при цьому прибутковість підприємства не обов'язкова.

На даному етапі можуть виникнути проблеми з галузевою приналежністю компанії. Прикладом може стати крах сектора hi-tech, після якого інвестори в усьому світі дуже насторожено ставляться до пропозицій акцій компаній інформаційного й біотехнологічного секторів. Українських кандидатів на IPO це не торкнулося, у нас більше розвинені традиційні сектори. Ще

Якщо рішення прийняте, то наступним кроком буде вибір андеррайтера (underwriters). Це посередник між фірмою й інвесторами, він є в деякому розумінні організатором проведення (найчастіше ним стає інвестиційний банк). Його функції настільки багатогранні, що найчастіше він не може впоратися з ними поодинці. Тому функції розподіляються серед декількох андеррайтерів, що утворюють своєрідний синдикат з певними зонами відповідальності. Головний у синдикаті - лідер-менеджер з розміщення, що курирує весь процес ІРО, тобто залучає для розширення кола інвесторів співорганізаторів, завдання яких полягає в забезпеченні інформацією своїх клієнтів - потенційних інвесторів, зборі заявок на акції, підтримці інтересу до акцій на вторинному ринку. Крім того, може бути сформована група дилерів для більш ефективного поширення акцій. Формування синдикату андеррайтерів супроводжується підписанням ряду договорів - угодами з андеррайтерами й дилерами.

Ключовий момент - угода про андеррайтинг, який емітент складає із лідером-менеджером, що визначає спосіб і умови розміщення акцій при IPO, кількість емісійних акцій, оплату і структуру розподілу витрат усередині синдикату андеррайтерів. Винагорода андеррайтера може бути фіксованою або залежати від притягнутого в процесі IPO капіталу.

Тут проблемним фактором буде нерозвиненість банківської інфраструктури України й законодавчої бази.

Після визначення з андеррайтером спільно розробляється проспект емісії. До нього входить розробка стратегії, забезпечення легальності юридичної структури бізнесу й удосконалення фінансової прозорості української звітності.

Стратегія залежить від умов договору, складеного між емітентом й андеррайтером:

У випадку, якщо на всю емісію цілком підписаний синдикат, емітент одержує за виставлений пакет ціну публічного розміщення, за винятком комісійних андеррайтера. Роль останнього довести справу до кінця й виставити акції на біржових торгах за умовною ціною. Якщо акції за цією ціною не підуть або їх взагалі ніхто не захоче купувати, то ризик усіх збитків цілком і повністю лягає на андеррайтера, оскільки він уже гарантував емітенту публічну ціну розміщення.

Інша, більш безризикова форма договору - резервна угода. У цьому випадку дійсні власники акцій компанії одержують переважне право на придбання емісії за стартовою ціною. Андеррайтер викуповує те, що залишилося.

Третій варіант полягає в тім, що вся емісія надходить на біржу і пропонується широкій публіці. Андеррайтер у цьому випадку виступає не як дилер, а як простий агент, який нічого не гарантує. Він буде просто виконавцем [1, с. 14].

Насамперед як необхідні умови публічності мають на увазі прозорість юридичної структури компанії. Для залучення потенційних інвесторів необхідно розкрити й обґрунтувати необхідність і взаємозв'язок всіх структур, що входять у компанію. Можливо, буде потрібно провести її реструктуризацію - створити компанію з ясними зв'язками й консолідованою звітністю. Для українських компаній, що одержали активи в ході приватизації або в ході злиттів і поглинань, можливо, буде потрібно провести додаткову ретельну юридичну перевірку на предмет можливості виникнення судових суперечок